- •1. Службове призначення і класифікація корпусних деталей.
- •3. Матеріали і заготовки для корпусних деталей.
- •4. Вибір технологічних баз при обробленні корпусних деталей.
- •2. Розв’язання задачі забезпечення рівномірності розподілу припуску на поверхнях, що будуть оброблюватися на подальших операціях.
- •5. Типові технологічні маршрути оброблення корпусних деталей.
- •6. Розмітка заготовок.
- •8. Методи оброблення головних отворів.
- •Лекція 2 Технологія виготовлення станин і рам.
- •1. Службове призначення станин.
- •2. Технічні вимоги (тв) на виготовлення станин.
- •3. Матеріали і способи отримання заготовок.
- •4. Вибір технологічних баз при обробленні станин.
- •5. Типові технологічні маршрути оброблення станин.
- •7. Чистове оброблення заготовок станин.
- •8. Викінчувальне оброблення напрямних.
- •9. Оброблення торцевих площин і кріпильних отворів.
- •10. Зміцнення станин.
- •Лекція 3 Технологія виготовлення гладких і ступінчастих валів.
- •1. Службове призначення, класифікація валів. Технічні вимоги.
- •2. Матеріали і способи отримання заготовок.
- •3. Вибір технологічних баз.
- •4. Типовий технологічний процес оброблення валів
- •6. Способи оброблення зовнішніх поверхонь на верстатах токарної групи.
- •7. Чистові та викінчувальні методи оброблення.
- •8. Методи оброблення зовнішніх поверхонь пластичним деформуванням.
- •9. Методи оброблення шпонкових канавок і шліців.
- •10. Методи нарізання різі на валах.
- •11. Балансування і контроль. Лекція 8 Технологія виготовлення циліндричних зубчастих коліс.
- •1. Службове призначення і типові конструкції циліндричних зк.
- •2. Технічні вимоги на виготовлення циліндричних зк.
- •3. Матеріали і способи отримання заготовок.
- •4. Вибір технологічних баз.
- •5. Типові технологічні маршрути виготовлення циліндричних зк.
- •6. Основні способи оброблення зубців циліндричних зк.
- •7. Контроль циліндричних зк.
- •Лекція 9 Технологія виготовлення конічних зубчастих коліс.
- •1. Службове призначення і типові конструкції конічних зк.
- •3. Матеріали і способи отримання заготовок.
- •4. Вибір технологічних баз.
- •5. Типові технологічні маршрути виготовлення конічних зк.
- •6. Основні способи оброблення зубців конічних зк.
- •7. Контроль конічних зк.
- •3. Матеріали і способи одержання заготовок типу важелів та вилок
- •Службове призначення і технічні умови на виготовлення важелів та вилок
8. Викінчувальне оброблення напрямних.
Викінчувальне оброблення напрямних виконується на останньому етапі ТП. Шабрування, шліфування, тонке стругання, фрезерування спеціальними фрезами, оснащеними пластинами з надтвердого сплаву (напр., двошаровий гексаніт). Верстати за типом ті ж, що й для чистового оброблювання, але підвищеної точності та жорсткості.
Шабруванням оброблюють сірий чавун твердістю до НВ 220. Сталеві незагартовані напрямні і сірий чавун твердістю НВ > 220 шабруються погано. Шабрування застосовують для оброблення напрямних у випадках:
необхідність забезпечення високої точності (відхилення менші за 10 мкм на 1000 мм), яка не може бути забезпечена різанням;
оброблення напрямних значної довжини;
оброблення важкодоступних граней, торцевих поверхонь.
Два способи шабрування: ручне і механічне, при якому швидкість різання (зворотно-поступові переміщення леза) забезпечується приводом (частота ходів – 20 с-1), а подача шабера здійснюється вручну. Глибина різання при попередньому шабруванні – 0,04 мм, при кінцевому – до 10 мкм. Контроль шабрування проводиться або по спряжуваній поверхні приєднуваної деталі, або по еталонній поверхні шабрувальної лінійки чи плити. При кінцевому шабруванні необхідно забезпечити необхідну кількість точок контакту на площі квадрату розміром 25 х 25 мм. Чим більше точок контакту, тим вища точність. Кількість точок залежить від вимог до точності станини. Для верстатів нормальної точності – до 20 точок; вищих класів точності (П, В, А) – 25 ... 30 точок.
Точність напрямних – в межах 2 мкм на 1000 мм довжини. Висота мікронерівностей: при механічному обробленні – 3 ... 5 мкм; при ручному – 1 ... 3 мкм.
Трудомісткість шабрування залежить від площі оброблення, довжини, форми, похибок попереднього оброблення, марки і твердості оброблюваного матеріалу. Наприклад, при чистовому шабруванні пласких чавунних напрямних шириною 150 мм необхідно 4 год. На кожен метр довжини, при доводочному шабруванні – у межах 30 год. Шліфування напрямних середньої довжини є дешевшим приблизно у 2 рази.
Шліфування і фрезерування застосовують для викінчувального оброблення напрямних, загартованих до HRCЭ 65. Шліфування виконується на плоскошліфувальних верстатах торцем або периферією круга (рис. 2.16).
|
|
Рис. 16. Шліфування напрямних: а) – периферією круга; б) – торцем круга. |
Рис. 17 Шліфування профільними кругами. |
При шліфуванні периферією круга – продуктивність збільшується на 30 ... 40 %, досягається вища точність форми і менша шорсткість обробленої поверхні. Швидкість різання – до 35 м/с. Призматичні напрямні зручно шліфувати профільним кругом (рис. 17). Шліфування ельборовими кругами дозволяє отримувати відхилення від площинності до 5 мкм на 1000 мм довжини і параметр шорсткості до 0,16 мкм. При цьому продуктивність шліфування ельборовими кругами у 2 ... 4 рази вища, а стійкість круг у 50 разів віща, аніж стійкість звичайних шліфувальних кругів. Припуск на чистове оброблення – 0,05 ... 0,15 мм. При пласкому шліфуванні периферією ельборового круга швидкість різання – 30 ... 40 м/с; поздовжня подача – 0,5 ... 5,0 м/хв.; поперечна – 0,3 ... 1,0 мм/хід; глибина шліфування – 0,005 ... 0,06 мм.