Тема 7. Імпорт, експорт і зв’язки Зв'язування файлів Для чого використовуються зв'язки?

Зв'язки з текстовими файлами застосовуються значно рідше, тому що при їх відновленні відбувається повторний імпорт у публікацію і, як наслідок – втрата настроєк, виконаних засобами PageMaker.

Найчастіше верстальщик прагне відгородити зверстаний текст від автоматичного відновлення при зміні зв'язаного текстового файлу. Для цього він або розриває зв'язок відразу після приміщення матеріалу в публікацію, або відмовляється від автоматичного відновлення матеріалу.

Обробку графічних файлів здійснюють у зовнішніх додатках. Тому в даному випадку відновлення зв'язку не приводить до втрати якої-небудь настройки. При відновленні зв'язку програма зберігає розміри, обрізку і розміщення зображень у публікації.

Економія місця на диску

При імпорті зображення в публікацію зберігаємо його на диску в двох копіях: у вихідному файлі та усередині публікації. Наявність вихідного файлу дозволяє редагувати зображення і повторно застосовувати його в інший або в тій же публікації, а вставлена в публікацію копія необхідна для відображення матеріалу в PageMaker. Повного дублювання можна уникнути, якщо застосовувати механізм зв'язків PageMaker. Він дозволяє PageMaker при друкування публікації застосовувати зовнішний файл, а для екранного відображення застосовують мініатюру зображення, що зберігається в публікації. При цьому заощаджується місце на диску, яке дорівнює різниці розмірів повного зображення і мініатюри. Якщо публікація призначена для типографського друку (дозвіл графічних файлів близько 300 точок/дюйм), то ця різниця настільки велика, що розміром мініатюри можна просто зневажити.

Застосування зв'язків дає економію місця на диску і при багаторазовому використанні однакових зображень. Без застосування зв'язків публікація має цей графічний файл у сотні копій.

Зручність внесення змін

Зміст багатьох видань динамічний. Без застосування зв'язків довелося б постійно контролювати чи остання версія модуля знаходиться в публікації, відкриваючи його в тій програмі, де він був створений.

PageMaker за допомогою механізмів зв'язування стежить за актуальністю посилань на зовнішні файли та автоматично обновляє їх при зміні змісту цих файлів. Саме відновлення можна зробити в будь-який момент вручну і навіть вибірково.

Методи зв'язування

У користувачів PageMaker, що працюють у середовищі Windows, є вибір між двома методами зв'язування файлів. Один з цих типів – власний механізм PageMaker, який має назву PageMaker Links (зв'язку PageMaker). Зв'язок цього типу виникає всякий раз, коли для імпорту файлів застосовується команда Place (Помістити) меню File (Файл). У цьому випадку імпорт здійснюється спеціалізованими фільтрами, програмами перекодування файлів у формат PageMaker з інших форматів. Іншим типом зв'язування є стандартний для Windows механізм OLE (Object Linking and Embedding), реалізований засобами операційної системи, а не PageMaker.

Чому існують різні методи зв'язування?

Коли з'явилася перша версія програми PageMaker і комп'ютери стали застосовувати в редакційно-видавничій практиці, не було необхідності турбуватися про сумісність форматів файлів, у яких зберігалися дані.

Розроблювачам фірми Aldus (яка займалася програмою PageMaker до злиття з фірмою Adobe) не залишалося ніякого іншого виходу, як тільки реалізувати ту або іншу схему зв'язування файлів. Користувачі програми PageMaker працювали з мегабайтовыми файлами, а в таких умовах економія місця на диску стає першорядним фактором успіху. Саме тому перший механізм, що реалізує зв'язування об'єктів, з'явився в настільній редакційно-видавничій системі. Лише набагато пізніше, коли необхідність зв'язування об'єктів виникла і в інших прикладних областях, з'явилися перші розробки механізму зв'язування і вбудовування об'єктів, які працювали на рівні операційної системи, а не окремого додатка.

Тепер ці механізми вийшли зі стадії експериментів і доступні практично в будь-якому новому додатку. В операційному середовищі Windows це механізм OLE, на платформі MAC – Publish/Subscribe.