2. Законодавство України про охорону праці

2.1. Загальні закони та спеціальні законодавчі акти з охорони праці

Законодавство України про охорону праці – це сукупність загальних законів та спеціальних законодавчих актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці.

До загальних законів, які визначають основні положення про охорону праці, належать Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України “Про охорону праці”. З ними тісно переплітаються Закони України “Про охорону здоров’я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного благополуччя населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про підприємства в Україні”, “Про оплату праці”, “Про колективні договори та угоди”, “Про зайнятість населення” тощо.

До спеціальних законодавчих актів в галузі охорони праці належать:

– Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП) – це державні стандарти ССБП колишнього СРСР, які застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України (зокрема, ГОСТ 12.4.183-91 ССБТ “Материалы для средств защиты рук. Технические требования”);

– Державні стандарти України з питань безпеки праці (ДСТУ) (зокрема, ДСТУ 2053-92 “Засоби індивідуального захисту органів дихання ізолюючі”);

– Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) (до 2004 р. Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП));

– Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (локальні).

Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) за сферою дії поділяються на міжгалузеві та галузеві. До міжгалузевих належать акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від їх відомчої належності та виду трудових відносин (зокрема, НПАОП 0.00-4.12-99 “Типове положення про навчання з питань охорони праці”). До галузевих належать акти, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації, що відносяться до певної галузі економіки (зокрема, ОСТ 46.0.141-83 “Процеси виробничі в сільському господарстві. Загальні вимоги безпеки”).

Міжгалузеві та галузеві НПАОП приймаються або затверджуються Кабінетом Міністрів України, Держгірпромнаглядом України, МОЗ України, Міністерствами України та іншими відомствами.

Особливістю законодавства України про охорону праці є те, що значна частина питань з охорони праці регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретному підприємстві, в установі, організації (локальні). Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством.

За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяються на такі, що приймаються роботодавцем самостійно або за погодженням з працівниками підприємства та їх представниками, і такі, що приймаються загальними зборами найманих працівників.

За предметом правового регулювання локальні нормативні правові акти можна поділити на ті, що регулюють, наприклад:

– організацію управління охороною праці на підприємстві;

– організацію проведення навчання (інструктажу) з питань охорони праці;

– встановлення безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства.

За зовнішньою формою вираження локальні нормативні акти з охорони праці можна поділити на:

– положення (наприклад, “Положення про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання”, “Положення про службу охорони праці на об’єкті господарювання”, “Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті господарювання”, “Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам з питань охорони праці” та ін.);

– правила (наприклад, “Правила внутрішнього розпорядку, які визначають обов’язки персоналу, що працює з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань”);

– інструкції (наприклад, інструкція “Про порядок організації та проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підриємстві”);

– накази (наприклад, наказ “Про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідальності нормативним актам про охорону праці”);

– переліки (наприклад, “Перелік робіт з підвищеною небезпекою”, “Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попереню і періодичну перевірку знань з охорони праці” та ін.).

Відповідно до постанови Кабміну України від 1993 р. було створено Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП). 2004 р. згідно наказу Держнаглядохоронпраці України прийнято нове “Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці за видами економічної діяльності” (Реєстр НПАОП). Зміни у реєстрі публікуються в журналі “Охорона праці”.

НПАОП кодуються згідно з класифікатором (КВЕД) галузей і підгалузей промислового виробництва. Нижче наведено приклад кодування нормативно-правового акту, дія якого поширюється на всі види економічної діяльності, зокрема НПАОП 0.00-1.01-07 “Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів”.

Скорочена назва нормативного акта

Державний орган, який затвердив нормативний акт

Вид державних нормативних актів

Порядковий номер нормативного акта (в межах цього виду)

Рік затвер-дження

НПАОП 0.00 1 01 07

Шифр державного органу	Вид державних нормативних актів
0.00 – Держгірпромнагляд	1 – Правила
0.01 – Пожежна безпека (МНС)	2 – Стандарти
0.02 – Безпека руху (МВС)	3 – Норми
0.03 – Міністерство охорони здоров’я	4 – Положення, статути
0.04 – Держатомнагляд	5 – Інструкції керівництва, вказівки
0.05 – Міністерство праці України	6 – Рекомендації, вимоги
0.06 – Держстандарт	7 – Технічні умови
0.07 – Мінрегіонбуд	8 – Переліки, інше

В Україні видається Покажчик ПНАОП. Його редакція на липень 2012 р. містила понад 800 документів з ОП.