Тема 10 полеміка. Культура ведення полеміки. Практичні прийоми переконання. Як стати приємним співбесідником. Стратегія поведінки.

1. Суперечка як одна з форм людської комунікації.

2. Культура ведення полеміки – одна з найважливіших складових у риториці.

3. Полеміка – вид суперечки, яка спрямована на отримання перемоги однієї із сторін спілкування. Принципи, правила і тактика ведення полеміки.

4. Дискусія – це дослідження певної проблеми шляхом висловлення різних точок зору.

5. Тактика переконання в залежності від типу співбесідника.

6. Практичні прийоми переконання (14 правил, які допомагають переконати).

7. Переконання та техніка зміни переконання. (НЛП – стор.142-152)

8. Основні методики для проведення успішної полеміки.

Література

1. Мацько Л.І., Мацько О..М. Риторика: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2003. – 311с.

2. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, , 2003. – 228 с.

3. Баева О.А. Ораторское искусство и деловое общение: Учебное пособие. – 4-е издание, исправленное. – М.: Новое знание, 2003. – 368 с.

4. Шейнов В.П. Искусство убеждать. – М.: «Издательство ПРИОР», 2000. – 304 с.

5.Елецкая Е.А. Методы и приемы НЛП и как они работают. Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. – 249 с. (Психологический практикум)

Реферати

1. Полемічне мистецтво у Давній Греції і Давньому Римі.

2. Полемічне мистецтво у судовій практиці.

3. Політичні дебати у сучасній політиці.

4. Полемічні твори Івана Вишенського та їх актуальність.

5. Софістика: позитивне і негативне.

6. Способи нейтралізації зауважень та їх роль в успішній полеміці.

7. Успішна комунікація: розуміння своїх бажань, тактика гнучкості, володіння сенсорним досвідом.

8. Роль мовленнєвих засобів у процесі ведення полеміки.

9. Технічні виверти у суперечці.

Рекомендації. Про полеміку, дискусію та інші види діалогічного мовлення відомо з найдавніших часів і до нашого часу. Головне в підготовці не повторювати пройдених на лекціях давно відомих істин, а використання прямого зв’язку з аудиторією, показ усіх тих навиків, які були набуті під час лекційних та практичних робіт з риторики. Вміння організувати своїх одногрупників на конструктивний діалог та проведення з ними підготовчої роботи до вміння висловлювати свою думку, впливати на людей, не принижуючи їх гідності, та погоджуватися з ними, якщо їх погляди більш обґрунтовані. Тільки у такому випадку

Вимоги до написання реферату

Мета та завдання реферату. Слово «реферат» походить від латинського refero, що означає «переказувати, відтворювати, доповідати, повідомляти». Слово реферат передбачає короткий виклад, огляд матеріалу з якоїсь проблеми, скорочений зміст книги. Рефератом також називають коротку доповідь з оглядом існуючих готових матеріалів з якоїсь проблеми, однак при цьому все одно, як правило, автор готує письмові план та конспект того повідомлення, яке він робить на семінарі або конференції. Реферати можуть розрізнятися за формою та змістом, але спільне в них те, що вони містять короткий виклад інформації по проблемі, яка цікавить.

Реферат звичайно пишеться в процесі вивчення однієї з важливих проблем курсу риторики. Мета реферату при цьому – показати, як осмислена ця проблема.

Реалізація цієї мети здійснюється шляхом послідовного рішення ряду завдань:

• вивчення літератури з питання, яке вивчається;

• вивчення інформації, яка міститься в літературі та ресурсах Інтернету;

• збір та узагальнення матеріалу;

• складання плану реферату;

• написання реферату;

• оформлення реферату.

Робота над рефератом передбачає, головним чином, виклад чужих точок зору, зроблених іншими вченими висновків, однак не забороняється висловлювати і свою точку зору з питання, яке викладається, хоча б в гіпотетичній формі як припущення, яке може бути досліджене, доведене та аргументоване пізніше. Більш того, реферат переслідує мету вироблення свого ставлення до проблеми, яка вивчається.

При оцінюванні реферату спираються на такі критерії:

• чи зумів автор підібрати достатній список літератури, необхідний для осмислення питання, яке освітлюється в рефераті;

• чи склав він логічно обґрунтований план, який відповідає сформульованій меті та поставленим завданням;

• чи вдалось йому зібрати необхідний матеріал та осмислити його вірно;

• чи вміє автор аналізувати матеріал;

• чи відповідає реферат вимогам об’єктивності, коректності, грамотності, логічності, аргументованості, доказовості, ясності стилю та чіткості викладу;

• чи оволодів студент навиками осмислення історії, теорії, проблем риторики;

• чи достатньо обґрунтовані висновки, чи відповідають вони поставленим завданням;

• наскільки самостійно він виконав роботу;

• чи правильно оформлені реферат у цілому, посилання на використані джерела, список літератури.

Складання бібліографії. Перш ніж приступити до безпосереднього збору матеріалу, необхідно скласти список літератури, де освітлене питання, за яким повинен бути підготовлений реферат.

Для початку пошуку бібліографічної інформації слід звернутися до енциклопедій, словників, де в кінці статей, як правило, подається список додаткової літератури. Можна почати з усіх видів словників та енциклопедій, знайти вся значення слів, які містяться у назві реферату, і, осмисливши їх, почати роботу зі словникової термінології.

Збір матеріалу. Матеріал для реферату збирають з тієї літератури, яка порекомендована керівником або знайдена самим автором у процесі складання бібліографії. При цьому вивчати літературу можна по-різному:

• одні монографії та статті необхідно читати, студіювати уважно, конспектуючи;

• інші ж тільки переглядати у пошуках цікавих деталей та фактів і робити виписки.

Осмислення та систематизація матеріалу. Коли накопичений достатній матеріал у вигляді цитат, роздумів, таблиць, схем та ілюстрацій, можна приступити до його осмислення та систематизації. Якщо записи зроблені на листках паперу, то їх розкладають та групують за смислом, прагнучи відшукати змістовні та логічні зв’язки.

Складання плану реферату. План реферату відображає у концентрованому вигляді його суть. Це схематичне вираження того, що хоче сказати автор. Враховуючи обмежений обсяг уваги людини, план повинен бути лаконічним, щоб можна було, поглянувши на нього, легко зрозуміти, що стоїть за ним, що буде розкрите у тексті.

Написання реферату. Коли матеріал зібрано, осмислено, складено план, - можна приступити до викладу. Існує звичний метод роботи над рефератом. Опрацювавши матеріал, починають послідовно писати весь текст від вступу до висновків.

Правила оформления.

1. Посилання необхідне , якщо чужа ідея подана дослівно і береться у лапки.

2. Цитата повинна бути закінченою за змістом уривку, якщо фраза скорочена, то опущені елементи заміняються три крапкою;

3. Допускається заміна застарілих форм написання сучасними з обов’язковим застереженням;

4. Якщо з уривку, який цитується не зрозуміло, про кого чи про що йдеться, можлива вставка у круглих дужках пояснення з вказівкою на особу або предмет, після чого слід написати ініціали автору реферату.

Бібліографічний опис виконується у відповідності з прийнятими правилами.

Використана література. (подається за зразком)

1. Аристотель. Риторика // Античные риторики. – М., 1978.