6. Шум. Нормування, захист

Виробничим називається шум на робочих місцях, дільницях або територіях підприємств, котрий виникає під час виробничого процесу.

Шум як фізичне явище – це сукупність звуків різної частоти та інтенсивності. Звук ‒ це коливальний рух частин пружного середовища, який поширюється у вигляді хвилі у рідкому, твердому або газоподібному середовищі. Звукова хвиля викликає коливання тиску, що сприймається вухом людини як звук. Людина сприймає вухом коливання у діапазоні частот 16 – 20000 Гц. Коливання, які людина не чує, не сприймає вухом, з частотою нижче 16 Гц називають інфразвуком, а з частотою більше 20000 Гц ‒ ультразвуком.

Основними фізичними величинами, які характеризують шум у будь-якій точці простору відносно дії на людини, є:

‒ інтенсивність звуку (або сила звуку);

‒ звуковий тиск;

‒ частота коливань.

Чутливість вуха людини до звуків різних частот неоднакова і є найбільшою при частотах 1000 ‒ 5000 Гц. За еталонний прийнято звук частотою 1000 Гц. Людина сприймає звук на цій частоті в діапазоні звукового тиску 2 · 10^-5 ‒ 2 · 10² Па та інтенсивності звуку 10^-12 ‒ 10² Вт/м². Таким чином, існують нижня та верхня межі чутності. Нижня межа чутності називається порогом чутності (ледь чутно звук), верхня – больовим порогом (звук ледве витримується і відчувається біль).

Людське вухо сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності і звукового тиску, тому для зручності прийнято оцінювати інтенсивність звуку та звуковий тиск відносно значень порогу чутності у відносних логарифмічних одиницях ‒ децибелах (дБ). Виміряні таким чином величини називаються рівнями.

6.1. Класифікація шумів

За характером спектра шуми поділяють на:

‒ широкосмугові з безперервним спектром шириною більш ніж одна октава;

‒ вузькосмужні (або тональні), у спектрі яких є дискретні тони; тональний характер шуму встановлюється вимірюванням випромінювання у третинооктавних смугах частот по перевищенню рівня в одній смузі над сусідніми не менш ніж на 10 дБ.

За часовими характеристиками шуми поділяють на:

‒ постійні, рівень яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється не більше ніж на 5 дБА;

‒ непостійні, рівень яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється більш ніж на 5 дБА.

Непостійні шуми поділяють на:

‒ мінливі, рівень яких безперервно змінюється у часі;

‒ переривчасті, рівень яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше, при цьому довжина інтервалів, протягом яких рівень шуму залишається сталим, становить 1 с і більше;

‒ імпульсні, які складаються з одного або кількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому рівні шуму відрізняються не менше ніж на 7 дБ.

6.2. Параметри шуму, які нормуються

ДСН 3.3.6.037-99 “Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку” встановлюють параметри, які нормуються, та їх допустимі величини.

Гігієнічна оцінка шуму, що діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за тими ж методами, що і гігієнічна оцінка вібрації.

Нормованою характеристикою:

‒ постійного шуму на робочих місцях є рівні звукових тисків L, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц, які визначаються за формулою:

де р – середнє квадратичне значення звукового тиску у кожній октавній смузі, Па; р₀ ‒ вихідне значення звукового тиску у повітрі, що дорівнює 2 · 10^-5 Па;

‒ непостійного шуму (мінливого та переривчастого) на робочих місцях ‒ інтегральний критерій – еквівалентний (за енергією) рівень звуку в дБА, що визначаються за формулою:

де рА – ефективне значення звукового тиску у кожній октавній смузі з урахуванням корекції “А” шумоміра, Па, та максилальний рівень шуму у дБА;

‒ непостійного шуму (імпульсного) на робочих місцях ‒ еквівалентний рівень звуку у в дБА_екв. та максилальний рівень звуку у дБА.

Для характеристики виробничого шуму на робочих місцях допускається застосовувати дозу шуму або відносну дозу шуму.