- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •2.Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції управлінської думки.
- •6.Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •8.А. Файоль. Принципи менеджменту.
- •10. Перспективи менеджменту: можливе та ймовірне.
- •11. Система менеджменту організацій.
- •13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •18.Організаційна культура: формування, фактори формування, підтримка та зміни.
- •19. Загальна характеристика и класифікація функцій менеджменту.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають.
- •38.Змістовні теорії мотивації.
- •41.Елтон Мейо і теорія людських відносин.
- •42.Едгар Шейн і системна модель організаційної мотивації.
- •43. Особливості концепції «любові і страху» Амітая Етціоні.
- •44.Мотиваційна теорія підтримки бажаної поведінки.
- •46.Види управлінського контролю
- •51.Методологія планування. Організаційні рівні планування.
- •53.Тактичне планування, основні задачі і прийоми.
- •55. Перешкоди на шляху планування. Плани, програми і прогнози в системі планування діяльності організації.
- •56.Система стратегiчних, тактичних, оперативних планiв.
- •60.Процес формування стратегічногоплану.Основні етапи.
- •62. Сутність та значення інформації
- •65. Використаня інформаційних технологій в управлінні організацією
- •67 Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •74. Адміністративна модель прийняття управлінських рішень.
- •75.Поведінкові аспекти ухвалення рішення.
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •77.Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності.
- •78.Джеймс Марч і антираціональна концепція ухвалення рішень.
- •80.Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.
- •82. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
- •83.Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень
- •84 Прогнозування результатів прийняття рішень
- •85.Типи моделей: фізична, аналогова, математична.
- •87.Шляхи подолання основних бар'єрів моделювання.
- •88. Современные методы и модели принятия рациональных и стратегических управленческих решений.
- •91. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •92. Підходи до вивчення лідерства
- •93. Модель управлінської сітки Блейка і Маутона
- •97. Ситуаційні стилі керівництва “Шлях – ціль” Мітчела і Хауса.
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократичні, ліберальні і демократичні керівники.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників в масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації.
- •107. Модель ситуационного лидерства Стинсона-Джонсона
- •108. Концепція атрибутивного лідерства (причинно-наслідковий підхід до вивчення лідерства).
- •109. Концепція перетворюючого лідерства або лідерство для змін
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції
- •111. Структура (цикл) конфлікту та основні форми поведінки у конфліктній ситуації.
- •112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела. Стадії конфлікту: виникнення, передконфліктне становище, назрівання, розростання та хід, остаточний результат.
- •113. Структурні методи вирішення конфліктів.
- •114. Поняття стресу. Причини стресу.
- •115. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу.
- •116. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями.
- •117. Поява опору у вигляді страйку, саботажу та інших методів. Прояви невдоволення колективу.
- •118. Управління опором
- •119. Практика передових компаній світу в управлінні конфліктами та опором.
- •120. Поняття і сутність методів управління організаціями
- •121. Класифікація методів управління
- •122. Тенденции развития экономики от управленческой к предпринимательской
- •123. Значення новаторства, інноваційних процесів
- •124. Управління в умовах різних культур
- •125. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •126. Вплив бюрократії та корупції на ефективність управління.
- •127. Підходи до оцінки ефективності управління.
- •128. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці.
- •129.Волюнтаризм та анархія в менеджменті.
- •130. Організаційні зміни
- •131. Види ефективності.
- •132. Вплив сучасних тенденцій на ефективність управління.
77.Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності.
Групове прийняття рішення спрямоване на перехід від індивідуального до колективного стилю прийняття рішень, який виражає погляд колективу в цілому. Групи, у яких добре розвинута взаємодія і взаєморозуміння, більш успішно уникають помилок і невдач у роботі. Якщо прийняте рішення групою втілюється в життя, то, як правило, члени групи виконують його не тільки більш охоче, а й більш ефективно. У ході колективних обговорень виконавці вчаться розуміти один одного, погоджувати свої дії та інтереси.
Найвідомішим методом групового прийняття рішення є метод номінальної групи, який дає змогу виявити й порівняти індивідуальні думки, судження, розробити колективне рішення. Робоча група розбивається на підгрупи з 5—10 чоловік. Потім оголошується завдання. Дається небагато часу (5—10 хв) для того, щоб учасники обговорили умови завдання, уточнили мету рішення. Потім робота проводиться за етапами:
1 етап. Індивідуальна робота (10—15 хв). Кожний член підгрупи письмово формулює свої ідеї щодо виконання завдання.
2 етап. Керівник просить кожного учасника дати свою відповідь.
3 етап. У його межах відбувається з'ясування ідеї.
4 етап. На цьому етапі здійснюється ранжування і голосування.
Переваги групового ухвалення рішень виявляються у таких аспектах. По-перше, цей підхід переважає індивідуальний за обсягом знань та інформації, що впливають на рішення. Цілком очевидним є те, що знання й досвід групи (колективу) є більшими, ніж знання й досвід однієї особи. Це одна з причин того, що для вирішення багатьох складних проблем групове рішення буде кращим. По-друге, цей метод дозволяє висунути більше перспектив й розглянути більше альтернатив. По-третє, групове рішення забезпечує засоби, які дають можливість домогтись його схвалення та виконання, що є істотною вадою індивідуального підходу. Груповий метод, крім того, є характерним для системи людських вартостей демократичного суспільства. Люди схильні ухвалювати групові рішення, якщо вони виробляються відкрито і чесно, а всі зацікавлені особи мають можливість брати участь у цьому процесі. Нарешті, цей підхід володіє певними комунікативними перевагами у донесенні рішень до всіх зацікавлених сторін, що сприяє його усвідомленню усією організацією.
До недоліків групового прийняття рішень можна віднести порівняно довгу тривалість процесу його ухвалення, що при обмеженому часовому просторі робить цей метод непридатним для застосування. Наступною вадою може бути домінування в групі однієї особи чи тиск певного угрупування, що може серйозно вплинути на ефективність групового рішення. До серйозних недоліків групового підходу відноситься практика прийняття рішень ще до остаточного розгляду всіх ідей, пропозицій та альтернатив. Нарешті, при груповому прийнятті рішень не завжди чітко визначена відповідальність за кінцеві результати. Результати управлінської діяльності повинні бути персоніфіковані, що при груповому ухваленні рішень зробити непросто. Незважаючи на ці недоліки, важливо зрозуміти, що групове ухвалення рішень має свої суттєві переваги і у багатьох ситуаціях ефективніше за індивідуальне.