13)Гігієнічне нормування фізичних навантажень при занятті фізичною культурою

Ι. Визначення типу реакції серцево-судинної системи організму на

дозоване фізичне навантаження

Одним із перших завдань фахівця в галузі спортивної фізіології є

визначення характеру реакції організму спортсмена на фізичне навантаження,

тому що в цьому випадку можливе одержання інформації про його поточний

функціональний стан (оптимальний, стомлення, гостре і хронічне

перенапруження). Як відомо, найпоширенішим методичним підходом у цьому

плані є застосування стандартних або дозованих фізичних навантажень.

Під дозованими фізичними навантаженнями слід розуміти навантаження

строго визначеного обсягу та тривалості. Наприклад, 60 підскіків за 30 секунд

(проба Гориневського), 40 присідань за 30 секунд (проба Кевдина),

20 присідань за 30 секунд (проба Мартине), 3-хвилинний біг на місці в темпі

180 кроків у хвилину (проба Дешина-Котова) та ін. Крім наведених простих

способів дозування навантаження дуже часто застосовують способи дозування

навантаження за допомогою спеціальної сходинки, велоергометра, тредбана.

Враховуючи технічні подробиці цих способів і особливості розрахунку

фізичних навантажень (будуть подані пізніше при описі конкретнихпрактичних робіт), зазначимо, що всі вони істотно підвищують точність

дозування фізичних навантажень а отже, набули поширення. Проте, необхідно

зауважити що, незалежно від способу дозування (підскіки, присідання, біг,

робота на сходинці, велоергометрі, тредбані тощо), усі ці тести передбачають

оцінку термінових (відразу після навантаження) змін, а також характеру

відновлення головних адаптивних систем організму (насамперед, серцево-

судинної).

Тип реакції серцево-судинної системи оцінюють на підставі

порівняльного аналізу розмірів ЧСС і АТ, зареєстрованих у стані спокою (ЧСС1

і АТ1) і після дозованого фізичного навантаження (ЧСС2 і АТ2). Оцінюється

також час відновлення даних параметрів. Виділяють такі типи реакції

серцево-судинної системи організму на дозоване фізичне навантаження: • Нормотонічний. ЧСС збільшується не більше, ніж на 100%. Систолічний

тиск підвищується на 15-35 мм рт.ст., а діастолічний при цьому залишається

постійним або знижується на 5-10 мм рт.ст. Відновлювальний період триває

близько трьох хвилин. Зустрічається в тренованих людей.

• Гіпертонічний. ЧСС збільшується істотно (більше, ніж на 100%).

Систолічний і діастолічний артеріальний тиск підвищується одночасно

більше, ніж на 30%. Відновлювальний період перевищує 5 хвилин.

Гіпертонічний тип реакції характерний для станів, що супроводжуються

артеріальною гіпертензією.

• Гіпотонічний. ЧСС зростає більше, ніж на 100%. Систолічний тиск

підвищується мало, частіше знижується. Діастолічний тиск зменшується.

Цей тип зустрічається при серцевій недостатності, при перевтомі,

викликаній великим фізичним навантаженням, у людей, що перенесли

інфекційні захворювання (у реконвалесцентів).

•

16 Методи комплексної оцінки рухової активності школярів

)---Критеріями комплексної оцінки рухової активності дітей і підлітків є число локомоцій, величина енерговитрат та тривалість динамічного компонента як у добовому циклі, так і протягом певного проміжку часу, наприклад у навчальний або в позанавчальний час.

^ Число локомоцій (у кроках) визначається за допомогою крокомірів різних конструкцій, що закріплюється до одягу досліджуваного у вертикальному положенні поблизу від центру важкості його тіла.

^ Величина енерговитрат (у кДж або ккал) розраховується хронометражно-табличним методом, з урахуванням того, що енерговитрати організму складаються з наступних компонентів; основний обмін, витрати енергії на ріст, розвиток і відкладення тканинних речовин (15% від величини основного обміну), витрати енергії, пов'язані із специфічно-динамічною дією їжі (10% від величини основного обміну), витрати енергії, що зумовлені виконанням роботи та руховою активністю.

Для визначення енерговитрат, що пов'язані з руховою активністю, час, який було витрачено на виконання окремого виду діяльності помножують на енергетичну вартість цієї діяльності та на масу тіла досліджуваного. Величину загальних енерговитрат розраховують за формулою:

ЕРА- 100

Е= ———————— ;

75

де: Е — величина загальних енерговитрат;

ЕРА — величина енерговитрат, що зумовлені руховою активністю.

^ Тривалість рухового динамічного компонента (у хвилинах або у %) визначається на підставі даних хронометражних спостережень, анкетування або інтерв'ювання учнів.