
- •2) Електрохімічні методи:
- •1 Абсорбційна спектроскопія
- •1.1 Закони світлопоглинання
- •1.2 Фотометричний метод аналізу
- •Вимоги до реакцій утворення забарвлених сполук:
- •Умови проведення реакцій:
- •1.3 Методи визначення концентрації
- •1.4 Вимірювання інтенсивності світлопоглинання
- •Лабораторна робота № 1 Визначення заліза у вигляді роданідного комплексу
- •Лабораторна робота № 2 Визначення заліза(ш) із сульфосаліциловою кислотою диференційним методом
- •2 Рефрактометричний аналІз
- •Лабораторна робота № 3 Контроль якості приготованих розчинів і визначення концентрації калію броміду в водних розчинах рефрактометричним методом
- •3 Хроматографічні методи аналізу
- •3.1 Класифікація методів хроматографії
- •3.2 Іонообмінна хроматографія
- •3.3 Паперова хроматографія
- •3.4 Тонкошарова хроматографія (тшх)
- •Лабораторна робота № 4
- •4 Потенціометричний метод аналізу
- •4.1 Сутність потенціометричного методу
- •4.1.1 Виникнення електродного потенціалу
- •4.1.2 Електроди в потенціометричному методі
- •4.1.3 Дифузійний потенціал
- •4.2. Методи визначення концентрації у потенціометрії
- •4.2.1 Пряма потенціометрія (іонометрія)
- •Визначення рН
- •4.2.2 Способи визначення концентрації в прямій потенціометрії
- •4.2.3 Потенціометричне титрування
- •4.2.3.1 Види потенціометричного титрування в залежності від типу хімічної реакції, що використовується
- •4.2.3.2 Способи визначення точки еквівалентності
- •Лабораторна робота № 5 Потенціометричне визначення рН розчинів
- •Лабораторна робота № 6 Потенціометричне титрування заліза діхроматом калію
- •Лабораторна робота № 7 Визначення хлорид- і йодид-іонів при спільній присутності їх у розчині
- •5 Електрогравіметричний метод
- •5.1 Закони електролізу
- •5.2 Напруга розкладання
- •5.3 Порядок розряду іонів
- •5.4 Електроди в електроваговому аналізі
- •5.5 Вимоги до осадів у електрогравіметрії
- •5.6 Умови проведення електролізу
- •5.6.1 Фізичні умови
- •5.6.2 Хімічні умови електролізу
- •5.7 Методи електролізу
- •II. Внутрішній електроліз (електроліз без накладання напруги)
- •Лабораторна робота № 8 Електролітичне визначення нікелю з сульфатно-аміачного електроліту
- •Лабораторна робота № 9 Визначення міді внутрішнім електролізом.
- •6 Вольтамперометричний метод аналізу
- •6.1. Сутність вольтамперометричного методу
- •6.1.1 Електроди у полярографії
- •6.1.2 Границі поляризації електродів
- •6.1.3 Аналіз вольтамперної кривої
- •6.2 Методи вольтамперометричного аналізу
- •6.2.1 Якісний полярографічний аналіз
- •6.2.2 Кількісний аналіз. Рівняння Ільковича
- •6.2.3 Способи розрахунку концентрацій у поляграфічному аналізі
- •1) Визначення концентрації іонів металів за рівнянням Ільковича
- •2) Визначення концентрації методом стандартних розчинів (аналітичний метод)
- •3) Визначення концентрації речовини за методом калібрувального графіка
- •4) Визначення концентрацій речовин методом добавок
- •6.2.4. Амперметричне титрування
- •Типи кривих титрування
- •Лабораторна робота № 10 Амперометричне титрування заліза ванадатом амонію
- •Лабораторна робота № 11 Вивчення реакції міді з діетилдітіокарбаматом натрію
- •Лабораторна робота № 12 Амперометричне визначення фераміду
- •Список літератури
6.2.3 Способи розрахунку концентрацій у поляграфічному аналізі
1) Визначення концентрації іонів металів за рівнянням Ільковича
Класичним методом визначення концентрації речовини, що здатна електровідновлюватись, є розрахунок з дослідних даних за рівнянням Ільковича.
Для того, щоб розрахувати концентрацію С, попередньо потрібно визначити три експериментальні величини Id, m2/3 i τ1/6. Визначення τ здійснюють при потенціалі початку дифузійного струму. Значення коефіцієнта дифузії знаходять з таблиць. Після чого розраховують концентрацію. Недоліками цього методу є тривалість визначення m, необхідність вести виміри при постійній температурі, а головне неточне значення величини D, що робить цей метод цікавим тільки з теоретичної точки зору.
2) Визначення концентрації методом стандартних розчинів (аналітичний метод)
При
аналізі деяких добре вивчених систем,
для яких застосовують рівняння
цілком надійно, можна використовувати
метод стандартних розчинів. У цьому
методі в строго однакових умовах
знімають вольтамперограми аналізованого
розчину та одного стандартного розчину
того ж елемента з точно відомою
концентрацією. Вимірюють значенияId,
(або hмм)
i розраховують невідому концентрацію.
Якщо: hCT=K·CCT,
hx=K·CX,
тоді .
3) Визначення концентрації речовини за методом калібрувального графіка
Рис. 6.5 Крива залежності величини граничного струму від концентрації – калібрувальна крива
Готують ряд еталонних (стандартних) розчинів з відомими концентраціями визначуваної речовини. Реєструють їx вольтамперограми i за отриманими даними будують калібрувальний графік в Id (h) від С (наносять на графік по осі ординат висоту хвиль стандартних розчинів, а по осі абсцис відповідні концентрації. За калібрувальною кривою графічно знаходять концентрацію досліджуваного розчину (рис. 6.5).
Вольтамперні криві (або Id) для кожного еталонного розчину та розчину з невідомою концентрацією повинні реєструватися в однакових умовах та при постійній температурі.
4) Визначення концентрацій речовин методом добавок
Метод добавок полягає в тому, що спочатку вимірюють Id розчину з досліджуваними іонами, потім доливають з мікробюретки розчин тих же іонів з точно відомою концентрацією, більшою приблизно в 10 або 100 разів, чим концентрація іонів у аналізованому розчині.
Оскільки концентрація стандартного розчину набагато більша концентрації аналізованого, то додаються невеликі об'єми 0,2 – 1 мл i зміна загального об'єму розчину при розрахунку не враховується. Вимірюють Id розчину з добавкою.
У випадку аліквотування аналізованого розчину часто аналіз проводять таким чином: беруть дві мipнi колби, однакового об'єму в які вносять однаковий об'єм аналізованого розчину i тільки в одну з них - добавку стандарту. Доводять фоновим електролітом до позначки, знімають дві вольтамперні криві, вимірюють значения висоти хвиль hx i hx+cт, мм. Виведення загальної формули для розрахунків засновано на івностях:
hx=KCx,
hx+ст=K(Cx+Cст),
де К – в умовах виконання експерименту стала величина (у полярографічному аналізі К=605·n·D1/2·m2/3·τ1/6), що надалі скорочується.
Якщо почленно розділити одну рівність на іншу, одержимо:
,
тоді: .
Метод добавок простий у використанні і дозволяє одержати найбільш точні результати, тому що в розчин зі стандартом вводиться аналізований розчин із усіма супутніми компонентами.