- •1. Вступна частина
- •2. Основна частина
- •2.1. Військові автомобільні дороги та їх призначення
- •2.2. Класифікація військових автомобільних доріг
- •Технічні вимоги до шляхів пересування військ
- •2.3. Способи та засоби маскування військових автомобільних доріг
- •Противник
- •1. Вступна частина
- •2. Основна частина
- •2.1. Основні елементи військових автомобільних доріг.
- •2.2. Поперечні профілі військових автомобільних доріг
- •Поперечні ухили поверхні проїзної частини
- •Тип і характеристика дорожнього одягу
- •2.3. Збірно-розбірні дорожні покриття
- •1. Вступна частина
- •2. Основна частина
- •2.1. Елементи плану дороги.
- •2.2. Сполучення прямолінійних ділянок дороги.
- •2.3. Елементи кривої повороту дороги.
- •Розрахункові значення коефіцієнта поздовжнього зчеплення
- •2.4. Розширення проїзної частини дороги. Улаштування віражу.
- •Улаштування віражу
- •Забезпечення видимості на кривих в плані
- •1. Основні вимоги до подовжнього профілю дороги.
- •2. Поздовжні ухили на автомобільних дорогах.
- •3. Вертикальні криві. Забезпечення видимості на вертикальних кривих.
- •4. Підрахунок обсягів земляних робіт.
- •Відомість земляних робіт
- •1. Вплив водовідводу на експлуатаційні якості дороги.
- •2. Відвід поверхневих вод.
- •3. Відвід ґрунтових вод.
- •4. Малі водоперепускні споруди.
- •Вступна частина
- •1. Класифікація мостів. Тактико-технічні вимоги до військових низьководних мостів.
- •2. Основні елементи військових низьководних мостів.
- •3. Розрахункові навантаження військових низьководних мостів.
- •Вступна частина
- •1. Мета інженерної розвідки.
- •2. Складання розрахункової схеми військового низьководного моста.
- •3. Підбір перерізів елементів низьководного моста.
- •Вступна частина
- •1. Призначення колонних шляхів.
- •Основні технічні вимоги до колонних шляхів.
- •2. Обладнання і позначення колонного шляху.
- •3. Підготування проїзної смуги колонного шляху на важкопрохідних ділянках.
- •Вступна частина
- •1. Дороги і колонні шляхи в гірській місцевості.
- •2. Будівництво доріг в пустелі.
- •3. Дороги і колонні шляхи в північних регіонах.
- •Вступна частина
- •1. Призначення і склад військової автомобільної дороги.
- •2. Поняття про підготовку і експлуатацію військової автомобільної дороги.
- •3. Регулювання руху на військових автомобільних дорогах.
- •Вступна частина
- •1. Нанесення варіантів траси автодороги на карту.
- •2. Розбивка кривих.
- •3. Проектування поздовжнього профілю.
- •Тип місцевості за характером і ступеню зволоження
- •Дорожньо-кліматичні зони
- •Вступна частина
- •1. Виявлення місця мостового переходу.
- •Картка інженерної розвідки району будівництва моста
- •2.2. Вибір типу моста. Підбір конструктивних елементів моста.
- •3. Оформлення польового проекту низько водного моста.
- •4. Оформлення пояснювальної записки.
Вступна частина
1. Нанесення варіантів траси дороги на карту:
- вивчення району траси автодороги;
- визначення кутів повороту та призначення радіусів кривих;
2. Розбивка кривих:
- визначення елементів кривих;
- складання відомості прямих та кривих;
- детальна розбивка кривих.
3. Поздовжній профіль автодороги:
- опрацювання поздовжнього профілю автодороги;
- нанесення лінії існуючої поверхні землі;
- нанесення проектної лінії поверхні автодороги.
1. Нанесення варіантів траси автодороги на карту.
Нанесенню варіантів траси автодороги на топографічну карту передує вивчення на ній характеру місцевості (вивчається ситуація і рельєф місцевості, визначаються величини ухилів поверхні землі, наявність рослинності, наявність водозлив та їх основні характеристики, наявність та кількість існуючих автодоріг і тип покриття на них, місцезнаходження місцевих дорожньо-будівельних матеріалів тощо).
Трасування автодороги на топографічній карті необхідно виконувати з урахуванням таких положень:
- автодорога повинна проходити по місцевості, яка забезпечує природне маскування (під прикриттям лісових масивів, на зворотному схилі височин відносно противника) та захист як самої дороги, так і руху по ній;
- автодорога повинна обходити великі населені пункти, залізничні станції, інші об’єкти можливого нападу противника з повітря на віддаленні 3–5 км від них;
- на автодорозі повинна бути мінімальна кількість штучних споруд як найбільш уразливих об’єктів для противника;
- автодорога повинна мати найменшу кількість значних ухилів, кривих малого радіусу і найменшу кількість перехрещень з іншими автодорогами та залізницями;
- обраний основний варіант траси має забезпечувати (при інших рівних умовах) мінімальний обсяг робіт з будівництва автодороги.
В ході бойових дій використовують швидкісний метод проектування ВАД із скороченими об’ємами проектної документації на основі широкого застосування типових рішень і часткового сумісництва проектування з вишукуванням.
Траса автодороги у плані повинна мати вигляд прямих ділянок, що розташовані під кутом одна до одної. Бажано щоб кут повороту траси (кут між напрямками попередньої та наступної її ділянок) був гострим.
Трасування автодороги починають з нанесення на топографічну карту двох або трьох варіантів траси та наступного їхнього техніко-економічного порівняння. Спочатку пунктиром проводять повітряну лінію, яка поєднує початковий та кінцевий (проміжний) пункти траси. Потім зламаним ходом вибирають найбільш доцільні напрямки окремих ділянок автодороги з обходом різних перешкод, які зустрічаються на повітряній лінії: жилі квартали, сільгоспугіддя, болота, рівчаки, лісні масиви та інші важко долаємі перешкоди і загородження. При трасуванні слід враховувати технічні вимоги, які ставляться до шляхів руху військ.
Варіант траси автодороги викреслюють на топографічній карті олівцем і підписують його номер (наприклад, Варіант № 1). Після того, як усі варіанти траси на карті намічені, необхідно зробити їхню порівняну оцінку. На підставі цього обґрунтовується і обирається основний варіант траси автодороги, який наводиться більш товстими лініями олівцем червоного кольору. На карті показують також водозбірні басейни – лініями синього кольору, місця розташування кар’єрів дорожньо-будівельних матеріалів і шляхи під’їзду до них – лініями коричневого кольору.
Кути поворотів нумеруються по ходу траси і позначаються: Кут-1, Кут-2 і т.д. В кутах повороту необхідно передбачати радіуси кривих в плані з урахуванням зручності та безпеки руху, мінімального обсягу робіт та забезпечення відстані видимості, приймаючи рекомендований, найменший та виключний радіус кривої згідно з призначенням ВАД.
Вихідними даними для визначення елементів кривих є значення виміряного кута повороту траси автодороги (вимірюється транспортиром на плані траси) та прийнятий для даного кута повороту радіус кривої (R).
Числові значення елементів кривої – довжину тангенсу (Т), довжину кривої (К), поправку (домір Д) та бісектрису (Б) визначають за нижче наведеними формулами чи за допомогою даних табл. 1 для відомого кута повороту траси автодороги (α).
Після визначення числових значень елементів кривих на трасі розбивається пікетаж та визначаються довжини її прямих ділянок. Пікети розбиваються через 100 м, помічаються тонкими штрихами твердим олівцем і нумеруються через кожний п’ятий пікет, на десятих пікетах проставляються кілометрові позначки. На ділянках повороту траси пікети розбиваються по кривим. На середині кожної прямої виписується її магнітний азимут та довжина в метрах.
Магнітній азимут першої прямої ділянки траси визначається як її істинний азимут, до якого додана поправка на магнітне похилення меридіанів, взята за даними топографічної карти. Вказаний істинний азимут визначають на топографічній карті як кут, між істинним напрямком на північ та напрямком першої прямої ділянки траси автодороги, виміряний за ходом годинної стрілки. Магнітний азимут наступної прямої ділянки підраховують з урахуванням магнітного азимута попередньої ділянки, до якого додається значення кута повороту траси (якщо має місце поворот траси вправо) або віднімається значення цього кута (якщо має місце поворот траси вліво).
Довжину прямих ділянок траси визначають у такий спосіб.
Для першої прямої ділянки спочатку за допомогою масштабної лінійки по топографічній карті виміряють відстань в метрах від нульового пікету, який збігається з початком траси, до вершини першого кута повороту. Від знайденої відстані віднімають значення довжини тангенсу кривої на першому куті повороту траси автодороги.
Для наступних прямих ділянок (крім останньої) на топографічній карті вимірюють відстань між вершинами суміжних кутів повороту, від якої віднімають значення довжин тангенсів кривих на цих кутах повороту траси автодороги.
Довжину останньої прямої ділянки знаходять по аналогії з її визначенням для першої прямої ділянки траси автодороги.