2. Системи дошкільної освіти китаю, туреччини, фінляндії
Китай. Дошкільні заклади в Китаї великі (270 вихованців і 60 педагогів та обслуговуючого персоналу). Групи нараховують 25–26 дітей переважно денного перебування, 5 % груп дошкільних закладів — цілодобові, з яких батьки забирають дітей у середу і суботу. Вихователі та їхні помічники мають бути різного віку, вміти чітко організовувати поведінку дітей, не надавати багато часу на вільну діяльність, виховувати звичку до порядку, прищеплювати іщвички колективного життя, уникаючи покарань, виховувати працелюбність, наполегливість, відповідальність перед батьками, вихователями, однолітками, країною. Патріотичне виховання є основою навчально-виховного процесу. Значна увага приділяється розвитку музичних здібностей.
Туреччина. Певною мірою на дошкільне виховання впливають традиційні для ісламу цінності багатодітного родинного виховання та ролі жінки в сім'ї. У системі суспільної дошкільної освіти (ясла, приватні, фабричні, експериментальні дитячі садки) виховується 10 % дітей від народження до шести років. Однак її матеріальна, науково-методична бази потребують суттєвого поліпшення.
Мета і зміст дошкільної освіти відповідають загальному спрямуванню національної освіти: фізичний, розумовий, емоційний розвиток дітей; формування соціальних навичок поведінки; розвиток мовленнєвої компетенції; підготовка до навчання у школі.
Фінляндія. Дошкільні заклади у цій країні існують з 50-х років XIX ст. Певний час вони працювали за фребелівською системою. У пошуках раціональних моделей роботи дошкільних закладів апробуванню були піддані монтессорівська, американська, шведська системи.
У Фінляндії існують такі типи дошкільних закладів:
— народні дитячі садки. Вони виникли найдавніше, будучи покликаними допомагати у вихованні дітей сім'ям, у яких батьки працюють. Поширеними є денний догляд за дітьми у сім'ях, відкриті дитячі садки, пересувні дитячі садки і на зразок сезонних), дошкільні заклади для дітей із проблемами фізичного і психічного розвитку;
— сімейні дитячі садки, їх призначення полягає в організації сімейного догляду за дітьми. Вихователі повинні мати спеціальну підготовку;
— відкриті дитячі садки. Працюють за типом ігрових майданчиків, куди батьки приводять дітей для прогулянок, спільних ігор з однолітками;
— дошкільні дитячі будинки. Робота їх розгортається за принципом життя великої сім'ї.
Суспільне дошкільне виховання у Фінляндії здійснюється у тісному зв'язку із сім'єю. Кожна третя дитина до 3-х років і Майже всі діти дошкільного віку (за рік до школи) виховуються у закладах системи дошкільної освіти. Батьки мають широкі можливості щодо безпосередньої участі у роботі дошкільних закладів. Кількість дітей у групах має чіткі обмеження: віком до року — не більше 6-ти осіб, від року до 2-х років — не більше 12-ти, після 3-х років — не більше 20-ти вихованців. Графік роботи педагогічного персоналу побудований так, щоб удень з дітьми працювали всі вихователі і няні. Заборонено продаж іграшок військової тематики. У виховній роботі значну увагу приділяють проведенню свят: Дня ООН, Дня незалежності Фінляндії, Дня тата, Дня мами, Дня друга, Різдва, Пасхи, Дня фінської мови, Дня «Калевали» (карело-фінського національного епосу).
Вихователями можуть працювати особи, які здобули спеціалізовану вищу освіту.
|
|
ЛЕКЦІЯ 9. НОВАТОРИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ТА ДОСВІД КРАЇН СНГ
|
МЕТА: сформувати у студентів знання щодо актуальних проблем педагогічної галузі та дошкільної освіти у контексті теорії і практики новаторів дошкільної освіти України та країн СНГ.
ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ: ознайомлення майбутнього вчителя на основі компаративних досліджень із теорією та практикою педагогічних виховних систем дошкільного спрямування різних країн світу.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: дошкільна освіта; тенденції формування освітнього простору; теорія і практика новаторів дошкільної освіти.
ПЛАН
1. Методика виховання В.О. Сухомлинського
2. Школа радості й успіху" А.С. Бєлкіна,
3. Вічна педагогіки життя Ш.О. Амонашвілі
4. Технологія імовірнісної освіти О.М. Лобка
5. Методика раннього й інтенсивного навчання грамоті М.О.Зайцева
6. Педагогічна система П.В. Тюлєнєва
7. Теорія та практика М. П. Щетиніна з розвитку таланту
8. Система розвивального навчання Л.В. Занкова
9. Система розвитку творчої особистості Г.С. Альтшуллера
10. Освітня методика "Добрі казки" Марії Скребцової і Олександри Лопатіної
11. Методика Домана-Маніченко
12. Методика Китаєва і Трунова
13. Методика навчання дітей читанню, письму і математиці на основі музичної діяльності
14. Методика раннього розвитку Нікітіних
ОБРАНІ МЕТОДИ: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного виконання, пошуковий (евристичний), дослідницький, методи контролю і самоконтролю
НАОЧНІСТЬ: мультимедійна презентація, підручники
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
Складіть інформаційну комп’ютеру базу щодо теорії і практики новаторів дошкільної освіти України та країн СНГ.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ ТА ПЕРЕВІРКИ
1. Обґрунтуйте актуальність сучасних проблем дошкільної педагогіки на теренах СНГ.
2. Обґрунтуйте головні тенденції формування освітнього простору у провідних країнах світу.
3. Складіть порівняльну таблицю авторських систем дошкільної освіти України та країн СНГ.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Альтшуллер Г. С. Найти идею. Введение в теорию решения изобретательских задач. – Новосибирск: Наука, 1986. – 345 с.
Амонашвили Ш. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Минск: Университетское, 1990. – 560 с.
Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 176 с.
Вознюк О.В. Розвиток вітчизняної педагогічної думки: синергетичний підхід: Монографія /за ред. проф. П.Ю. Сауха. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – 184 с.
Зайцев Н. А. Сенсация? Трудно поверить? // Педагогический вестник. – 1994. – № 1. – С. 34-45.
Занков Л.В. Дидактика и жизнь. – М.: Педагогика, 1968. – 298 с.
Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах. Картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ, 2000. – 208 с.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-ти томах. Т.5. – К.: Рад. шк. 1977. – 639 с.
Тюленев П.В. Читать – раньше, чем ходить. О методах интеллектуального развития ребенка. Практические рекомендации родителям и педагогам. – М.: Центр “Содействие развитию и воспитанию детей”, Издательство “Соратник”, 1996. – 186 с.
Щетинин М. П. Объять необъятное. Записки педагога. – М.: Педагогика, 1986. – 176 с.