МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, СІМ’Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

Шпак Н.О., Найчук-Хрущ М.Б., Дмитрів К.І.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з курсу «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

для студентів усіх спеціальностей напрямів підготовки: 6.0501 «Економіка і підприємництво», 6.0502 «Менеджмент» та «Специфічні категорії» усіх форм навчання

ЛЬВІВ-2011

ЗМІСТ

ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СИСТЕМА ЇЇ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

1. Загальні положення

2. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

3. Основні інститути права інтелектуальної власності

4. Теоретичні питання

ТЕМА 2: АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА

2.1. Об’єкти та суб’єкти авторського права

2.2. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав

2.3. Теоретичні питання

ТЕМА 3: ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1. Об’єкти права промислової власності

3.2. Суб’єкти права промислової власності

3.3.Теоретичні питання

ТЕМА 4: ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ І КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ

4.1. Умови патентоспроможності

4.2. Право на одержання патенту

4.3. Порядок одержання патенту

4.4. Права та обов'язки, що випливають з патенту

4.5. Припинення дії патенту та визнання його недійсним

4.6. Теоретичні запитання

Тема 5. Правова охорона та захист об’єктів інтелектуальної власності

5.1. Значення захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

5.2. Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності

5.3. Забезпечення захисту патентних прав, авторських і суміжних прав

5.4. Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності

5.5. Інтелектуальна власність та INTERNET

5.6. Теоретичні запитання

ТЕМА 6. ПАТЕНТНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ. ПАТЕНТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Загальні відомості про патентну документацію та інформацію

2. Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності

3. Джерела патентної інформації

4. Теоретичні запитання

ТЕМА 7. ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА МІЖНАРОДНІ УГОДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Діяльність ВОІВ щодо забезпечення захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

2. Міжнародні угоди у сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

3. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

4. Теоретичні запитання

Тема 8. КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ТА ПЕРЕДАВАННЯ ПРАВ НА ОІВ

8.1. Загальні відомості щодо способів комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності

8.2. Передавання права власності на ОІВ

8.3. Суть та значення ліцензування. Види ліцензійних договорів

8.4. Опціонні договори у ліцензійній торгівлі

8.5. Передавання ноу-хау

8.6. Інші форми передавання та придбання технологій на комерційній основі

8.7. Теоретичні запитання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СИСТЕМА ЇЇ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

1. Загальні положення.

2. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.

3. Основні інститути права інтелектуальної власності.

4. Теоретичні питання

1.1. Загальні положення

Інтелектуальна власність (англ. Intellectual property) - у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

Згідно визначень тлумачного словника під терміном «власність» розуміють:

1) матеріальні цінності, майно, що належать кому-небудь чи знаходяться в повному розпорядженні кого-небудь;

2) право на володіння чимось матеріальним.

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Термін "інтелектуальна власність" ви­ник у процесі тривалої (починаючи з XVIII століття) практики юридичного закріплення за певними особами прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва, лі­тератури тощо. У науковій термінології цей термін використовується з 50-х років XX століття. Інтелектуальну власність зачисляють до особливого виду власності, що має вірту­альний характер. Саме це значно усклад­нює усвідомлення її сутності та визначення.

Під «власністю» зазвичай розуміють суспільні відносини, що історично склалися, щодо привласнення або розподілу матеріальних об'єктів, які і є об'єктами власності. Найважли­вішою характеристикою власності є те, що її власник може використовувати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший за законом не може використати цю власність без дозволу її власника. Проте існують принципові відмінності між матеріальними й нематеріальними продуктами інтелек­туальної діяльності як об'єктами привласнення.

Матеріальний об'єкт можна мати й утримувати, тобто встановити над ним фізичне панування, що й називається володінням. Володіння будь-яким об'єктом (річчю) - неод­мінна передумова користування цим об'єктом, і розпоряджа­тись об'єктом може тільки той, хто ним володіє.

Інтелект (здатність до мислення, раціонального пізнан­ня) матеріальних об'єктів не створює, і тому результати ін­телектуальної діяльності не є об'єктом відносин власності в класичному розумінні. Неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки, літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелектуальної праці; ними не можна володіти, проте їх можна використовувати одночасно в різних місцях і різними особами, чого не можна робити з матеріальним об'єктом.

Отже, інтелектуальна власність як право на результати ро­зумової діяльності людини - благо нематеріальне, зберігається за його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у за­конодавстві. При цьому сам процес інтелектуальної діяльності як такої право на власність зазвичай не регулює. Лише після завершення цієї діяльності внаслідок створення нових резуль­татів у сфері науки, літератури, мистецтва, техніки й техноло­гії починають діяти норми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповідного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. До того ж об'єктам інтелектуальної власності май­нові права не надаються. Будь-який винахід, промисловий зразок тощо - це вирішення проблеми (завдання), яке стає то­варом лише тоді, коли воно має споживчу вартість.

Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, що виникає у творця на результат інтелектуальної діяль­ності, подібне до права власності, що має особа, працею якої створено матеріальний об'єкт. Право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд і дає змогу передавати іншим особам (або надавати дозвіл на його вико­ристання). За цілим рядом ознак це право може належати до майнових прав і подібне до права власності.

Водночас існують й інші відносини особистісного спря­мування, які набувають юридичної чинності відповідно до права авторства. Автор (фізична особа, творчою працею якої створено результат інтелектуальної діяльності) володіє су­купністю особистих немайнових (моральних) прав, які не мо­жуть бути відчужені від їх власника внаслідок самої їхньої природи. І якщо у відносинах економічного привласнення визначається, кому дозволено використовувати певний, на­приклад, твір промисловим або комерційним чином, то у від­носинах особистісного привласнення міститься відповідь на запитання «Хто творець цього твору?».

Майнові й немайнові права взаємопов'язані. Цей зв'язок виявляється в тому, що внаслідок використання об'єктів інте­лектуальної власності з'являється майно (матеріальні об'єкти) і право власності на нього.

На думку Л.Б. Гальперіна і Л.А. Михайлової [22], інтелектуальна власність — це умовне поняття, яке використовується для позначення сукупності виключних прав на результати інтелектуальної, на­самперед, творчої діяльності, а також при­рівняних до них за правовим режимом за­собів індивідуалізації учасників цивільно­го обігу. Це визначення уточнює О.А. Підопригора [94], який вважає, що результат інте­лектуальної діяльності має бути втіленим у певну об'єктивну форму і здатним до відтворення.

Загалом, категорія "власність" віддзер­калює історично вже сформовані суспільні відносини присвоєння, розподілу й розпо­рядження стосовно матеріальних благ, ре­чей, предметів, що є об'єктами власності. При цьому власник може використовувати свою власність на свій розсуд, і ніхто ін­ший не може законним шляхом викорис­тати його власність (скористатись його власністю) без його дозволу, згоди. Зако­нодавче врегулювання економічних від­носин з приводу власності утворює "право власності", за яким авторитет держави га­рантує відповідне присвоєння майна.

У пандектній системі права (наприк­лад, німецькій) немає місця "праву влас­ності" на "нетілесні" об'єкти як "праву ре­човому".

Результати досліджень еволюції понят­тя „інтелектуальна власність", починаючи із "Статуту про монополії" англійського короля Якова Стюарта (1623 р.), викладе­ні А. Сергєєвим [124], пропонують поши­рену точку зору, за якої можливим є ви­користання цього поняття перечисленням конкретних його об'єктів.

1.2. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

14 липня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної влас­ності (ВОІВ) і згідно з якою до інтелектуальної власності на­лежать права на такі види діяльності та їх результати:

- літературні, художні й наукові твори;

- виступи виконавців, фонограми й програми ефірного мовлення;

- винаходи у всіх галузях людської діяльності;

- наукові відкриття;

- промислові зразки;

- товарні знаки, знаки обслуговування і торгові найме­нування й позначення;

- припинення недобросовісної конкуренції;

- інші права, які є результатом інтелектуальної діяль­ності в промисловості, науковій, літературній або ху­дожній галузях.

Види діяльності, зазначені в п. 1, регулюються авторським правом. Права, згадані в п. 2, зазвичай називають «суміжними правами», тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом; види діяльності згідно з пп. 3, 5-7 є об'єктами про­мислової власності. При цьому наукові відкриття (п. 4) не на­лежать жодній з основних сфер інтелектуальної діяльності.

Перелік конкретних видів виняткових прав, застережених Конвенцією, приблизний і може бути доповнений іншими ре­зультатами інтелектуальної діяльності. Так, нетрадиційними об'єктами інтелектуальної власності є топографії інтеграль­них мікросхем (ІМС), сорти рослин, породи тварин, штами мікроорганізмів і комерційна таємниця.

Інтелектуальну власність, як уже зазначалося, подано трьо­ма самостійними інститутами, які утворюють відповідно автор­ське право й суміжні права, право на об'єкти промислової влас­ності і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Об'єкти інтелектуальної власності, визначені законодавством України, наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Об’єкти інтелектуальної власності, визначені законодавством України

№ п/п	Назва законодавчого акту	Об’єкти
1	Закон України «Про власність»	Твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт, інші результати інтелектуальної праці.
2	Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»	Літературні, художні і наукові твори. Виконавська діяльність авторів звукозапису, радіо – і телевізійних передач, винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування тощо.
3	Цивільний Кодекс України (набув чинності з 2004 року)	Літературні та художні твори у сфері літератури, науки і мистецтва, виконання, фонограми, відеограми, компіляції даних (бази даних), винаходи, корисні моделі, промислові зразки, наукові відкриття, компонування (топографія) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, конфіденційна інформація (комерційна таємниця), захист від недобросовісної конкуренції тощо.
4	Кримінальний Кодекс України	У Кодексі виокремлено об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, кваліфіковані зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин.

Існує кілька класифікацій об'єктів інтелектуальної власності. Серед науковців та економістів не існує єдиної думки щодо класифікації об’єктів інтелектуальної власності.

Об’єкти інтелектуальної власності доцільно поділити на три групи. Першою групою є об’єкти авторського і суміжного права, перелік яких визначений Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 13, ст.64) [1].

Усі об’єкти даної групи не відповідають умовам охороноздатності, проте їх використання регулюється Законом України «Про авторське право і суміжні права». Найбільш вживаними і важливим для підприємств є комп’ютерні програми та бази даних, що використовуються у всіх сферах народного господарства.

Другою і найбільш важливою для підприємств групою є об’єкти права промислової власності, якими є результати творчої діяльності в науково-технічній та виробничій сферах: винаходи (нові рішення конкретних технічних проблем); промислові зразки (нові, оригінальні художньо-конструкторські рішення виробу, що визначають його дизайн, естетичний вигляд, зовнішнє оформлення тощо); корисні моделі (нові, оригінальні конструкторські рішення певних пристроїв, тобто винаходи в галузі механіки: пристрої, пристосування тощо); раціоналізаторські пропозиції (нові, корисні технічні рішення щодо вдосконалення техніки, що використовується, продукції, яка виробляється, способів управління, контролю тощо), знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення місця походження товару, топологія інтегральних мікросхем, науково-технічна інформація [2, С. 132].

Основними ознаками, за якими результати інтелектуальної діяльності можна об’єднати в групу «Об’єкти права промислової власності» для підприємств є:

1. призначення використання;

2. можливість визначення вартості;

3. можливість комерціалізації;

4. економічна ефективність;

5. наявність охоронних документів.

Третю групу об’єктів прийнято називати нетрадиційними об’єктами інтелектуальної власності. До них варто віднести недобросовісну конкуренцію, комерційну таємницю, ноу-хау, сорти рослин, породи тварин, штампи мікроорганізмів.

Коли йдеться про недопущення недобросовісної конкуренції, мають на увазі не стільки надання виключних прав, скільки визнання юридичних вимог щодо необхідності додержання конкуруючими суб’єктами господарювання чесних правил комерційної діяльності.

Щодо ноу-хау, та воно має широке застосування у багатьох сферах народного господарства. Наприклад, ноу-хау застосовується у методах управління організаціями, методах виконання розумових операцій, способах бухгалтерського обліку тощо. У міжнародній практиці ноу-хау трактується як конфіденційна науково-технічна, комерційна, ділова та інші інформації, а також виробничі навички і досвід їх використання.

Для підприємств припинення недобросовісної конкуренції, ноу-хау (комерційна таємниця), сорти рослин, породи тварин є нетрадиційними об’єктами інтелектуальної власності. Щодо комерційної таємниці, то її застосування є невід’ємною умовою ведення інноваційної діяльності на підприємстві, проте особливості використання, великі ризики, що пов’язані з цим об’єктом та неможливість відокремлення від інших матеріальних та нематеріальних активів зумовлюють віднесення даного об’єкту до нетрадиційних [3].

Доцільно подати структуру об’єктів права інтелектуальної власності для машинобудівних підприємств (рис. 1.1).

- літературні, художні, наукові твори;

- комп’ютерні програми;

- бази даних;

- виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

- фонограми, відеограми;

- передачі, програми ефірного мовлення;

-інші.

Об’єкти авторського і суміжних прав

Об’єкти інтелектуальної власності машинобудівних підприємств

- винаходи;

- корисні моделі;

- промислові зразки;

- раціоналізаторські пропозиції;

- знаки для товарів і послу;

- фірмові найменування;

- зазначення місця походження товару;

- топографія інтегральної мікросхеми;

- науково-технічна інформація та документація.

Об’єкти права промислової власності

Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

- недобросовісна конкуренція;

- комерційна таємниця;

- ноу-хау;

- сорти рослин;

- породи тварин;

- штами мікроорганізмів.

Рис. 1.1. Структура об’єктів інтелектуальної власності машинобудівних підприємств

Детальніше схему класифікації ОІВ для підприємств можна побачити на рис. 1.2, з якого видно, що перший етап поділу є традиційним.