1.3. Нормування праці.

Основним завданням технічного нормування є встановлення для конкретних організаційно-технічних умов необхідних затрат праці для виконання даної роботи. Розрізняють наступні види норм: часу, виробітку, обслуговування, чисельності.

Норма часу – це час необхідний на виконання одиниці роботи при даному рівні техніки, технології та організації виробництва.

Норма виробітку – кількість продукції, яку необхідно виготовити за одиницю часу.

Норма обслуговування – кількість одиниць обладнання або робочих місць, яка повинна обслуговуватися одним робітником, бригадою або зміною.

Норма чисельності – кількість робітників відповідних категорій, необхідних для виконання визначеного об’єму робіт за одиницю часу.

Для вивчення затрат робочого часу, їх аналізу, встановлення норм застосовують відповідну класифікацію робочого часу. Під робочим часом розуміють тривалість робочої зміни. Час роботи – це час на протязі якого здійснюється технологічний процес. Він поділяється на час продуктивної і непродуктивної роботи. Час продуктивної роботи представляє собою доцільні його затрати при здійснені технологічного процесу. Час непродуктивної роботи – це час не передбачений раціонально-встановленим технологічним процесом і організацією праці, що викликаний поганою підготовкою виробництва, порушенням організації забезпечення робочих місць всім необхідним.

Час продуктивної роботи складається з підготовчо-заключного часу, оперативного та часу обслуговування робочих місць.

Підготовчо-заключний час витрачається один раз на всю партію виробів і не залежить від розміру партії (витрати часу на ознайомлення з кресленнями, на наладку обладнання). Час оперативної роботи – це час продуктивної роботи по виконанню заданої операції. Він складається з основного та допоміжного часу. В основний час здійснюється безпосередньо технологічний процес, допоміжний час витрачається робітником на дії, що забезпечують виконання безпосереднього технологічного процесу. Час обслуговування робочого місця – це час, що витрачається на догляд за ним, підтримання його в робочому стані. Час перерв – це час бездіяльності робітника по різних причинах. Він поділяється на перерви, що залежать і не залежать від робітника. Перерви, що залежать від робітника діляться на передбачені нормою часу (на відпочинок та особисті потреби) і непередбачені (запізнення, передчасне залишення робочих місць).

В технічну норму часу не включається час непродуктивної роботи, простої, перерви, що викликані порушенням трудової дисципліни та іншими факторами з вини працівника.

Норма часу може бути виражена формулою:

,

де - початково-заключний час на всю партію виробів;

- величина партії виробів;

- штучний час.

.

На основі норми часу встановлюються норми виробітку, обслуговування та чисельності.

,

де - тривалість зміни, хв.;

- штучний час, хв..

Норма виробітку є величиною оберненою до норми чисельності, що означає, що із зміною норми чисельності норма виробітку збільшується і навпаки. Така ж залежність існує між нормою часу і нормою виробітку.