- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •2.Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції управлінської думки.
- •6.Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •8.А. Файоль. Принципи менеджменту.
- •10. Перспективи менеджменту: можливе та ймовірне.
- •11. Система менеджменту організацій.
- •13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •18.Організаційна культура: формування, фактори формування, підтримка та зміни.
- •19. Загальна характеристика и класифікація функцій менеджменту.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають.
- •38.Змістовні теорії мотивації.
- •41.Елтон Мейо і теорія людських відносин.
- •42.Едгар Шейн і системна модель організаційної мотивації.
- •43. Особливості концепції «любові і страху» Амітая Етціоні.
- •44.Мотиваційна теорія підтримки бажаної поведінки.
- •46.Види управлінського контролю
- •51.Методологія планування. Організаційні рівні планування.
- •53.Тактичне планування, основні задачі і прийоми.
- •55. Перешкоди на шляху планування. Плани, програми і прогнози в системі планування діяльності організації.
- •56.Система стратегiчних, тактичних, оперативних планiв.
- •60.Процес формування стратегічногоплану.Основні етапи.
- •62. Сутність та значення інформації
- •65. Використаня інформаційних технологій в управлінні організацією
- •67 Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •74. Адміністративна модель прийняття управлінських рішень.
- •75.Поведінкові аспекти ухвалення рішення.
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •77.Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності.
- •78.Джеймс Марч і антираціональна концепція ухвалення рішень.
- •80.Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.
- •82. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
- •83.Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень
- •84 Прогнозування результатів прийняття рішень
- •85.Типи моделей: фізична, аналогова, математична.
- •87.Шляхи подолання основних бар'єрів моделювання.
- •88. Современные методы и модели принятия рациональных и стратегических управленческих решений.
- •91. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •92. Підходи до вивчення лідерства
- •93. Модель управлінської сітки Блейка і Маутона
- •97. Ситуаційні стилі керівництва “Шлях – ціль” Мітчела і Хауса.
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократичні, ліберальні і демократичні керівники.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників в масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації.
- •107. Модель ситуационного лидерства Стинсона-Джонсона
- •108. Концепція атрибутивного лідерства (причинно-наслідковий підхід до вивчення лідерства).
- •109. Концепція перетворюючого лідерства або лідерство для змін
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції
- •111. Структура (цикл) конфлікту та основні форми поведінки у конфліктній ситуації.
- •112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела. Стадії конфлікту: виникнення, передконфліктне становище, назрівання, розростання та хід, остаточний результат.
- •113. Структурні методи вирішення конфліктів.
- •114. Поняття стресу. Причини стресу.
- •115. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу.
- •116. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями.
- •117. Поява опору у вигляді страйку, саботажу та інших методів. Прояви невдоволення колективу.
- •118. Управління опором
- •119. Практика передових компаній світу в управлінні конфліктами та опором.
- •120. Поняття і сутність методів управління організаціями
- •121. Класифікація методів управління
- •122. Тенденции развития экономики от управленческой к предпринимательской
- •123. Значення новаторства, інноваційних процесів
- •124. Управління в умовах різних культур
- •125. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •126. Вплив бюрократії та корупції на ефективність управління.
- •127. Підходи до оцінки ефективності управління.
- •128. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці.
- •129.Волюнтаризм та анархія в менеджменті.
- •130. Організаційні зміни
- •131. Види ефективності.
- •132. Вплив сучасних тенденцій на ефективність управління.
65. Використаня інформаційних технологій в управлінні організацією
Інформатизація в області управління економічними процесами припускає, насамперед, підвищення продуктивності праці працівників за рахунок зниження співвідношення вартість/виробництво, а також підвищення кваліфікації й професійної грамотності зайнятих управлінською діяльністю фахівців. У розвинених країнах проходять одночасно дві революції: в інформаційних технологіях й у бізнесі, взаємно допомагаючи одна одній. Інформаційні технології існували давно, тому з розвитком комп'ютерів і засобів зв'язку почали з'являтися різні варіації: «інформаційні й комунікаційні технології», «комп'ютерні інформаційні технології» й ін.Інформаційна технологія - системно організована для рішення завдань управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, нагромадження, пошуку, обробки й захисту інформації на базі застосування розвиненого програмного забезпечення, використовуваних коштів обчислювальної техніки й зв'язку, а також способів, за допомогою якого інформація пропонується клієнтам. Інформаційні технології мають наступні властивості, які корисні для економіста-менеджера: § ; допомагають переборювати прірву між економікою й математикою; § ; є найефективнішими носіями сучасних методів вирішення економічних завдань; § ; сприяють узгодженню економічних процедур з міжнародними вимогами; § ; підключають до єдиного інформаційного простору - економічному й освітньому.
Систему, що реалізує функції управління, називають системою управління. Найважливішими функціями, реалізованими цією системою, є прогнозування, планування, облік, аналіз, контроль і регулювання.
Інформаційні технології можна класифікувати за рядом ознак, зокрема: способом реалізації в інформаційній системі, ступенем охоплення завдань управління, класами реалізованих технологічних операцій, типом користувальницького інтерфейсу, варіантами використання мережі ЕОМ, що обслуговує предметну область.
Классификации ІТ:Автоматизированная система управления представляет собой автоматизированную систему, предназначенную для автоматизации всех или большинства задач управления, решаемых коллективным органом управления (министерством, дирекцией, правлением, службой, группой управления и т.д.). В зависимости от объекта управления различают АСУ персоналом (АСУП) и АСУ техническими средствами (АСУТС).
Системы поддержки принятия решений - это интерактивные компьютерные ИС, в которых используются различные модели принятия решений и специализированные базы данных, обеспечивающие деятельность ответственных за принятия решений сотрудников. Программное обеспечение таких систем позволяет пользователям определенным образом ставить ряд вопросов типа "что, если", получая в интерактивном режиме соответствующие рассматриваемой ситуации варианты действий.
Искусственный интеллект (ИИ) - это информационная технология, конечная цель которой состоит в создании компьютера, умеющего думать, видеть, слушать и чувствовать подобно человеческому существу.
66 Система комунікацій як основний інструмент сучасного менеджера. Інформація має велике значення для внутрішнього управління фірмою і її зовнішніх контактів, і особливо для ухвалення рішень вона є обмеженим і дорогим ресурсом виробничої активності фірми. У системах з розподілом праці особи не володіють однаковою інформацією і тому необхідний її обмін або комунікації.
Комунікація – це обмін інформацією між двома або більше особами, рівнями, організаціями.
Комунікації поділяються на: Зовнішні. Організації користуються різноманітними засобами комунікації: із споживачам вони спілкуються за допомогою реклами, виставок-ярмарок, презентацій та інших програм просування товарів і послуг на ринок. При спілкуванні з громадськістю першочергова увага приділяється створенню певного іміджу чи образу організації.
Внутрішні. При спілкуванні із внутрішнім середовищем організацією підтримуються зв’язки з профспілками, усіма відділами та службами своєї структури. Внутрішні комунікації поділяються на: Міжрівневі комунікації. Комунікації по низхідній. Комунікації по висхідній. Комунікації між підрозділами (горизонтальні комунікації). Комунікації типу «керівник-підлеглий». Неформальні комунікації.
Міжрівневі комунікації передбачають передачу інформації з рівня на рівень у межах вертикальної комунікації. Обмін інформацією між керівниками інституційного, управлінського та технічного рівнів управління організацією може здійснюватися у вигляді наказів, положень, розпоряджень, посадових інструкцій, звітів, що стосуються життєдіяльності організації та її ефективного функціонування.
До комунікацій по висхідній і низхідній належать повідомлення про поточні завдання, зміни у цільових програмах, рекомендаційні процедури, правила тощо. Такі комунікації передбачають інструкції, пояснювальні записки, інструкції, поточні звіти окремих відділів і т.д.
Комунікація по горизонталі передбачає обмін інформацією між структурними підрозділами з приводу організації та оптимізації виробничого процесу
Комунікація типу «керівник-підлеглий» є різновидом обміну інформацією по вертикалі. Вона є основною частиною комунікативної діяльності керівника.
Ці комунікації пов’язані з поясненням завдань, обговорення проблем підвищення ефективності роботи, одержання різних пропозицій. Такі комунікації дозволяють керівникові підвищити ефективність та результативність дій групи.
Канал неформальної комунікації можна назвати каналом поширення чуток.
Чутками вважаються неточні повідомлення, що надходять від неформального джерела. Інформація по цих каналах передається набагато швидше, ніж по каналах формального повідомлення. Основна мета комунікаційного процесу – забезпечити сприяння швидкій передачі інформації.
В обміні інформацією існує 4 базових елементи: 1. Відправник (сторона, яка пропонує певну інформацією) 2. Повідомлення (власне інформація, закодована за допомогою символів) 3. Канал (спосіб, шлях передачі повідомлення) 4. Одержувач (сторона, яка приймає інформацію)
При обміні інформацією відправник і одержувач проходять декілька взаємопов’язаних етапів:
1)Зародження ідеї. Обмін інформації починається з формулювання ідеї відправником або відбору інформації. При цьому відправник вирішує, яку значиму ідею або повідомлення слід зробити предметом обміну.
2)Кодування та вибір каналу. Перш ніж передавати ідею відправник має за допомогою символів закодувати її, використавши для цього слова, інтонацію, жести, графіку, письмовий текст тощо. Таке кодування перетворює ідею на повідомлення.
3)Передача інформації. На цьому етапі відбувається передача інформації обраним каналом.
4)Декодування – переведення символів відправника у думки одержувача.
5)Зворотній зв’язок – реакція одержувача на почуте, побачене, прочитане.