- •1.2. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності
- •Об’єкти інтелектуальної власності
- •1.3. Основні інститути права інтелектуальної власності
- •1.4. Теоретичні запитання
- •Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.
- •Тема 2: авторське право та суміжні права
- •Сутність, об’єкти та суб’єкти авторського права
- •Сутність, об’єкти та суб’єкти суміжних прав
- •Теоретичні питання
- •Сутність, об’єкти та суб’єкти авторського права
- •2.2. Сутність, об’єкти та суб’єкти суміжних прав
- •Теоретичні запитання
- •3.2. Суб’єкти права промислової власності
- •3.3. Теоретичні запитання
- •Об’єкти права промислової власності.
- •4.2. Право на одержання патенту
- •4.3. Порядок одержання патенту
- •4.4. Права та обов’язки, що випливають з патенту
- •4.5. Припинення дії патенту та визнання його недійсним
- •4.6. Теоретичні запитання
- •5.2. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності
- •5.3. Забезпечення захисту патентних прав, авторських і суміжних прав
- •5.4. Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності
- •5.5. Способи захисту права інтелектуальної власності
- •5.5. Інтелектуальна власність та Інтернет
- •5.6. Теоретичні запитання
- •6.2. Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності
- •6.3. Джерела патентної інформації
- •6.4. Загальні відомості про патентні дослідження
- •Теоретичні запитання
- •7.2. Міжнародні угоди у сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •7.3. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди trips
- •Теоретичні запитання
- •Тема 8. Комерціалізація та передавання прав на оів
- •Передавання ноу-хау;
- •8.3. Суть та значення ліцензування. Види ліцензійних договорів
- •8.4. Опціонні договори у ліцензійній торгівлі
- •8.5. Передавання ноу-хау
- •8.6. Інші форми передавання та придбання технологій на комерційній основі
- •Теоретичні запитання
- •Тема 9. Вартісне оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •9.2. Зміст і структура договору на проведення оцінки
- •9.3. Підходи та методи до оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •Теоретичні запитання
7.3. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди trips
Основи створення цивілізованої системи світової торгівлі закладено ще 1948 р., коли на відомій Женевській конференції було підписано Генеральну угоду з тарифів і торгівлі (ГАТТ), метою якої було розроблення та узгодження принципів створення нормативно-правової бази для лібералізації міжнародних торгових відносин. Багаторічні переговори та консультації в рамках ГАТТ завершилися створенням Світової організації торгівлі (СОТ), яка почала діяти з 1 січня 1995 р.
Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ було обов'язкове виконання угоди TRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.
Метою Угоди TRIPS є усунення перешкод на шляху розвитку міжнародної торгівлі, сприяння забезпеченню ефективного захисту прав інтелектуальної власності, з тим, щоб заходи щодо реалізації прав цієї форми власності не створювали перешкод для законної торгівлі. Основні положення Угоди побудовано на підставі існуючих міжнародних конвенцій щодо прав інтелектуальної власності. її положення стосуються таких прав інтелектуальної власності, як авторські й суміжні права, товарні знаки, географічні позначення, промислові зразки, винаходи, корисні моделі, топографії ІМС, конфіденційна інформація.
Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення.
Угода TRIPS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень. Дана угода передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.
Теоретичні запитання
Завдання Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
Програмні міжнародні угоди.
Положення Паризької конвенції про охорону промислової власності.
Принципи Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.
Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення (Римська конвенція).
Класифікаційні міжнародні угоди.
Особливості Гаазької угоди.
Лісабонська угода.
Положення договору РСТ.
Особливості угоди TRIPS.
Тема 8. Комерціалізація та передавання прав на оів
8.1. Загальні відомості щодо способів комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності
8.2. Передавання права власності на ОІВ
8.3. Суть та значення ліцензування. Види ліцензійних договорів
8.4. Опціонні договори у ліцензійній торгівлі
8.5. Передавання ноу-хау
8.6. Інші форми передавання та придбання технологій на комерційній основі
8.7. Теоретичні запитання
Жодна, навіть найбільша промислово розвинена країна за сучасних умов не може забезпечити самотужки повноцінний науковий пошук і розробку проблем одночасно на всіх напрямках науки і техніки. Відповідно до підвищення економічної ролі науки, перетворення її на безпосередню продуктивну силу, масштаби і рівень наукових досліджень і розробок значною мірою визначають політичну й економічну роль кожної країни у світовому господарюванні.
Підтримка нових розробок на високому міжнародному рівні конкурентоспроможності є практично неможливою без використання науково-технічних надбань. Обмін науково-технічними досягненнями на міжнародному рівні являє собою комплекс взаємин економічного, правового і політичного характеру. Специфіка цих відносин, що є частиною економічної діяльності країни, потребує відокремлення їх в особливий вид науково-технічної діяльності з установленням їхнього змісту і тенденцій розвитку - факторів, які впливають на їхню ефективність. Такими відносинами визначають комерціалізацію об’єктів інтелектуальної власності.
Очевидно, що процеси створення та захисту об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) повинні об’єктивно забезпечувати певний економічний ефект від таких процесів. Саме у процесі комерціалізації ОІВ отримується економічна вигода – прибуток власником ОІВ, що і обумовлює необхідність їх розробки та впровадження. Як зазначають фахівці, метою комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності є отримання прибутку за рахунок використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.
Загалом, комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар.
Основними способами комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності є:
- використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;
- внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;
- передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності;
- передавання прав на використання об'єктів інтелектуальної власності третім особам.
Для практичного здійснення вказаних шляхів комерціалізації, особливо двох перших, необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства. Розглянемо докладно усі із зазначених способів.
Використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві
Вважається, що комерціалізація через використання об'єктів інтелектуальної власності у власному виробництві є найбільш вигідною з точки зору прибутку. Адже весь прибуток від продажу інноваційного продукту, що отримано за допомогою об'єктів інтелектуальної власності, залишається у правовласника ОІВ. Оскільки обсяг виробленої продукції може бути великим, то і прибуток, що надходитиме від її реалізації, може у багато разів перевищувати вартість прав на ОІВ у разі передачі прав на використання ОІВ або продажу прав власності на ОІВ.
Зрозуміло, що цей спосіб комерціалізації пов'язаний із значними стартовими витратами на доопрацювання ОІВ, розробленням технології виробництва тощо. Але у разі успіху продаж виробленої продукції компенсує ці витрати і, крім того, буде отриманий значний прибуток.
Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства
Чинним законодавством України (ГКУ) передбачено можливість використання нематеріальних активів (у тому числі і ОІВ) при формуванні статутних капіталів нових господарських товариств. Отже, інтелектуальну власність можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників. Використання інтелектуальної власності в статутному капіталі дозволяє:
сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів й забезпечити доступ до банківських кредитів і інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об'єкт застави нарівні з іншими видами майна;
амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замінити її реальними коштами, включаючи амортизаційні відрахування на собівартість продукції, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;
авторам і підприємствам - власникам інтелектуальної власності - стати засновниками (власниками) при організації дочірніх і самостійних фірм без відгалуження коштів.
Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу замість "живих грошей" надає також:
право на отримання частки прибутку (дивідендів);
право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;
право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства тощо.
Передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності
Якщо правовласник не передбачає використовувати об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємство, він може передати повністю або частково права власності на об'єкт інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі. Майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності є сукупністю права володіти, користуватися і розпоряджатися цим об'єктом.
Передавання права власності на об'єкт інтелектуальної власності означає зміну власника цього об'єкта. Після цього сторона (фізична або юридична особа), що передала права на запатентоване технічне рішення, повністю їх втрачає, а сторона, яка стає власником цього рішення, набуває всіх виключних прав, що виникають у зв'язку з видачею охоронного документа на об'єкт інтелектуальної власності.
Юридичний документ, який засвідчує факт передавання прав, зазвичай називається «актом передачі прав» або «передачею прав» і підписується представниками обох сторін. Продаж прав у повному обсязі здебільшого проводиться через договір купівлі-продажу як договір обмінної угоди, за яким у результаті передачі права власності на об'єкт інтелектуальної власності (продажу охоронного документа - патенту або свідоцтва) власник як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто якщо продано патент на винахід, то він перереєстровується на ім'я нового правовласника і до останнього переходять всі майнові права на цей об'єкт.
Передавання прав на використання об'єктів інтелектуальної власності третім особам
Даний спосіб комерціалізації ОІВ є найбільш популярним, оскільки залишає права власності в особи – патентовласника, але не зобов’язує його до освоєння результатів власних науково-дослідних розробок у виробництві. Даний спосіб передбачає декілька видів комерціалізації ОІВ. Найбільш поширені з них наступні: