Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Вознюк_Лекции Порівн_дошк_педагогіка.doc
Скачиваний:
532
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.25 Mб
Скачать

7. Новий підхід до організації виховного процесу.

Тенденції розвитку виховання у сучасній школі:

  • перетворення школи Знань у школу Виховання;

  • постановка особистості школяра у центр виховної системи;

  • гуманістична спрямованість виховання, формування загальнолюдських цінностей;

  • розвиток здібностей дитини, її індивідуальності;

  • відродження національних і культурних традицій;

  • поєднання індивідуального та колективного виховання;

  • постановка важкої мети.

8.. Педагогізація оточуючого середовища.

Найважливішими соціальними інститутами, що сприяють формуванню підростаючої особистості є школа, сім’я, та соціальне оточення.

Результати (особистість випускника) визначаються сумісною дією всіх трьох чинників виховання. У зв’язку з цим, на перший план висуваються ідеї компетентного керування, співробітництва з батьками, вплив на суспільні та державні інститути захисту дитинства, їх турбота про підростаюче покоління – майбутнє нашої країни.

Школа посідає провідне, відповідальне положення у системі виховних інститутів.

9. Нові вимоги до особистості педагога, причому переважно не за рахунок приросту його знань з предмета, а внаслідок оволодіння ним педагогічною технікою і формування відповідної педагогічної Я-концепції.

Психологічною основою впливу педагога на дитину у ПС є:

  1. повага до особистості вихованця;

  2. спрямування на спільну діяльність;

3) культивування партнерства, професійного і морального вдосконалення.

Така педагогічна філософія, звичайно, повинна бути доповнена педагогічною технікою: високим рівнем розвитку комунікативної компетентності, здатностю до самоврядування, гуманітарною культурою.

10. Перехід від формально-рольової взаємодії до взаємодії між особистостями.

У масовій практиці вищої школи ми бачимо дві постаті (ролі): педагог і дитина. До того ж основна функція викладача — передача знань, достовірність яких не викликає сумнівів і, відповідно, не обговорюється. Вище зазначалося, що такий стиль педагогічного спілкування впливає на формування конформізму, некритичного підходу до явищ, знижує самооцінку, відучує від уміння мислити.

ПС передбачає позицію викладача не поза, а всередині системи навчальної діяльності, тобто педагог виступає як консультант, організатор навчального середовища, своєрідний посередник між дитино та культурою суспільства. При цьому важливо особливо відзначити, що вирішальний вплив на слухача здійснюється не через інформацію, слово педагога, а через його діяльність.

Перехід від переважно прямого керівництва до керівництва побічного, яке міститься в організації соціально-педагогічною середовища.

Традиційна вища школа не дає можливості дитині свідомо зробити свій внесок в організацію навчального процесу. Вона не бере участі у постановці мети, доборі змісту навчання, навчальних дисциплін. Зовні дитині нав'язуються заходи контролю та оцінки результатів навчання, коротше кажучи, вчитель узурпує виключне право визначити все, що стосується педагогічних умов.

Впровадженню ПС заважають такі перешкоди.

1. Недоліки існуючої системи освіти (про них досить багато в ос­танній час говорять і пишуть).;

2. Недостатній психолого-педагогічний рівень підготовки викла­дачів, інерція психіки, негативні стереотипи.

3. Низька вимогливість дітей до якості НВП, яка зумовлена ви­хованими у них безпорадністю, конформізмом.

4. Відсутність мотиваційних стимулів у педагогів до реформуван­ня освіти.

Педагогіка співробітництва як проникаюча технологія використовується у роботі у роботі вчителів Росії, України, так і за кордоном. Крім загальновідомих, можна назвати й такі імена: Англія: Педагогіка свободи по А.Нейлу. США: Справедливе суспільство Л.Колберга. Швейцарія: Вальдорфська школа.