2 Психогігієнічне і біоритмологічне значення фізичного виховання

 Психогігієна – це система наукових знань і практичних міроприємств, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров’я населення. Виникла в кінці ХІХ ст.. разом з психопрофілактикою, коли виникла психіатрія як галузь наукового знання і нам виникла необхідність не тільки лікування. Але і попередження, запобігання психічних порушень, психічних розладів. Основне завдання психогігієни – формування і підтримка психічного здоров’я. Розділи психогігієни: особиста психогігієна; вікова психогігієна; психогігієна праці; психогігієна навчання; психогігієна колективного життя; психогігієні побуту; психогігієна сімейних стосунків; спеціальна психогігієна: транспортна, морська, авіаційна, військова, спортивна, і ніші. Особиста психогігієна – вивчає механізми емоційної саморегуляції і розробляє шляхи зміцнення власного психічного здоров’я (аутогенне тренування – метод активного самонавіювання за допомогою словесних вправ;психогімнастика обличчя і т.п.). Вікова психогігієна. Психогігієна людини повинна починатись з внутріутробного періоду (дотримання матір’ю всіх гігієнічних вимог, створення позитивного психологічного клімату для майбутньої дитини і т.п.) Після народження дитини і в подальшому її житті велике значення в психічному здоров’ї набувають: правильний режим харчування; вироблення позитивних звичок; виховання почуття відповідальності; чесності; витримки; дисциплінованості; працелюбності; вміння жити в колективі; вміння товаришувати; почуття любові до оточуючих; вміння рахуватись з думка з інших; виховання етичних норм; естетичних почуттів тощо. Психогігієнічного підходу вимагають питання вибору професії стосовно індивідуальних психічних якостей і здібностей людини, оскільки саме вдалий вибір професії сприяє в подальшому психічному здоров’ю людини.

3 Вікові особливості фізичної працездатності

--- Фізичну працездатність пов’язують із певним обсягом м’язевої роботи, яка може бути виконана

без зниження заданого (або встановленого на максимальному рівні для певної особи) рівня функціо-

нального стану організму, в першу чергу, серцево-судинної та дихальної системи. Існує припущення,

що фізичні можливості організму – це той рівень фізичної працездатності, який може бути досягну-

тий без перенапруги та виснаження механізмів адаптації [1; 2; 3; 6].

Контингент та методика. Дослідження проводилися на 10 обстежуваних віком від 16 до 25 ро-

ків, жіночої статі, праворуких, здорових.

Обстеження проводилося в один і той же час, в умовах спокою (відсутності якихось емоційних

чи фізичних перенапружень). Кожне обстеження проводилося тричі, вибирався найкращий результат.

Вивчення рівня фізичної працездатності здійснювали за допомогою загальноприйнятих методик

оцінки рівня функціональної системи кровообігу за гарвардським степ-тестом, сутність якого

полягає у підйомах на сходинку висотою 50 см (для чоловіків) і 43 см (для жінок) упродовж 5 хвилин

у заданому темпі. Темп руху постійний і відповідає 30 циклам (кожен цикл складається з чотирьох

кроків за хвилину). Темп задається метрономом або за командою дослідника – 120 ударів за хвилину.

За командою “раз” обстежуваний ставить ногу на сходинку, “два” – стає на неї двома ногами і ви-

прямляється, “три” – опускає на підлогу ту ногу, з якої починав хід, і “чотири” – стає на підлогу дво-

ма ногами і приймає вертикальне положення. Хід рекомендується починати з тієї ж ноги. За 5 хвилин

можна кілька разів змінювати ногу [2; 6].

Після завершення тесту обстежуваний сідає на стілець і на першій половині другої хвилини (а2),

на першій половині третьої хвилини (а3) і на першій половині четвертої хвилини (а4) за 30 секундпідраховує свій пульс.__

-9-Гігієнічна оцінка організації урокуфізичної культури

передбачає дослідження умов його проведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та наочності викладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементівуроку (організаційна частина, перевірка домашнього завдання, основна частина, закріплення нового матеріалу, заключна частина). До особливостей гігієнічної оцінки урока фізичної культури слід віднести проведення хронометражних спостережень (вводна, підготовча, основна (формування рухових навичок та рухлива гра) і заключна частини), визначення загальної та моторної щільності уроку, а також ступеня фізичної підготовленості дітей, побудову фізіологічних кривих фізичного навантаження, використання функціональних проб (ортостатична проба, проба Мартіне-Кушелевського, проба з дозованим м'язовим навантаженням, модифікована проба Летунова тощо), контроль за повітряно-тепловим режимом шкільного середовища.

Одночасно з хронометражем складових частин уроку фізичного виховання у 2–3-х учнів різної статі, які обираються об’єктами спостереження за критеріями достатньої активності, дисциплінованості та середньої фізичної підготовленості, проводять пульсометрію. За стандартом підрахунок проводять протягом 10 с. Обов’язковим є вимір пульсу до уроку та після його закінчення.

Пульс вимірюють до початку занять, після ввідної частини уроку, після проведення загальних вправ, після рухової гри, після заключної частини уроку та через 3-5 хв. після закінчення уроку.

Графічне зображення кривої фізичного навантаження будується з дотриманням таких умов: по осі абсцис (по горизонталі) від вихідної точки відкладають час уроку із зазначенням його частин, по осі ординат (по вертикалі) – пульс за 1 хв., починаючи шкалу осі із вихідної точки «60». За умови правильної побудови уроку фізіологічна крива повинна мати двовершинну (або одновершинну) параболічну форму. Інтенсивність фізичного навантаження (ЧСС, уд./хв.)

до 140 уд./хв. – легке фізичне навантаження;

141 – 160 уд./хв. – середнє фізичне навантаження;

більше 160 уд./хв. – значне фізичне навантаження;

ЧСС- частота серцевих скорочень. Структура уроку (залежить від навчальної програми і теми уроку):

3-5 хв. – ввідна частина;

35 хв. – основна частина (розминка, навчання основним рухам, рухові ігри);

3 – 5 хв. – заключна частина.