3. Законодавче забезпечення дитинства.

У дитячі роки людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їх потреб, проблем та інтересів залежить не тільки доля кожної дитини, а й розвиток суспільство загалом.

Базовим документом, спрямованим на захист дітей є Конвенція про права дитини (прийнята ООН). В 1959 році Організацією Об’єднаних Націй прийнято “Декларацію прав дитини”, 1979 рік проголошено роком дитини, в 1989 році було прийнято Міжнародна Конвенція про права дитини. Всі ці законодавчі акти повернули суспільну свідомість до визнання самоцінності дитинства. Окреслився принципово новий концептуальний підхід у розгляді дитинства, коли дитина постає рівноправним партнером в суб‘єкт-суб‘єктних стосунках із дорослою спільнотою, активною рушійною складовою єдиного соціуму, в противагу традиційній парадигмі дитинства із наголосом на пасивній, об‘єктній ролі дитини.

Дитяча субкультура розглядається як відносно автономне культурне утворення, як смисловий простір цінностей, установок, способів діяльності та форм спілкування, що властиві дитячим спільнотам певної конкретно-історичної соціальної ситуації розвитку, в межах панівної культури дорослих. Дорослі, переконує В.В.Абраменкова, забезпечують загальну соціалізацію дитини, визначають зону її найближчого розвитку, що санкціонується соціальними нормами, цінностями та очікуваннями певної культури, а однолітки забезпечують переважно індивідуалізацію розвитку дитини та задають зону її варіативного розвитку через дитячу субкультуру як в соціогенезі, так і в онтогенезі.

Згідно з Конвенцією в Україні вдосконалюється нормативно-правова база, з метою забезпечити виконання положень Конвенції про права дитини.

Найголовніший закон – Конституція України, гарантує рівність прав дітей незалежно від походження, а також від того, народилися вони у шлюбі чи ні.

На основі Конституції прийнято низку законів та актів, які можна поділити на декілька груп.

І. Закони та підзаконні акти, що спрямовані

на охорону основних прав дитини

Закон України “Про охорону дитинства” (26.04.2001 року) – визначає охорону дитинства як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і покликаний забезпечити реалізацію права дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток. Вперше введено положення, що забороняє тілесні покарання дітей у родині.

Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (23.03.2003 року) – визначає основні напрямки реалізації державної молодіжної політики щодо соціального становлення та розвитку молоді.

Закон України “Про охорону здоров’я” (19.11.1992) – визначає правові, економічні, соціальні засади охорони здоров’я в Україні, з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил громадян.

Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (21.06.2001).

Закон України “Про громадянство України” (18.01.2001)

Закон України “Про дошкільну освіту” (11.07.2001), “Про загальну середню освіту” (13.05.1999), “Про позашкільну освіту” (22.06.2000).

Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (13.05.1999).

Закон України “Про біженців” (21.06.2001) – установлює державні гарантії біженців.

Національна програма “Діти України” (18.01.1996) – визначено основні напрямки державної політики щодо дітей.

ІІ. Нормативно-правові акти в сфері

сімейних відносин стосовно охорони дітей

“Цивільний кодекс України” – визначає правоздатність та дієздатність громадян, які не досягли 18 років, “Житловий кодекс”, “Сімейний кодекс”.

Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (21.11.1992) встановлює відповідно Конституції рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми через надання грошової допомоги.

Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям – інвалідам” (16.01.2000) – матеріальне забезпечення та соціальну захищеність шляхом встановлення державної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” (15.11.2001).

Постанова Верховної Ради України “Про концепцію державної сімейної політики”(17.09.1999) – визнання пріоритету сім’ї у житті суспільства.

Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей”.

ІІІ. Нормативно-правові акти

щодо захисту трудових прав дітей

Конвенція про мінімальний вік допуску дітей до роботи у сільському господарстві.

Конвенція про мінімальний вік прийому на роботу.

Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їх придатності до праці на непромислових роботах.

Конвенція про заборону нічної праці дітей та підлітків.

Наказ МОЗ України “Про затвердження переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх”.