- •46.Загальні гігієнічні вимоги до спортивного одягу та взуття.
- •45 Основи особистої гігієни спортсмена. Гігієна статевого життя. Шкідливі звички і спорт
- •43.Особливості харчування жінок спортсменок. Режим харчування спортсмена.
- •14 Втома, ступені втоми, ознаки
- •37 Роль жирів у забезпеченні фізичної працездатності
- •38 Вітаміни і фізична працездатність…….
- •34 Роль білків у харчуванні спортсмена.
- •39 Мінеральні речовини у харчуванні спортсмена.Взаємозв’язок мінерального статусу з фізичною працездатністю.
- •40.Залізо і фізична працездатність.
- •10. Гігієнічна характеристика підготовчої частини уроку
- •11 Гігієнічна характеристика основної частини уроку фізичної культури.
- •12. Гігієнічна характеристика заключної частини уроку фізичної культури)
- •30.Основні гігієнічні вимоги до освітлення опалення, вентиляції спортивних споруд.
- •32 Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд
- •27 Гігієнічні основи проектування , будівництво, і експлуатації спортивних споруд
- •28. Основні гігієнічні вимоги до розташування, орієнтації, планування
- •1)—Фізіолого-гігієнічна оцінка фізіологічних систем організму в умовах фізичних навантажень
- •2 Психогігієнічне і біоритмологічне значення фізичного виховання
- •3 Вікові особливості фізичної працездатності
- •13)Гігієнічне нормування фізичних навантажень при занятті фізичною культурою
- •16 Методи комплексної оцінки рухової активності школярів
- •18)Гігієнічне нормування циклічних навантажень
- •19)Основні гігієнічні показники та критерії адекватності рухового режиму
- •33 Витрати і споживання енергії спортсмена при фізичних навантаженнях
- •21Основні гігієнічні вимоги до занять оздоровчими вправами
- •23)Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб зрілого віку
- •24)--- Загальні основні положення гігієнічного забезпечення спортивної підготовки гімнастики. Легкої…….
- •26) Гігієнічні вимоги до планування тренувань
- •36)-Ресинтез м’язового глікогену після фізичних навантажень
- •41 Вплив дегідратації на витривалість.
- •42)Особливості харчування спорцменів різних спеціалізацій
- •5. Гігієнічні принципи організації занять фізичними вправами
- •Гігієна фізичного виховання[
- •44Відхилення від норми в прийомі їжі спортсмена
38 Вітаміни і фізична працездатність…….
Вітамі́ни (лат. vitae — життя і "амін" — азотиста речовина, що містить NH2) — низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, з високою біологічною дією, необхідні для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів в дуже малій кількості.
Вітаміни не синтезуються в організмі людини або накопичуються в недостатній кількості.[1] Ендогенний синтез деяких із них, що здійснюється мікрофлорою тонкої кишки, не може задовольнити потребу організму у вітамінах і тому потрібне постійне надходження їх з продуктами харчування.[1]
Більшість із вітамінів входить до складу ферментних систем, виконуючи коферментні функції. Вітаміни приймають участь в обміні речовин, переважно регулюючи окремі біохімічні й фізіологічні процеси. Переважно необхідні для забезпечення механізмів.
Сучасна наукова інформація свідчить про виключно різноманітну участь вітамінів в процесі забезпечення життєдіяльності людського організму. Одні з них є обов'язковими компонентами ферментних систем і гормонів, регулюючих численні етапи обміну речовин в організмі, інші є початковим матеріалом для синтезу тканинних гормонів. Вітаміни у великій мірі забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів та інших органів і багатьох фізіологічних систем. Від рівня вітамінної забезпеченості живлення залежить рівень розумової і фізичної працездатності, витривалості і стійкості організму до впливу несприятливих чинників зовнішнього середовища, включаючи інфекції та дії токсинів.
У харчових продуктах можуть містяться не тільки самі вітаміни, але і речовини-попередники провітаміни, які тільки після ряду перетворень в організмі стають вітамінами. Порушення нормальної течії життєво важливих процесів в організмі через тривалу відсутність в раціоні того або іншого вітаміну приводять до виникнення важких захворювань, відомих під загальною назвою авітаміноз. У рідких випадках авітамінози можливі внаслідок захворювань, результатом яких є припинення всмоктування вітаміну або його посилене руйнування у шлунково-кишковому тракті. Для авітамінозу характерна виражена клінічна картина із суворо специфічними ознаками. Досить поширеним явищем залишається часткова вітамінна недостатність в тій або іншій мірі виражена гіповітамінозом. Вони протікають більш легко, їх вияви нечіткі, менш виражені, до того ж існують і приховані форми такого стану, коли гіршає самопочуття і знижується працездатність без яких-небудь характерних симптомів. Поширеність явно виражених гіповітамінозних станів і їх прихованих форм зумовлена в основному неправильним та незбалансованим харчуванням. Також гіповітамінозні стани можуть виникнути при тривалому або неправильному прийомі антибіотиків, сульфаніламідів і інших медичних засобів, які придушують діяльність корисної мікрофлори кишечника, що синтезує істотні кількості деяких вітамінів, або засобів, що безпосередньо зв'язують чи руйнують вітаміни. Причиною гіповітамінозів може бути і підвищена потреба у вітамінах при посиленій фізичній і розумовій роботі, при впливі на організм несприятливих чинників, а також під час вагітності і годування дитини. Прийом вітамінів потрібно проводити виключно відповідно до рекомендацій або під контролем медичних працівників. Надмірне споживання харчових продуктів, надзвичайно багатих вітамінами, або самостійний зайвий прийом вітамінних препаратів можуть привести до гіпервітамінозів.