2.2. Методика побудови та розрахунку сіткових графіків.

Для побудови сіткового графіка весь комплекс робіт потрібно представити у вигляді переліку складових робіт, відносно однорідних по кількості ресурсів, що використовуються. Після чого кожна робота кодується, при цьому враховується взаємозв’язок та послідовність виконання. Шляхом співставлення подій робіт будується вихідний робочий графік, в якому не повинно бути замкнених контурів. Оцінка тривалості робіт в сітковому графіку може бути детермінованою (нормативною) і ймовірною. В детермінованих сітках, які мають нормативну базу, нормативні тривалості робіт зразу заносяться в сітковий графік. В ймовірних сітках оцінки часу приймають методом усереднених експертних оцінок спеціалістів. В цьому випадку розрахунок можна проводити за формулою:

,

де - очікувана тривалість робіт,

- мінімально можлива і максимально допустима тривалість виконання даної роботи. Розрахунок сіткового графіка полягає у визначенні наступних параметрів:

1. Очікуваного терміну закінчення всього комплексу робіт.

2. Найбільш ранніх можливих і найбільш пізніх допустимих термінів початку і закінчення робіт.

3. Резервів часу робіт.

Розрахунок вказаних параметрів дозволяє виявити роботи критичної зони, зосередивши на них увагу, і роботи, що мають резерв часу, придатний до його використання.

Існують декілька методів розрахунку сіткового графіка. Найбільш поширеним є чотирьох секторний метод. Суть його полягає в наступному: на графіку кожна подія розбивається на сектори. У верхній частині записується її номер, в лівій – раннє можливе настання події, в правій – пізнє допустиме завершення, в нижній резерв часу події. В результаті такого розрахунку визначається ранній можливий термін завершення події, величина якої рівна завжди критичному шляху, тобто визначають найбільш ранній можливий термін закінчення всього комплексу робіт.

Ранній термін настання події визначається як максимальний шлях від вихідної події до даної.

Пізні допустимі терміни закінчення подій розраховують справа наліво, тобто в зворотному порядку. Для подій критичного шляху пізні терміни настання подій співпадають з ранніми термінами, такі події не мають резерву часу.

Для кожної події різниця між раннім і пізнім настанням характеризує резерв часу події . Для подій, що лежать на критичному шляху.

Термін початку і закінчення робіт.

Оскільки кожна подія є моментом закінчення всіх попередніх робіт, то ранній термін завершення даної події є одночасним і найбільш раннім можливим терміном початку всіх робіт, що виходить з даної події:

,

Раннє завершення роботи дорівнює сумі раннього настання події і тривалості самої роботи:

,

Пізнє завершення роботи:

,

Пізній початок роботи дорівнює різниці пізнього завершення роботи і тривалості самої роботи:

.

Співвідношення ранніх і пізніх характеристик робіт визначають величину їх резервів. Резерв – це відрізок часу, в межах якого можна змінювати терміни початку і закінчення кожної роботи без порушення закінчення всього комплексу робіт. Розрізняють повний і вільний резерв часу робіт.

Повний резерв часу – це різниця між пізнім і раннім термінами початку або закінчення роботи. Це такий запас часу, який може бути використаний на даній роботі) шляхом перенесення початку або збільшення тривалості роботи) без збитків для кінцевого терміну виконання всього комплексу робіт, але при використанні його наступні роботи виконуються в свої допустимі пізні терміни, тобто втрачають резерв часу.

Величина повного резерву часу визначається:

.

Вільний резерв часу роботи. Він виникає у випадку складних подій, тобто коли термін завершення події визначається закінченням самого довгого із шляхів. Роботи, що входять в цю саму подію, але лежать на менш довгих шляхах, закінчуються раніше, ніж відбувається їх кінцева подія. В наслідок цього їх закінчення не впливає на початок наступних робіт. Такі роботи можуть бути зсунуті в часі до моменту початку наступних робіт. Це пересування не відображається на терміні виконання останніх. При цьому наступні роботи можуть виконуватись в свої ранні терміни і не втрачати резерв часу.

Вільний резерв часу визначається:

.

Після цього всі розрахунки заносяться в таблицю.

2.3. Оптимізація сіткових графіків.

Коли критичний шлях більший за планову тривалість розробки, то сітковий графік потрібно оптимізувати по часу. Існують наступні шляхи оптимізації:

1. Заміна послідовного виконання робіт паралельним.

2. Перерозподіл ресурсів між роботами із скороченням одних і подовженням інших.

3. Використання додаткових ресурсів для скорочення робіт.

Сітковий графік також оптимізується по трудових ресурсах. Для цього будується лінійна діаграма, на якій роботи в масштабі часу зображуються відрізками прямих, що паралельні осі абсцис. Початок кожного відрізку повинен співпадати з раннім початком відповідної роботи. Після цього будуються графіки руху робочої сили (епюра завантаження трудових ресурсів).

Шляхом переміщення і зміни тривалості робіт, які мають резерв часу, досягається бажане вирівнювання графіків руху робочої сили. Про це можна судити шляхом співставлення показників, максимальної кількості одночасно працюючих, коефіцієнта заповнення графіку руху робочої сили, що визначається за наступною формулою:

,

де - кількість працівників на роботі i-j.

- тривалість роботи i-j.

- максимальна кількість працюючих за весь час розробки.

- тривалість критичного шляху.

Лінійний графік і графік руху робочої сили дозволяє аналізувати сіткову модель з точки зору рівномірності використання робочої сили та її відповідності чисельності працюючих робітників. Такі графіки використовують для оптимального планування ремонтного обслуговування електростанцій.

Сітковими графіками користуються для оперативного управління виконанням всього комплексу робіт. В певні моменти часу відмічається стан робіт і співставлення тривалості шляхів по невиконаних роботах з часом, що лишається на виконання всього комплексу робіт. На основі такого аналізу розробляються певні заходи для ліквідації відставання. Сіткові графіки представляють собою активний спосіб планування і управління виробництвом. Обсяг вихідної інформації, що отримується в результаті розрахунку сіткового графіку значно перевищує обсяг початкової інформації.