2. Виробнича структура енергопідприємств.

Організацію (підприємство) як соціально-економічну систему можна представити як синтез певної кількості відповідних структур (виробничої, організаційної, економічної, технічної тощо) взаємозв’язаних між собою. Виробнича структура – це сукупність основних та допоміжних виробничих підрозділів енергопідприємства, форми та зв’язків між ними. Потреби технологічного процесу в конкретних умовах виключають необхідність поділу підприємства на більш дрібні виробничі підрозділи: цехи, дільниці, робочі місця.

Робоче місце – частина виробничої площі, де робітник або група виконують окремі операції по виготовленню продукції або обслуговуванню устаткування, виконуючи при цьому технологічну оснастку. Групи робочих місць об’єднують у виробничі дільниці, де здійснюється відносно окрема частина виробничого процесу. Об’єднані між собою виробничими зв’язками дільниці утворюють виробничі цехи.

Цех - виробничий відусоблений підрозділ виробництва, в якому виготовляється продукція (її частина), чи виконується певна стадія виробництва, в результаті якої створюються напівфабрикати, що використовуються на даному чи інших підприємствах. Цех основна структурна одиниця промислового підприємства.

Розрізняють наступні види цехів:

1. Основного виробництва;

2. Допоміжного виробництва (обслуговуючі, підсобні. ін).

В цехах основного виробництва здійснюються виробничі процеси по якісній зміні стану предмета праці і перетворення його в закінчену продукцію. На ТЕС основні всі цехи, в яких протікають виробничі процеси по перетворенню хімічної енергії палива в теплову та електричну (котельні, турбіни тощо).

Цехи допоміжного виробництва – це цехи, які безпосередньо не пов’язані з виготовленням основної продукції підприємства, вони лише обслуговують основне виробництво і створюють йому необхідні умови для нормальної роботи. До їх функцій входить ремонт обладнання, постачання матеріалами, інструментами, приспосібленнями, запасними частинами, водою (паливний, транспортний, централізованого ремонту).

3. Організаційна структура підприємств.

Склад, функції і взаємовідносини цехів, виробничих служб, відділів та інших підрозділів енергоб’єднань електростанцій і мереж визначають у відповідності із затвердженими організаційними структурами і положеннями.

Управління виробництвом – це управління трудовою діяльністю людей, які в свою чергу управляють засобами праці або це цілеспрямований вплив на відношення між людьми у процесі виробництва, що забезпечує погоджену роботу структурних виробничих підрозділів.

Управління виробництвом в себе включає: отримання та обробку інформації, прийняття управлінських рішень на основі поставлених цілей та отриманої інформації, організацію виконання управлінських рішень, контроль та облік за реалізацією виконання управлінських рішень. Складність функції управління обумовлює необхідність спеціального апарату управління. Його очолюють керівники та службовці. В склад апарату управління входять керівники різних функціональних органів (відділів, служб, секторів і технічний персонал). Внутрішній склад процесу управління відображає організаційна структура. Організаційна структура управління – це впорядкована сукупність органів управління діяльністю підприємств, що виконує окремі функції управління.

Взаємозв’язки і підпорядковування цих підрозділів представлені в принципах побудови організаційної структури.

Принципами побудови організаційних структур є:

1. Цілеспрямованість. Це орієнтація організації в цілому і окремих підрозділів на досягнення поставлених цілей.

2. Принцип оптимальності. Це формування оптимальної кількості взаємозв’язків між органами управління.

3. Оперативність і гнучкість. Здатність швидко реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.

4. Надійність. Це забезпечення достовірної передачі інформації і безперебійності функціонування виробничої системи.

5. Простота та економічність. Метою даного принципу є досягнення мінімальних витрат на управління та відсутність дублювання функції управління різними органами.

6. Прогресивність. Це використання найновіших досягнень в управлінні та організації.

7. Спеціалізації – спеціалізація певних структурних одиниць (відділів, цехів) по певних функціях, що виконуються.

8. Єдинопочатку. Це формування таких зв’язків управління, коли працівник підпорядковується певному конкретному керівнику.

Залежно від того, які механізми покладені в основу побудови організаційних структур, розрізняють такі їх види:

1. Лінійна - пряме управління ходом виробничого процесу (директор, начальник цеху, майстер). На кожному рівні в одних руках знаходяться всі функції управління виробництвом.

2. Функціональна - це система управління, що диференціюється по функціях і здійснюється окремими функціональними підрозділами.

3. Лінійно-функціональна – це поєднання двох попередніх.

4. Лінійно-штабна.

5. По видах споживачів.

6. Матрична.

7. Продуктова.

8. Орієнтована на групи споживачів.