2. Стан дошкільної освіти в україні.

В системі освіти України функціонує близько 48 тис. закладів та установ, де навчається майже 10 млн. учнів та студентів, працюють понад 1,5 млн. фахівців.

Варто проаналізувати стан дошкільної освіти в Україні, оскільки дошкільна освіта – перша ланка системи неперервної освіти.

Дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Серед головних завдань дошкільної освіти виділяють такі:

• збереження та зміцнення фізичного, психічного та духовного здоров’я дитини;

• виховання любові до України, поваги до народних традицій і звичаїв, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй, народів;

• формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей;

• виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту;

• здійснення соціально-педагогічного патронату сім’ї.

Принципами дошкільної освіти є:

• доступність;

• рівність умов;

• єдність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей;

• єдність впливів сім’ї і дошкільного закладу;

- наступність і перспективність між дошкільною та початковою загальною освітою;

• світський характер освіти;

• особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;

• демократизація та гуманізація пед. процесу;

• відповідність рівня, змісту й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров’я дитини дошкільного віку.

Дошкільну освіту можна отримати у дошкільному навчальному закладі. Сьогодні існують різні типи дошкільних навчальних закладів:

• ДНЗ (ясла) для дітей віком від 2 міс. до 3 років, де забезпечується догляд за ними, а також їх розвиток та виховання відповідно до вимог Базового компонента дошк. освіти;

• ДНЗ (ясла-садок) для дітей віком від 2 міс. до 6 (7) років, де забезпечується їх розвиток та виховання відповідно до вимог Базового компонента дошк. освіти;

• ДНЗ (дитячий садок) для дітей віком від 3 ркоів до 6 (7) років, де забезпечується їх розвиток та виховання відповідно до вимог Базового компонента дошк. освіти;

• ДНЗ (ясла-садок) компенсую чого типу для дітей віком від 2 до 7/8 років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації. ДНЗ компенсую чого типу поділяються на спеціальні та санаторні;

• будинок дитини – ДНЗ системи охорони здоров’я для медико-соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або) розумового розвитку від народження до 3 (для здорових дітей) або до 4 (для хворих) років;

• ДНЗ (дитячий будинок) інтернатного типу забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках та утримуються за рахунок держави;

• ДНЗ (ясла-садок) сімейного типу для дітей віком від 2 міс. до 6/7 років, які перебувають у сімейних стосунках, де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання та навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;

• ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від 2 міс. до 6/7 років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсую чого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров’я дітей, їх розумового, психологічного та фізичного розвитку;

• ДНЗ (центр розвитку дитини), в якому забезпечується розумовий, психологічний та фізичний розвиток, корекція фізичного і психологічного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади або виховуються вдома;

• дит. будинок сімейного типу – ДНЗ, в якому виховуються діти – сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, віком від 2 до 18 років.

Сьогодні в Україні функціонують близько 15,7 тис. ДНЗ, в яких виховується близько 1 млн. дітей, що становить 40% від загальної кількості дошкільнят в Україні.

Найвищий показник охоплення дітей ДНЗ у містах Києві та Севастополі (62%), у Донецькій (52%), Київській (48%), по 47% - у Дніпропетровській, Запорізькій, Сумській та Черкаській областях, найнижчій – в Івано-Франківській області (19%).

У зв’язку із підвищенням показників дитячої інвалідності та захворюваності удосконалюється мережа ДНЗ компенсуючого типу. Понад 32 тис. дітей, одночасно із здобуттям дошкільної освіти проходять комплекс лікувально-реабілітаційних заходів у санаторних групах дит. садків і 60,2 тис. у спеціальних групах для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку. Отже, 9,5% малюків, які відвідують ДНЗ потребують особливих умов утримання, державної турботи та підтримки.

За останні 5 років мережа дошкільних закладів скоротилася ще на 15% а кількість дітей у них – на 10%. Особливо скрутне становище у сільській місцевості, де під час реформування аграрного сектору значно потерпіла соціальна сфера. Сьогодні із 3 тис. ДНЗ, що з різних причин не працюють 2,5тис. – сільські. Повільно відбувається передача дошкільних закладів колишніх колгоспів до комунальної власності. Через це щорічно втрачається ще 10% ДНЗ, при тому, що будівництво нових дитячих садків у сільській місцевості не ведеться.

Серед причин скорочення ДНЗ виділяють такі:

• зниження народжуваності;

• висока плата за перебування дитини у ДНЗ та низький прожитковий мінімум населення;

• незайнятість населення, а відтак можливість батьків бути двома з дитиною;

• недостатня поінформованість людей щодо значення й необхідності дошкільної освіти та щодо діяльності ДЗ освіти;

• недостатня поінформованість батьків з незаможних родин про передбачувані державою пільги щодо оплати;

• нерозвинута мережа приватних дошкільних закладів, ДНЗ з нестандартними додатковими послугами, за які батьки згодні платити.

Реформування системи освіти в цілому вимагає і реформування дошкільної освіти зокрема. Серед актуальних проблем дошкільної освіти можна виділити такі:

• призупинення ліквідації дошкільних установ, збільшення кількості дітей, охоплених дошкільною освітою, забезпечення розміру батьківської плати за утримання дітей у ДНЗ на доступному більшості населенню рівні;

• вивчення шляхів здійснення особистісно орієнтованого підходу у вихованні;

• розробка основ науково-методичного забезпечення педагогічного процесу у ДНЗ у нових умовах;

• вивчення наукових засад роботи з обдарованими дітьми;

• дослідження пед. умов повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини у дошкільному віці.

Основні шляхи реформування дошкільної освіти:

• комплексне вивчення проблем родинного і суспільного виховання у сучасних умовах;

• встановлення вікових нормативів фізичного, психічного та духовного розвитку дитини;

• створення організаційно-методичної служби сім’ї, оптимальних науково-методичних умов діяльності ДНЗ різних типів;

• підвищення якості освіти через оновлення змісту, форм і методів виховання дітей;

• впровадження сучасних інформаційних технологій у навчально-виховний процес.

За останні роки зроблені такі кроки у реформуванні системи дошкільної освіти:

• розроблено законодавчу базу галузі (Закон України “Про дошкільну освіту”);

• створено науково-методичний супровід Базового компонента дошкільної освіти (Коментар до базового компонента дошкільної освіти в Україні, Програма розвитку дітей дошкільного віку та методичні рекомендації до неї (впроваджуватиметься після річної апробації, у цьому навчальному році зберігають чинність програми “Малятко”, “Дитина”, “Українське дошкілля”));

• розпочато реформування мережі ДНЗ, що передбачає наявність різноманітних типів навчальних закладів (загального розвитку, компенсуючи, інтернат них, сімейних, НВК тощо).