- •46.Загальні гігієнічні вимоги до спортивного одягу та взуття.
- •45 Основи особистої гігієни спортсмена. Гігієна статевого життя. Шкідливі звички і спорт
- •43.Особливості харчування жінок спортсменок. Режим харчування спортсмена.
- •14 Втома, ступені втоми, ознаки
- •37 Роль жирів у забезпеченні фізичної працездатності
- •38 Вітаміни і фізична працездатність…….
- •34 Роль білків у харчуванні спортсмена.
- •39 Мінеральні речовини у харчуванні спортсмена.Взаємозв’язок мінерального статусу з фізичною працездатністю.
- •40.Залізо і фізична працездатність.
- •10. Гігієнічна характеристика підготовчої частини уроку
- •11 Гігієнічна характеристика основної частини уроку фізичної культури.
- •12. Гігієнічна характеристика заключної частини уроку фізичної культури)
- •30.Основні гігієнічні вимоги до освітлення опалення, вентиляції спортивних споруд.
- •32 Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд
- •27 Гігієнічні основи проектування , будівництво, і експлуатації спортивних споруд
- •28. Основні гігієнічні вимоги до розташування, орієнтації, планування
- •1)—Фізіолого-гігієнічна оцінка фізіологічних систем організму в умовах фізичних навантажень
- •2 Психогігієнічне і біоритмологічне значення фізичного виховання
- •3 Вікові особливості фізичної працездатності
- •13)Гігієнічне нормування фізичних навантажень при занятті фізичною культурою
- •16 Методи комплексної оцінки рухової активності школярів
- •18)Гігієнічне нормування циклічних навантажень
- •19)Основні гігієнічні показники та критерії адекватності рухового режиму
- •33 Витрати і споживання енергії спортсмена при фізичних навантаженнях
- •21Основні гігієнічні вимоги до занять оздоровчими вправами
- •23)Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб зрілого віку
- •24)--- Загальні основні положення гігієнічного забезпечення спортивної підготовки гімнастики. Легкої…….
- •26) Гігієнічні вимоги до планування тренувань
- •36)-Ресинтез м’язового глікогену після фізичних навантажень
- •41 Вплив дегідратації на витривалість.
- •42)Особливості харчування спорцменів різних спеціалізацій
- •5. Гігієнічні принципи організації занять фізичними вправами
- •Гігієна фізичного виховання[
- •44Відхилення від норми в прийомі їжі спортсмена
36)-Ресинтез м’язового глікогену після фізичних навантажень
-- Особливості споживання вуглеводів спортсменами в умовах тренувальної і змагальної діяльності. Вуглеводи – найважливіший продукт у харчуванні спортсменів, оскільки – це єдине джерело енергії, яке спроможне забезпечити інтенсивність виконання фізичних вправ протягом тривалого часу навіть в умовах, коли енергетичні запаси організму відносно незначні. Вуглеводні резерви організму людини включають в себе запаси м’язового глікогену і глікогену печінки. М’язовий глікоген може використовуватися безпосередньо для забезпечення м’язового скорочення, глікоген печінки – після його виходу в кров і доставки до м’язів як глюкози. Крім того в процесі м’язової роботи може використовуватися екзогенна глюкоза. Вуглеводи виконують наступні функції: 1) енергетична – при окисленні 1 г вуглеводів вивільнюється 4,1 ккал при цьому використовується мінімальна кількість О2, що під час роботи високої інтенсивності (вище 50% МПК) робить їх основним джерелом енергії; 2) структурна – вуглеводи та їхні похідні є обов’язковими компонентами мембранних систем та внутрішньоклітинних включень; 3) захисна – вуглеводи приймають участь у знешкодженні токсичних продуктів обміну речовин та хімічних речовин; гепарин – запобігає зсіданню крові в судинах; 4) вуглеводи визначають специфічність групи крові. Вуглеводи за морфологічною ознакою поділяються на складні і прості. До складних вуглеводів належать крохмаль у складі хліба, круп, картоплі, рослинні волокна, а до простих – солодкі на смак вуглеводи: сахароза, фруктоза, глюкоза, лактоза в чистому вигляді або у складі продуктів харчування. Вуглеводи містяться головним чином в рослинних продуктах. Прості вуглеводи і крохмаль добре засвоюються, але з різною швидкістю.
41 Вплив дегідратації на витривалість.
Однак використання стандартних формул вважається складним та може бути ненадійним у пацієнтів з ожирінням внаслідок того, що вказані формули можуть значно переоцінювати або недооцінювати витрати енергії. Замість зазначених формул були запропоновані прості дієтичні рекомендації, представлені в таблиці 2. Незважаючи на те, що використання дієт з ДНВК звичайно спричиняє втрату ваги в межах 15–20 % у термін 12–16 тижнів від початку лікування, цей терапевтичний підхід часто пов’язаний з поганим підтриманням ваги. У декількох рандомізованих дослідженнях повторний набір ваги був більшим після дієт з ДНВК, ніж після дієт з НВК. Таким чином, втрата ваги після лікування протягом 1 року не відрізнялася між двома групами. Необхідно також відзначити нижчий комплаєнс при використанні дієт з ДНВК, а також підвищений ризик виникнення різних медичних ускладнень (таких як гіпокаліємія, дегідратація та формування камінців у жовчному міхурі). Таким чином, пацієнти, які лікуються дієтою з ДНВК, вимагають більш ррунтовного медичного состереження у порівнянні з тими, хто отримує дієту з НВК. Фізична активність Фізична активність сама по собі не є ефективним методом досягнення початкової втрати ваги. Дефіцит енергії, спричинений фізичною активністю у осіб з ожирінням, звичайно є недостатнім та вимагає значно більших зусиль, ніж дефіцит енергії, викликаний застосуванням низькокалорійної дієти. Наприклад, біг або інтенсивна ходьба на дистанцію в 1 милю зумовлює використання 110 ккал з ендогенних джерел. Таким чином, для втрати 2 фунтів на тиждень, що звичайно досягається використанням низькокалорійної дієти (1000 ккал на добу), необхідно пробігти або пройти 65 миль на тиждень за умови звичайного енергетичного раціону.