Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
вовк нак. роб1.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
04.12.2018
Размер:
801.28 Кб
Скачать

Відділення філології та мистецтвознавства

Науково – дослідницька робота на тему:

«Дослідження образу вовка

в українському фольклорі»

Виконав: учень 3- Б класу Стоцький Д. М.

Науковий керівник: Омельянова Т. Л.

Мета дослідження:

  • Бажання глибше познайомитись з розмаїттям фольклорного світу;

  • прагнення дослідити бажання людини поєднатися з Природою. Виявом цієї пильної уваги людини до живої природи стали складені народом казки, пісні, загадки, прислів’я, центральне місце у яких посідають образи тварин;

  • бажання зрозуміти, чому саме вовк так цікавив наших пращурів.

Зміст:

  1. Вступ: Розмаїття фольклорного світу українців та їхнє прагнення поєднатися з Природою.

  2. Основна частина:

2.1. Хто такий вовк? (Дослідження енциклопедичних даних).

2.2. Якості, що роблять вовків схожими на людей та створення культу вовка.

2.3. Відображення сутності вовка у фольклорних творах ( образи вовка):

  • Образ вовка – хижака;

  • Образ вовка – жертви;

  • Образ шляхетного вовка.

3. Висновки: Образи тварин у фольклорі вчать нас жити у гармонії з природою.

4. Додатки: фольклорні твори, у яких зустрічається цей хижак.

5. Список використаних джерел.

Я –

Сірий вовк …

1. Вступ.

Чи знайдеться в світі людина, яка хоч раз в житті не мандрувала б чарівною країною фольклору? Багато хто рушав до неї ще крихітним малям, міцно вхопивши за руку свою бабусю чи дідуся, маму чи тата. Але то був лише початок знайомства з розмаїттям фольклорного світу. Згодом приходить нове, глибше відкриття колись відкритого. Так трапилось і зі мною: зазирнувши до цього світу, я все більше поринаю у його глибини, прагну зрозуміти поведінку його героїв та дослідити бажання людини поєднатися з Природою. Виявом пильної уваги людини до живої природи стали складені народом казки, пісні, загадки, прислів’я, центральне місце у яких посідають образи тварин.

Свою роботу я присвятив образу вовка, що стрілою пронизує фольклор українців.

Причиною її написання стало бажання зрозуміти,чому саме вовк так цікавив наших пращурів.

2. Основна частина.

Перш за все потрібно зрозуміти, хто такий вовк. Вовк - звичайний великий лісовий хижак. Він може бути до метра заввишки і важити до 50 кг. Вовка, як відомо ноги годують, тому він прекрасно пристосований до тривалого бігу та різких ривків. Вовки живуть практично у всіх природних зонах. Вони об'єднуються у зграї, що розпадаються на сім'ї навесні, щоб привести потомство. Головна здобич для вовка - великі копитні.

А ось ті якості, що роблять вовків схожими на людей:

· Вовк - справжній мисливець. На полюванні, крім власної спритності , використовує допомогу родичів, особливості місця, в якому він живе.

· Він благородний і справедливий – за нормальних умов він не буде нападати на противників, слабших за себе.

· Вовк вільний, свободолюбивий та самостійний.

· Він безстрашний – б'ється до перемоги чи смерті.

· Вовк моногамний, виховує своїх дітей.

Не дивно, що прадавні народи, що жили з мисливства, хотіли бути схожими на нього. Тому можна з впевненістю сказати, що культ вовка сягає сивої давнини. Ще стародавні слов'яни вважали, що кожен з них щороку на кілька днів перетворюється на вовка, а потім знову набирає людського образу. Таким чином, культ вовка почався із вшанування звірів, особливо великих і сильних. При цьому звірі ставали вірними покровителями людини. Люди вірили у кровні зв'язки свого роду чи племені з певним тваринним «співродичем»і що ця тварина може передавати їм цінні риси - гостроту зору, силу, прудкість ніг тощо. Звідси - і велика кількість прислів’їв, обраних виразів та порівнянь про вовка………………..(додаток 1)

Вовк – грізний, сильний та швидкий хижак. Давні люди зробили його своїм тотемним символом, вони поклонялися йому, проводили обряди перевтілення. З писемних джерел відомо про вовкоподібних воїнів. Вони ходили у бій у шкурах вовка, вірячи, що ці шкури передадуть їм дух вовка, його силу, спритність, хоробрість. Це лякало супротивника та додавало самим воїнам сили та натхнення. Прикладом таких перевтілень є легенди про вовкулаків та січовики-запорожці. Останні за переказами перекидалися вовком чи хортом і в такому вигляді перемагали ворогів. Зокрема, загальна назва козаків – «сірома» співзвучна з «сіроманець» – вовк. Навіть їхній отаман взяв собі прізвисько Сірко. Відповідно до цих вірувань жителі Полісся, побачивши у лісі вовка, казали – "І я вовк", кликали його "Іваном-братом".

Про те, наскільки важливими були вовки у житті наших пращурів, свідчить велика кількість скоромовок, прислів’їв, приказок, казок, у яких зустрічається цей образ……………( додатки 2, 3) Вовка вони називали так: «Лютий, хазяїн, дядько, братик, сірко». Навіть другий місяць зими українці назвали "Лютий", тобто «вовчий час».

Існує декілька образів вовка:

1 – Образ вовка – хижака. Серед українських казок про тварин є давня за походженням казка (відома в кількох порівняно незначних варіантних відмінностях) про вовка-«колядника» (або «щедрівника»). Тут вовк забирає («виколядовує») у діда овечку, козу, коня, бабу, а потім і самого діда, відносить усе це до себе в ліс і з'їдає. У цих творах мовби відлунює думка первісної людини про її безпорадність, безсилість перед сильним звіром, якого неможливо перемогти, а можна лише якось задобрити, принісши йому щось у жертву.

2 -Образ шляхетного вовка. Звір уявлявся не лише підступним хижаком ( згадаймо: "З вовка пастуха не буде"), ненажерою ( "Голодний як вовк" ), але й символом швидкості та відваги, навіть другом, оскільки в багатьох казках його названо "вовчиком-братиком".Взагалі, майже в усіх казках та легендах образ сіроманця позначений багатьма шляхетними рисами. У чарівній казці - це чарівний помічник чи покровитель. Він повністю "опікає" головного героя: допомагає здобути золоту птицю, золотого коня, чарівну наречену, оживляє його після заподіяної братами смерті або стає у пригоді, обдаровуючи здатністю перетворюватися у вовчу подобу ("Про залізного вовка" "Залізний вовк" . Наші пращури опоетизували ті риси характеру, якими природа наділила вовків- хитрість, сміливість, погордливість і незалежність.

3 – Образ вовка – жертви. Образ вовка широко фігурував і в українському «звіриному епосі». Проте найповнішу художню розробку в наших казках дістала тема «Голодний вовк». Характерно, що при цьому вовк майже завжди зображуєтеся як нерозумний, зажерливий хижак-невдаха. Його неодноразово обманює і лисиця, і собака, і баран, і гуси, і звичайно, людина. Часто потерпає він і від своїх же «родичів» — інших вовків. Та хоч би яким сильним, свавільним та жорстоким не зображувався в казках цей хижак, однак його часто-густо перемагає багато інших, значно слабіших від нього істот. Так у своєрідній формі втілювалась мрія народу про торжество справедливості над злом.

Ще одним ефективним засобом гармонійного виховання підростаючого покоління є народні рухливі ігри. Свої корені вони мають у стародавніх фольклорних обрядах, церемоніях і ритуалах. Найчастіше вони також спираються на фольклорні образи тварин: вовка, ведмедика, зайчика, котика, кози тощо, які традиційно відтворювались у різноманітних обрядах та ритуалах і, нарешті, перейшли до дитячих рухливих ігор.

Прикладом може бути фольклорний образ вовка, що відтворюється в багатьох дитячих іграх. Так, відомими дитячими іграми, в яких зустрічається ця тварина, є: …………. (додаток 4)

Ведучого гри найкраще обирати за допомогою лічилок. Коли рухлива гра заснована на діях певних персонажів - зайця, вовка, лисиці, , бажано для такої гри використовувати і лічилку, у змісті якої є назва головного персонажа гри…………( додаток 5)