Здатність поновлюватися порослю залежно від віку дерев

Деревні породи	Вік настання максимальної порослевої здатності, років	Вік припинення здатності поновлюватися порослю
Берези	15-20	40-50
Вільха	15-20	40-50
Осика	20-25	60-80
Граб	25-40	60-80
Ільмові	25-40	60-80
Клени	25-40	60-80
Липа	25-40	60-80
Дуб	60-80	100-120
Бук	60-80	100-120

У несприятливих умовах середовища порослева здатність настає раніше, а закінчується пізніше. Фактори, сприятливі для росту дерева, затримують розвиток сплячих бруньок, і навпаки, вкрай несприятливі (екстремальні) умови активізують порослеву здатність породи. Сплячі бруньки можна розглядати як своєрідний резерв рослини.

Також, із збільшенням віку дерева та діаметра пня утворюється менше порослі. Порушення водного балансу дерев вздовж стін лісу після суцільних рубок або біля поодиноко ростучих насінників супроводжується активізацією сплячих бруньок і утворенням на стовбурах водяних пагонів. Внаслідок надмірної обрізки крон і стовбурів дерев міських насаджень часто формується кільце порослі із сплячих бруньок біля шийки кореня ростучого дерева, що свідчить про зниження його життєздатності.

Деревні породи за порослевою здатністю, чисельністю порослі та її довговічністю поділяють на чотири групи: 1) породи, які дають рясну поросль впродовж тривалого часу (липа, каштан, дуб, ясен, ільм, граб, клен); 2) породи, які дають нечисленну поросль впродовж тривалого часу (бук); 3) породи які дають рясну поросль нетривалий час (береза, вільха); 4) породи, які не дають довговічної порослі (всі хвойні).

На ріст, розвиток і життєздатність порослі деревних порід впливає сезон рубки, висота пня і наявність гнилей. Найбільш стійка і рясна поросль утворюється після проведення рубки в осінньо-зимовий період, яка до осені встигає здерев’яніти. Після весняної рубки основна кількість порослі з’являється влітку, не встигає здерев’яніти і тому часто гине від морозів. Після літньої рубки поросль з’являється лише наступного року і не так масово. Враховуючи наведені особливості, при орієнтації на порослеве поновлення рубку доцільно проводити в осінньо-зимовий період. Якщо ж вегетативне поновлення небажане, рубку краще проводити влітку.

Із збільшенням висоти пня материнського дерева стійкість порослі знижується. Тому, необхідно залишати якомога нижчий пень з метою забезпечення вищої стійкості порослевого покоління та збереження для господарства найбільш цінної комлевої частини дерева. Форма зрізаної поверхні повинна бути гладкою, по можливості без заглибин, з невеликим нахилом, що перешкоджає накопиченню води та формуванню гнилей.

У зв’язку з ураженням деревини пнів збудниками гнилей, часто спостерігається формування гнилей і в молодих особин порослевого походження. В цілому порослеві покоління наступних генерацій відзначаються гіршим ростом за попередні та пониженою стійкістю до негативних біотичних та абіотичних чинників, зокрема до грибних захворювань, що викликають розвиток гнилі. Порослеве поновлення дуба не повинно перевищувати двох генерацій, а берези, осики, липи та вільхи – трьох.

18.5. До коренепаросткового поновлення відносяться молоді рослини, які утворилися з придаткових бруньок, розташованих на коренях дерев і чагарників. Серед способів вегетативного поновлення розмноження кореневими паростками має найбільше господарське значення.

Кореневі паростки бувають двох типів – пропагативні, які є нормальною формою розмноження деревних порід при непошкоджених коренях і здорових стовбурах, та регенеративні, які з’являються при рубці, пошкодженні чи захворюванні материнського дерева або при травмуванні коренів.

Коренепаросткова здатність - це відновлювальна реакція рослин, що забезпечує їх стійкість у боротьбі з іншими видами. За коренепаростковою здатністю С.С. П’ятницький виділив чотири групи деревних порід: 1) породи, які дають рясні пропагативні паростки (осика, тополя біла, берест, акація біла, вишня, айлант, терен, оцтове дерево); 2) породи із слабо вираженою здатністю утворювати пропагативні паростки (осокір, каштан їстівний, вільха сіра, айва черешня, барбарис, бирючина, глід, фундук, бруслина, каркас, горобина, свидина, гордовина, обліпиха); 3) породи, які дають тільки регенеративні паростки (бук східний, в’яз, ільм, бархат, гледичія, яблуня лісова, жимолость татарська, груша, черемха, береза, клен польовий, берека, липа, платан, граб); 4) породи, у яких здатність давати кореневі паростки виражена слабо або взагалі відсутня (каштан кінський, бук лісовий, дуб, ясен, сосна, модрина, ялина).

Розмноження відводками мало поширене у природі і спостерігається у лише у деяких порід: у липи, ялиці, ялини, деяких кущів, рідше у дуба пухнастого.

18.6. Значення насіннєвого і порослевого поновлення залежить від економічних та лісорослинних умов, захисних функцій лісів і біологічних властивостей деревних порід.

До переваг насіннєвого поновлення слід віднести довговічність насаджень, більш тривалий ріст по висоті та діаметру, кращі технічні якості деревини, досягнення до віку стиглості більш крупномірних сортиментів і запасів насаджень з високим відсотком виходу ділової деревини. Недоліками насіннєвого поновлення є порівняно рідка повторюваність насіннєвих років і низька врожайність насіння у несприятливих лісорослинних умовах, тривалий період відновлення, повільний ріст у перші 20-25 років, необхідність додаткових витрат на отримання надійного насіннєвого поновлення.

Вегетативне поновлення має певні переваги у порівнянні з насіннєвим: швидкий ріст у перші роки, отримання нового покоління без додаткових витрат. У складних лісорослинних умовах (вирощування дуба та більшості листяних порід на солонцюватих грунтах у посушливих умовах Степу), можливе лише вегетативне поновлення. До недоліків вегетативного поновлення відносяться його недовговічність, особливо у третій і наступних генераціях, відносно швидке припинення інтенсивного росту, проблематичність отримання крупних сортиментів, пошкоджуваність гнилями, гірші технічні якості деревини і відповідно нижча товарна вартість. Зниження якості деревини обумовлене і формуванням викривлених стовбурів, що особливо характерно для порослі від пня.

Із підвищенням інтенсивності лісового господарства значення насіннєвого поновлення господарсько-цінних порід зростає. Так, заміна у малолісистих районах України малоцінних грабових, осикових, березових насаджень більш цінними шляхом реконструкції цілком виправдана. Насіннєве поновлення найбільш прийнятне для відтворення хвойних і твердолистяних лісів, проте у деяких випадках доводиться застосовувати вегетативне, особливо у лісових масивах на вододілах і на стрімких гірських схилах, у яружно-балкових насадженнях, полезахисних лісосмугах, байрачних дібровах тощо.