2.2. Планування використання робочого часу і чисельності персоналу.
Планування використання робочого часу зводиться до складання його балансу, необхідного до розрахунку чисельності персоналу. В балансі робочого часу визначають фактичну кількість людино-днів і людино-годин роботи, що приходяться на одного робітника в плановому періоді. Баланс робочого часу складають окремо для кожної групи робітників з однаковим режимом роботи. Режим роботи експлуатації персоналу встановлюється у відповідності з кількістю робочих змін підприємства. Ремонтний персонал може працювати в одну, дві або три зміни. В залежності від запланованого часу простоїв у ремонті. В складанні балансу розрізняють три фонди робочого часу.
В результаті складання балансу робочого часу визначають:
1. Ефективний фонд часу роботи одного робітника в рік (Фе). Визначається як різниця між номінальним фондом і тривалість всіх видів часу що не використовується.
2. Коефіцієнт використання робочого часу (Кв). Визначається відношенням ефективного фонду робочого часу в годинах до номінального.
Планування чисельності персоналу. Персонал енергетичної служби підприємств по функціях, що виконує поділяється на наступні категорії: експлуатаційний, ремонтний, оперативний. Виконання планово-попереджувальних ремонтів включаючи обслуговування забезпечується персоналом трьох перших категорій окремо. Нормативна чисельність експлуатаційних робітників на плановий період:
Чер
=
,
де
- річна трудомісткість технічного
обслуговування енергетичного обладнання;
-
фонд робочого часу одного робітника
на рік;
-
коефіцієнт виконання норм.
Чисельність ремонтного персоналу:
Чер
=
,
де
- річна трудомісткість поточного ремонту
енергетичного обладнання.
Оперативне обслуговування енергетичних об’єктів не має безпосереднього відношення до виконання планово-попереджувальних робіт. Тому в складі енергетичної служби необхідно передбачати додатковий оперативний персонал.
По даних нормативної чисельності оперативних, експлуатаційних і ремонтних робітників визначають їх списків склад:
Че(ро)с
=
Розряди робітників приймаються по тарифно кваліфікаційному довіднику.
Тарифні розряди ремонтно-експлуатаційних робіт:
Силові трансформатори, АТ, ТН, масляні вимикачі 4-5 розряди.
Інше обладнання ВН 4 розряд.
Електричні мережі ВН 4 розряд.
Результати розрахунків по чисельності персоналу зводяться в таблицю.
Кількість робітників тої чи іншої кваліфікації встановлюються у відповідності з плановими обсягами робіт по ремонтно-експлуатаційному обслуговуванню різних видів обладнання і мереж. Чисельність інженерно-технічних робітників, що безпосередньо зайняті експлуатацією і ремонтним обслуговуванням загальнозаводської частини, приблизно складає від 20 до 30% спускової чисельності працівників.
2.3. Планування заробітної плати.
Планування заробітної плати ЗП полягає у визначені її середньої величини і фондів ЗП по категоріях робітників. Її розмір залежить від багатьох факторів, основним з яких є кваліфікація робітників, продуктивність праці, система оплати праці. Фонд ЗП поділяють на фонд основної ЗП і фонд додаткової ЗП. Виплати що пов’язані з робочим часом складють основну ЗП, виплати що не пов’язані з робочим часом – додаткову ЗП. Розрахунок фонду ЗП ведеться окремо для експлуатаційного, ремонтного і оперативного персоналу. ЗП по тарифу оперативних і експлуатаційних робітників розраховують за формулою:
ЗПо = ΣСг · Ч · Фе
Сг – годинно-тарифна ставка для оплати праці робітників деякої професії і кваліфікації;
Ч – нормативна чисельність робітників даної професії і кваліфікації.
Фонд ЗП ремонтних робітників по тарифу може бути визначеним на основі річної трудомісткості поточного ремонту енергетичного обладнання і мереж:
ЗПр
=
· Сг
Фонд основної ЗП складається з оплати праці по тарифу за відпрацьований час, премій і доплат. Фонд додаткової ЗП розраховують у відсотках від фонду основної ЗП, фонд ЗП додаткової приблизно складає 8-10% фонду основної ЗП. Середню ЗП визначають діленням планового річного фонду ЗП на середньо спискову чисельність робітників в плановому періоді.
