Педагогіка співробітництва

Нині педагогіка – це наука про гуманістичне вихован­ня і самовиховання особистості, неперервне її навчання і самоосвіту.

Об'єктом дослідження в педагогіці є ре­альний процес передачі новому поколінню соціально-історичного досвіду і культури людства та шляхів його примноження. Тобто це — реальний спеціально ор­ганізований процес інтенсивного засвоєння вихованцями соціально-історичного досвіду гуманних відносин, досяг­нутої культури діяльності і поведінки людей, управлін­ня цим процесом.

Предметом педагогіки як науки в широкому розу­мінні є цілісний процес спрямованого розвитку особистості в умовах гуманістичного виховання і са­мовиховання, неперервного навчання і самоосвіти.

Особливість об'єкта і предмета педагогіки співробіт­ництва полягає в тому, що в ній на першому місці ви­ступає: а) процес формування високогуманних відносин між вихователями та вихованцями (взаємне довір'я, повага і любов, розумна вимогливість, турбота про все­бічний розвиток кожного з урахуванням індивідуально­сті тощо); б) організація навчально-виховного процесу, який би забезпечував творче засвоєння соціального до­свіду і сучасної культури за основними видами майбут­ньої діяльності; в) індивідуалізація і диференціація на­вчання; г) формування творчого колективу учнів (студентів), суспільно активної особистості кожного; д) співробітництво педагогічного, учнівського колективів, сім'ї, громадськості, виробничих колективів, їх членів у до­сягненні загальної мети.

Співробітництво трактується як ідея спільної розвиваючої діяльності дорослих та дітей, заснована на взаєморозумінні, проникненні у духовний світ один одного, сумісному аналізі ходу та результатів цієї діяльності.

У педагогіці співробітництва найважливіше місце займають ставлення «вчитель – учень». Традиційна педагогіка заснована на положенні вчителя як суб’єкта педагогіного процесу, а дитини – як об’єкта. В концепції співробітництва це положення змінюється уявленням про дитину як про суб’єкта своєї навчальної діяльності.

Тому два суб’єкта одного процесу повинні діяти спільно, бути товаришами, партнерами, становити союз більш старшого та більш досвіченого покоління з менш досвіченим, але такого що володіє перевагами молодості; жоден не повинен стояти над іншим.

Основні ідеї ПС.

1. ПС орієнтована не на передачу слухачам тієї чи іншої суми знань, а на всебічний розвиток особистості, на повне саморозкриття її та готовність до свідомого життєвого визначення.

2. ПС відкидає систему примусів, заборон, покарань як методів виховання і взагалі виступає проти насильства у навчанні.

3. Педагог не командує слухачами, а співпрацює з ними. Позиція педагога — не над слухачами, а разом з ними і на чолі них. Слухачі і педагоги — один колектив.

4. ПС чутлива до внутрішнього світу слухача, до сфери його впо­добань та Індивідуальних особливостей, нахилів.

5. Головне, що об'єднує слухачів і педагогів у навчанні — до­сягнення загальної мети, участь в покращанні оточуючого життя. Вони разом організовують своє життя і роботу на заняттях і поза ними.

6. Система само- і співуправління у навчальному закладі має ре­альне право управління справами колективу у співпраці з педагогами.

Принципи організації педагогічного процесу (на основі ідей педагогіки співробітництва).