1.5. Організація праці службовців.

Основою організації праці службовців є документообіг тому встановлення їх організації праці залежить від раціональної системи документообігу, яка включає:

1. Стандартизацію і типізацію форм документів.

2. Скорочення кількості документів.

3. Спрощення змісту документів.

4. Механізацію виписки первинних документів і їх обробки.

5. Механізацію процесів копіювання і розмноження документів.

Розрізняють наступні засоби механізації праці службовців:

1. Засоби документування інформації.

2. Засоби передачі інформації.

3. Засоби обробки інформації.

Раціональна організація робочих місць службовців передбачає:

1. Обладнання робочого місця відповідною оргтехнікою і засобами механізації.

2. Раціональне планування робочого часу.

3. Вибір меблів що створюють умови для меншого втомлення.

4. Створення сприятливих умов праці.

Організація робочих місць окремих категорій службовців має свої особливості. При організації робочих місць керівників вирішальне значення мають такі особливості їх роботи як широкі інформаційні зв’язки, постійне, спілкування з великою кількістю людей, необхідність прийняття оперативних рішень і швидке доведення їх до виконавців, здійснення контролю за виконанням рішень. З урахуванням цих особливостей планують і оснащують робочі місця керівників. Організація робочих місць спеціалістів залежить від специфіки і змісту їх праці. Для покращення використання працівників на підприємствах проводиться їх атестація, яка дозволяє вивчити кадри та покращити їх підбір.

1.6. Організація заробітної плати.

Регулювання зарплати досягається шляхом застосування певної тарифної системи для оплати праці робітників і посадових окладів для службовців. Тарифна система включає в себе: тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні ставки, тарифні коефіцієнт. Вибір форми оплати праці впливає на матеріальну зацікавленість працівників в підвищенні продуктивності праці та ефективності виробництва застосовують дві форми зарплати: відрядну і почасову. Кожна з них має декілька систем. Почасова: проста і преміальна. Відрядна: пряма, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, посередньо-відрядна і акордна.

2. Планування праці і зарплати.

2.1. Планування продуктивності праці.

Показник ПП є одним з важливих показників виробництва. Його планування передбачає виявлення резервів росту ПП і розробку організаційно-технічних міроприємств.

Для вимірювання рівня ПП використовують два показники: трудомісткість і виробіток.

Трудомісткість – це кількість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або для виконання одиниці обсягу робіт. Розрізняють три види трудомісткості: нормативну, фактичну і планову. Нормативна трудомісткість дорівнює сумі діючих технічних норм часу по всіх операціях технічного процесу. Фактична трудомісткість – це фактичні затрати робочого часу на виготовлення даної продукції, або на виконання даної роботи. Планова трудомісткість це встановлена планом норма затрат часу на виготовлення одиниці продукту або виконання даної роботи. Планову трудомісткість визначають з врахуванням діючих норм часу, у відповідності із змінами технічної оснащеності, технології організації виробництва і праці, що заплановані для впровадження в наступному плановому періоді. Трудомісткість може визначатись як по кожній деталі окремо так і по обсягу робіт в цілому наприклад, обсяг ремонтних робіт. Показник трудомісткості використовують для визначення чисельності робітників.

В енергетиці показник трудомісткості використовують в основному на ремонтних роботах. Для характеристики ПП на рівні цеху і підприємства використовують більш універсальний показник – виробіток. Виробіток – це кількість продукції виготовленої одним робітником в одиницю часу. Для визначення виробітку використовують натуральні і вартісні показники. Обчислення виробітку продукції у вартісних показниках є найбільш розповсюдженим тому що приводить різноманітну продукцію до порівняльного вигляду. На рівні підприємства виробіток визначається як відношення валового випуску продукції до середньо спускової чисельності працюючих. Зміна рівня виробітку в тих чи інших вимірниках відображає зміну ПП. однак слід пам’ятати що на ЕС відсутня прямо пропорційна залежність між затратами праці обслуговуючого персоналу та кількість виробленої продукції тому ПП на ЕС при тому ж обладнанні і тій самій чисельності персоналу може змінюватись при зміні завдань відпуску енергії. Прагнення звільнити показник ПП від впливу виробничих режимів привело до широкого використання показника штатного коефіцієнта. Цей показник являє собою питому чисельність працюючих або робітників визначається діленням чисельності персоналу на встановлену електричну потужність. Крім питомої чисельності персоналу в якості показника ПП використовують коефіцієнт обслуговування, що являє собою відношенні приведеної потужності ЕС до чисельності ПВП. В підприємствах електромереж коефіцієнт обслуговування – це обсяг робіт по обслуговуванню, обладнання підприємства електричних мереж які виражаються в умовних одинцях обслуговування по відношенню до численності ПВП. Планування й аналіз показника планування праці потребує вивчення й групування основних факторів, що впливають на його рівень. В енергетичному виробництві до таких факторів відносять: технічну озброєність, організацію експлуатації праці, природні і зовнішні умови.