- •Міністерство освіти та науки України
- •Тема 1 Підприємство і основи його організації
- •1.1 Поняття підприємства
- •1.2 Класифікація підприємств
- •1.3 Основи організації підприємства
- •Тема 2 Трудові фактори
- •2.1 Поняття трудових факторів
- •2.2 Класифікація і характеристика кадрів (персоналу) підприємства
- •2.3 Продуктивність праці
- •2.4 Визначення зарплати
- •Тема 3 Основний капітал
- •3.1 Поняття основного капіталу
- •3.2 Методи оцінки основних фондів
- •3.3 Знос і відтворення основних фондів
- •3.4 Інтенсифікація і показники використання основних фондів
- •Тема 4 Оборотний капітал
- •4.1 Склад оборотного капіталу
- •4.2 Нормування обігових коштів
- •4.3 Показники оборотності обігових коштів
- •4.4 Напрями прискорення оборотності обігових коштів
- •Тема 5 Собівартість продукції
- •5.1 Поняття собівартості продукції
- •5.2 Характеристика кошторису витрат
- •5.3 Групування витрат за статтями калькуляції
- •5.4 Класифікація статей калькуляції
- •Тема 6 Основи фінансової діяльності підприємства
- •6.1 Загальні аспекти фінансової діяльності
- •6.2 Фінансові ресурси підприємства
- •6.3 Напрями використання фінансових ресурсів
- •6.4 Результати фінансової діяльності
- •Тема 7 Економічна ефективність
- •7.1 Поняття про ефект і ефективність
- •7.2 Методичні підходи до вибору інструментарію розрахунку ефективності
- •7.3 Показники економічної ефективності
- •Тема 8 Цінова політика підприємства
- •8.1 Види цін
- •8.2 Політика ціноутворення на підприємстві
- •8.3 Диверсифікація цін
- •8.4 Стратегія цінової політики підприємства
- •1. Основні вимоги до організації виробництва. Організація виробництва та її особливості в енергетиці.
- •2. Виробнича структура енергопідприємств.
- •3. Організаційна структура підприємств.
- •Тема 10: Методи планування виробничої діяльності.
- •1. Класифікація методів планування.
- •2. Сіткове планування та управління.
- •2.2. Методика побудови та розрахунку сіткових графіків.
- •Тема 11: Організація і планування ремонту енергообладнання.
- •2. Основи організації ремонту.
- •3. Планування ремонту і обслуговування елементів системи електропостачання.
- •Тема 12: Організація і планування праці та заробітної плати.
- •1. Організація праці і заробітної плати.
- •1.1. Розподіл та кооперація праці.
- •1.3. Нормування праці.
- •1.4. Методи встановлення технічних норм.
- •1.5. Організація праці службовців.
- •1.6. Організація заробітної плати.
- •2. Планування праці і зарплати.
- •2.1. Планування продуктивності праці.
- •2.2. Планування використання робочого часу і чисельності персоналу.
- •2.3. Планування заробітної плати.
- •Тема 13 Організація експлуатації енергетичних установок.
- •2. Організація експлуатації обладнання і автоматизації системи управління процесами на аес.
- •3. Організація експлуатації обладнання і автоматизації системи управління процесами на гес.
- •4. Організація експлуатації обладнання і автоматизації системи управління процесами в теплових і електромережах.
- •5. Організація експлуатації енергогосподарства і автоматизація енергетичних процесів на промислових підприємствах.
- •6. Організація матеріально-технічного забезпечення.
- •7. Теорія логістичних рішень.
- •Список літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
2. Основи організації ремонту.
Основами організації ремонту є:
- облік енергообладнання. Що відображає склад, місце розташування, стан, експлуатаційні характеристики, термін служби окремих деталей та агрегату в цілому і останні проведені ремонти після капітального.
- організація господарства запасних частин. На складах зберігаються деталі з відносно невеликим терміном служби та деталі, які при ремонті потребуються у великій кількості.
- розробка нормативної бази. Ця база включає наступні нормативи:
1. періодичність роботи і тривалість ремонтного простою;
2. трудомісткість робіт та необхідну кількість персоналу;
3. потреба в матеріалах та запасних частинах;
4. потреба в інструменті та устаткуванні.
Періодичність ремонту визначається в днях або в роках. Простої обладнання в ремонті вираховуються в календарних днях. Святкові дні з терміну простою виключають. При визначенні часу простою обладнання початком ремонту вважають його відключення, а закінченням ремонту – час включення агрегату в роботу. Періодичність і час простою нормується на основі тривалості міжремонтних періодів (ремонтних циклів), змісту та об’єму ремонтів.
Визначення міри спрацювання окремих деталей дозволяє встановити термін їх служби (норми спрацювання). Періодичність і тривалість ремонтів базується на даних спрацювання і терміні служби деталей. Норми простою основних агрегатів електростанції і підстанції, ППР розроблені на основі номенклатури та об’єму капітальних робіт. Уся номенклатура являє собою перелік робіт, які використовуються при кожному капітальному ремонті обладнання. В них включають перевірочні і налагоджувальні роботи, всі види випробувань. Об’єм типових робіт по капітальному ремонту залежить від конструктивних особливостей обладнання та умов його експлуатації. Він може бути різним навіть для агрегатів одного типу.
Капітальний ремонт турбоагрегатів на ТЕС виконується один раз на 3-4 роки. В міжремонтний період може проводитись один середній ремонт для парогенераторів ТЕС. Міжремонтний період складає 3-4роки.
Парогенератори потребують постійних зупинок на середні та поточні ремонти. Періодичність цих зупинок залежить від конструкції агрегату, виду палива, та умов експлуатації. Енергоблоки на ТЕС капітально ремонтуються через 3-4 роки. Тривалість ремонтного простою енергоблоків визначається потужністю блоку, видом палива та конструктивними особливостями.
Капітальний ремонт гідрогенераторів ГЕС проводиться не частіше одного разу в 4 роки. Ремонт допоміжного обладнання електростанції і підстанцій проводиться в період капітального, середнього ремонтів основних агрегатів. Ремонт обладнання і споруд теплових мереж проводиться під час оглядів. В результаті огляду намічається термін капітального (середнього) ремонту, його зміст та об’єм, порядок. Періодичність ремонту обладнання та споруд ЕМ визначається інтенсивністю спрацювання та умовами надійності їх роботи. Надійність роботи в основному залежить від якості використання обладнання, та конструкцій.
Періодичність ремонтів всіх видів енергообладнання та тривалість ремонтного простою, закріплюються в правилах технічної експлуатації і спеціальних інструкціях. Всі інші нормативні показники визначаються або в результаті розробки технологічного процесу, або на основі ремонтоскладності обладнання. За результатами розробки технологічного процесу в основному нормуються показники для генеруючих та великих енергоспоживаючих установок. В картах технологічного процесу перераховуються всі операції по ремонту та їх послідовність.
По кожній операції вказується кількість працівників, їх спеціальність, кваліфікація, трудові витрати, потреби в матеріалах і запасних частинах, перелік інструменту, приспосіблень та механізмів. Різноманітність обладнання є досить високою, тому часто розробка технологічних процесів по кожному типорозміру і потужності не доцільна і практично не можлива. Для такого обладнання вводиться узагальнене поняття категорій або груп ремонтоскладності.
В даному випадку для оцінки ремонтних особливостей обладнання приймають який-небуть типорозмір, в якості агрегату-еталону. Таким еталоном є обладнання з трудомісткістю найбільш простого ремонту. Складність ремонту такого ремонту приймаємо за 1.
Вся решта обладнання порівнюється з еталоном. В результаті отримуємо коефіцієнти. В залежності від отриманих коефіцієнтів обладнання, його відносять до категорій.
Таким чином категорія ремонтоскладності – це число, яке показує у скільки разів трудомісткість ремонту даного обладнання більша за трудомісткість ремонту агрегату, прийнятого за умовну одиницю.