![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Охорона праці як суспільний чинник і галузь науки
- •1.1. Об’єкт та предмет охорони праці
- •1.2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, їх класифікація
- •1.3. Виробничий травматизм та професійні захворювання, причини їх виникнення. Стан травматизму в Україні та його оцінка
- •2. Законодавство України про охорону праці
- •2.1. Загальні закони та спеціальні законодавчі акти з охорони праці
- •2.2. Відповідальність за порушення вимог законодавчо-нормативних документів з охорони праці
- •2.3. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •2.3.1. Права громадян на охорону праці під час укладення трудового договору
- •2.3.2. Права громадян на охорону праці під час роботи на об’єкті господарювання
- •2.3.3. Права жінок, неповнолітніх та інвалідів на охорону праці, які пов’язані з фізіологічними особливостями їхнього організму
- •2.3.4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
- •3. Комплексне управління охороною праці, його складові та основні завдання
- •3.1. Державне управління охороною праці
- •3.2. Управління охороною праці на об’єкті господарювання
- •1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці
- •1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць
- •1.2. Організація та обслуговування робочих місць
- •1.3. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •Оцінка умов праці за санітарно-гігієнічними факторами
- •Оцінка умов праці за психофізіологічними факторами
- •1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінки умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги
- •3.1. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3.2. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •3.2.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •3.2.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення
- •4.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.2. Види виробничого освітлення
- •4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •4.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •4.5.1. Джерела штучного освітлення
- •4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
- •5. Вібрація
- •5.1. Класифікація вібрацій
- •5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •5.3. Методи контролю параметрів вібрацій
- •5.4. Захист від вібрацій
- •6. Шум. Нормування, захист
- •6.1. Класифікація шумів
- •6.2. Параметри шуму, які нормуються
- •6.3. Захист від шуму
- •1. Вимоги безпеки до технологічного обладнання та виробничих процесів.
- •1. Кольори безпеки та знаки безпеки праці.
- •1. Вимоги безпеки до технологічного обладнання та виробничих процесів
- •2. Електробезпека
- •2.1. Дія електричного струму на організм людини. Електротравма, електроудар
- •2.2. Фактори, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом
- •2.3. Класифікація приміщень за рівнем електробезпеки
- •2.4. Умови ураження. Напруга дотику, напруга кроку
- •2.5. Заходи і засоби електробезпеки
- •3. Захист від статичної та атмосферної електрики
- •3.1. Статична електрика та захист від неї
- •3.2. Атмосферна електрика та захист від неї
- •1. Поняття про пожежу. Основні причини пожеж та їх негативні наслідки
- •2. Розвиток пожежі. Класи пожеж
- •3. Небезпечні та шкідливі фактори пожежі
- •4. Категорії виробництв та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •5. Вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони, їх класи
- •6. Забезпечення пожежної безпеки на виробничих об’єктах
- •6.1. Пожежна профілактика та пожежна безпека
- •6.2. Система попередження пожеж
- •6.3. Протипожежний захист
- •Перелік питань з курсу “основи охорони праці”
4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: точковий, питомої потужності та світлового потоку (коефіцієнту використання).
Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладене рівняння:
де Іa – сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд; а – кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні; r – відстань від світильника до заданої точки.
Для
практичного використання в формулу
підставляють коефіцієнт запасу Кз
та значення
тоді
Значення сили світла Ia приводяться в світлотехнічних довідниках.
Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Рл, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості:
де р – питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі); S – площа приміщень, м2; N – число ламп в освітлювальній установці.
Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Сумарний світловий потік освітлювальної установки Фл визначають за формулою:
де ен – нормована освітленість, лк; Sп – площа підлоги освітлюваного приміщеня, м2; Кз – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (для ЛР Кз = 1,3 – 1,5; для ГРЛ Кз = 1,5 – 2,0); Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,15 для ламп розжарювання та ДРЛ; Z = 1,1 для люмінесцентних ламп, якщо відношення L/h не перевищує встановлених значень); N – кількість світильників; п – кількість ламп у світильнику; η – коефіцієнт використання світлового потоку, який визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі і типу світильника (для світильників з ЛР η = 0,1 – 0,71; з ГРЛ η = 0,2 – 0,97).
Показник приміщення і знаходять за формулою:
де а і b – довжина і ширина приміщення, м; hp – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м. При величині показника приміщення і > 5 коефіцієнт використання приймається як при і = 5.
Обчисливши світловий потік лампи Фл, вибирають найближчу стандартну лампу, причому її світловий потік не повинен відрізнятись від розрахункового більш ніж на (–10) – (+20)%. При неможливості вибрати лампу з таким наближенням, коректується кількість ламп у світильнику (п), або ж кількість світильників (N). Якщо вже є відомим вид світильника і тип ламп в ньому, тобто відомий світловий потік світильника, то розрахунок зводиться до визначення N. Інколи формула для визначення світлового потоку лампи світильника може бути використана і для перевірочного розрахунку, коли визначається очікувана освітленість поверхні при відомих усіх інших значеннях.
Коли як джерела світла використовуються люмінесцентні лампи, то їх доцільно розташовувати рядами. Оскільки довжина цих ламп значна, необхідно співставляти сумарну довжину ряду світильників з люмінесцентними лампами з довжиною приміщення. При цьому можливі такі віипадки:
– сумарна довжина світильників, що розташовані в ряд, перевищує довжину приміщення: необхідно застосувати більш потужні лампи, у яких світловий потік на одиницю довжини більший, або збільшувати кількість рядів, чи компонувати ряди із подвоєних, потроєних і т.д. світильників;
– сумарна довжина ряду світильників рівна довжині прміщення: необхідно встановити неперервний ряд світильників;
– сумарна довжина ряду світильників менша довжини приміщення: необхідно світильники розмістити в ряд через рівномірні проміжки, які, як правило, не повинні перевищувати 0,5 розрахункової висоти.