1.Предмет і задачі епідеміології

Епідеміологія – це наука про об’єктивні закономірності виникнення та поширення інф.захв. на популяційному рівні, заходи щодо їх профілактики та боротьби з ними.

Предметом епідеміології є епід процес. Епідеміологічний процес – це складне соціально-біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму на популяційному рівні, що проявляється специфічними інфекційними станами серед людей та забезпечує збереження збудника у природі як біологічного виду. Об’єктом епідеміології є інфекційні стани. Завданням епідеміології є вивчення і попередження інфекційних захворювань, боротьба з ними на різних ланках епідпроцесу., запобігання їх поширенню.

2.Розділи вчення про епідпроцес.

Найкраще епідпроцес вивчив Громашевський, який подав вчення про нього у вигляді таких законів: джерелом збудника інфекції є заражений організм; локалізація збудника в організмі прямо залежить від механізму передачі; класифікувати інфекції потрібно за специфічною локалізацією в організмі (кишкові, дихальні, кров’яні, загального покриву); епідпроцес може існувати лише коли є 3 первинні рушійні сили (джерело, механізм передачі, сприйнятливий організм); природні та соціальні явища обумовлюють якісні та кількісні зміни епідпроцесу; епідеміологія любої інф хвороби може змінюватися. Також вчення про епідпроцес можна розділити по його ланках на вчення про джерело, про механізм передачі і про сприйнятливий організм.

3.Епідемічний процес та його складові ланки.

Епідеміологічний процес – це складне соціально-біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму на популяційному рівні, що проявляється специфічними інфекційними станами серед людей та забезпечує збереження збудника у природі як біологічного виду.

Первинні рушійні сили (ланки) – джерело збудника інфекції, механізм передачі, сприйнятливий організм. Джерело збудника – об’єкти який є місцем перебування, розмноження, нагромадження м/о, і з якого збудник відиляється у довкілля.

Механізм передачі – процес періщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму, що виник в процесі еволюції (горизонтальний: фекально-оральний, аерогенний, трансмісивний, контактний; вертикальний: в/утробний, транс плацентарний, гермінативний)

Сприйнятливість – це відповідь організму на інфекційний процес: індивідуальна – конкретної особи; видова – цілого біологічного виду: повна, часткова, видовий імунітет.

Вторинні рушійні сили – природні та соціальні явища, які зумовлюють кількісні та якісні зміни епідемічного процесу шляхом впливу на його первинні рушійні сили.

4.Рушійні сили епідпроцесу

Епідеміологічний процес – це складне соціально-біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму на популяційному рівні, що проявляється специфічними інфекційними станами серед людей та забезпечує збереження збудника у природі як біологічного виду.

Первинні рушійні сили (ланки) – джерело збудника інфекції, механізм передачі, сприйнятливий організм.

Джерело збудника – об’єкти який є місцем перебування, розмноження, нагромадження м/о, і з якого збудник відиляється у довкілля.

Механізм передачі – процес періщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму, що виник в процесі еволюції (горизонтальний: фекально-оральний, аерогенний, трансмісивний, контактний; вертикальний: в/утробний, транс плацентарний, гермінативний)

Сприйнятливість – це відповідь організму на інфекційний процес: індивідуальна – конкретної особи; видова – цілого біологічного виду: повна, часткова, видовий імунітет.

Вторинні рушійні сили – природні та соціальні явища, які зумовлюють кількісні та якісні зміни епідемічного процесу шляхом впливу на його первинні рушійні сили.