12. Методика китаєва і трунова

Динамічна гімнастика задовольняє потребі дитини до року, пов'язані з рухом: розвиває природжені рефлекси. Методика йде корінням в минуле: на Русі дітей часто злегка підкидали, разом з ними робили літачки, а дітей більш пізнього віку обхвачували за руки-ноги, крутили навколо себе, самі при цьому крутилися навколо своєї осі на зразок каруселі. Батьки надають дитині можливість рухатися, коли та сама не може реалізовувати фізичні рухи. У більш пізньому віці, коли дитина сама починає повзати, ходити, колишні вправи втрачають свою силу і сенс, тепер потрібно використовувати сили дитини, міняти центр тяжіння, підключати різні ігри, зарядку, вправи на спорткомплексі, куди переносити всі напрацьовані елементи.

М.Трунов, Л.Китаєв – автори книги "Екологія дитинства.". У книзі дається нетрадиційний погляд на розвиток дитини і її виховання від внутрішньоутробного стану до року життя. У додатку приводиться астрологічний коментар, написаний К.Мхитаряном.

13. Методика навчання дітей читанню, письму і математиці на основі музичної діяльності

Автор методики – Аліса Анатоліївна Самбурська, кандидат педагогічних наук, педагог-психолог.

Наукова основа методики базується на припущені, що будь-яка діяльність, зокрема, інтелектуальна, забезпечується функціональною роботою мозку, пов'язаною із сприйняттям і переробкою інформації. Одним з парадоксів нашого часу є те, що функціональні можливості людського організму залишаються незмінними з давніх часів, а знати і уміти треба несумірно більше, чим раніше. Цим пояснюється тенденцією, що сформувалася в сучасній педагогіці, до раннього інтенсивного навчання. Через збільшення навчального навантаження виникають проблеми зі здоров'ям – стреси, підвищений стан тривожності, стомлення, погіршення дитячого здоров'я в цілому.

За даними психофізіологов в період формування мозку (до 7-9 років) внесок правої півкулі в забезпечення психологічного функціонування перевищує внесок лівої півкулі. Пізнавальна діяльність дітей у віці до 7 років має безпосередній, цілісний і образний характер. Але, на жаль, методи викладання, які превалюють в шкільній системі і часто переносяться в процес навчання дошкільників і дітей раннього віку, в основному орієнтовані на лівопівкульове сприйняття. Це спричиняє проблему мотивації – діти втрачають природний інтерес до учення вже в ранньому віці і не набувають його в школі. Всі ці проблеми не тільки неминуче знижують ефективність начального процесу, але і згубно позначаються на фізичному і психічному здоров'ї дітей.

Таким чином, сучасне життя вимагає таких педагогічних технологій, які повинні, по-перше, бути націлені на більш раніше навчання, по-друге, забезпечити дітям якісні глибокі знання, створюючи інтелектуальну базу для подальшого навчання, і по-третє, орієнтуватися на фізичне, психічне, духовне здоров'я дитини і враховувати психофізіологічні особливості віку. У зв'язку з цим особливий інтерес представляють можливості використання музичного мистецтва в навчанні дітей базовим предметам: особливо читанню і математиці.

Відповідно до даних дослідників, що вивчали психофізіологічний аспект дії музики, можна вважати твердо встановленими наступні факти:

– музика надає помітну дію на об'єм крові, частоту пульсу, кров'яний тиск, рівень цукру в крові;

– підвищує і знижує м'язовий тонус;

– стимулює появу емоцій;

– покращує вербальні і арифметичні здібності;

– стимулює процеси сприйняття і пам'яті;

– активізує творче мислення; і ін.

Головний мозок людини є найскладнішим утворенням Всесвіту. Він містить близько трильйона кліток, з яких 100 мільярдів, – нейрони, кожний з яких пов'язаний з тисячами інших. Міжнейронні комплекси і міжцентральні зв'язки лежать в основі його інтеграції. У міру дозрівання мозку ступінь стійкості його інтеграції зростає. Лише за цієї умови він здатен до навчання і формування вищих психічних функцій. Діяльність півкуль є взаїмодоповнювальною, відображаючи нерівномірність розподілу функцій між двома різними системами мозкового кодування. Права півкуля більшою мірою володіє континуальними функціями, тобто кодує «цілісність», а ліва – дискретними функціями, тобто кодує істотні ознаки цілого. Оскільки сприйняття музики забезпечується обома півкулями, кожна з яких регулює різні функції, цілісне враження від музики забезпечується інтеграцією спеціалізованих когнітивних і емоційних процесів, що перебігають в обох півкулях. Музична діяльність викликає посилення міжцентральної і міжпівкульової взаємодії, тобто інтеграцію мозку.

Музика здійснює позитивний вплив на:

1. підвищення рівня читацьких навичок;

2. підвищення рівня мовних навичок;

3. поліпшення навичок, необхідних для вирішення просторових і часових завдань;

4. поліпшення вербальних і рахунковий-арифметичних здібностей;

5. поліпшення концентрації уваги;

6. поліпшення пам'яті;

7. поліпшення моторної координації.

Марія Спайхігер з Університету Фрайбоург (Швейцарія) представила низку положень щодо музичного ефекту переміщення. Слід уточнити, що "ефектом переміщення" або "переміщенням навченості" називають удосконалення однієї пізнавальної здатності або моторної навички за рахунок попереднього вивчення або практики в іншій галузі. Звичайний приклад переміщення моторної навички – те, що уміння їздити на велосипеді значно полегшує процес навчання катанню на ковзанах або іншу дію, яка вимагає уміння підтримувати рівновагу при русі. Спайхігер показала, що ефекти переміщення між музикою і навчальними предметами найбільш вірогідні, оскільки, як і безліч інших відомих ефектів переміщення, засновані на подібностях між розумовими і емоційними діями.