Теоретичні запитання

1. Основні способи комерціалізації ОІВ.

2. Способи передавання права використання ОІВ.

3. Суть ліцензування.

4. Види ліцензійних договорів.

5. Показники об’єкта ліцензії.

6. Суть опціонного договору.

7. Ноу-хау та особливості його передавання.

8. Суть інжинірингу.

9. Суть та види франчайзингу.

10. Промислова кооперація.

Тема 9. Вартісне оцінювання об’єктів інтелектуальної власності

1. Фактори,що впливають на вартісне оцінювання об’єктів інтелектуальної власності

2. Зміст і структура договору на проведення оцінки

3. Підходи та методи до оцінювання об’єктів інтелектуальної власності

9.1. Фактори, що впливають на вартісне оцінювання об’єктів інтелектуальної власності

З огляду на те, що підходи, методи і процедури стосовно оцінки ОПВ, авторського права і суміжних прав та інших ре­зультатів інтелектуальної діяльності практично мало чим від­різняються, у цьому розділі йтиметься про організацію і про­ведення вартісної оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Необхідність вартісної оцінки прав на ОІВ виникла не ли­ше за продажу окремих винаходів, товарних знаків, промислових зразків, надання ліцензій на промислову власність і ноу-хау, об'єкти ав­торського права і суміжних прав, але і в разі оцінки цілого науково-технічного по­тенціалу підприємств і організацій, які приватизуються, їхнього продажу, інвес­тування коштів на створення об'єктів із застосуванням ОІВ їх оцінки як внеску до статутного фонду створюваних підприємств, а також визначення розміру винагороди авторам розро­бок та особам, які сприяють їх впровадженню, тощо.

Без розв'язання проблеми вартісної оцінки прав на ОІВ ви­явилася неможливою реалізація багатьох прийнятих в умовах економічної реформи законів, указів Президента і постанов Уряду, що стосуються використання ОІВ у підприємницькій діяльності.

Сміло можна стверджувати, що розвиток ліцензійної торгівлі спричинив необхідність оцінки еконо­мічної ефективності продажу ліцензій і закупівлі результатів чужих досліджень та розробок замість проведення власних НДДКР чи освоєння власного виробництва. Це стосується усіх фірм і підприємств, тому що ліцензійні відносини є універса­льним інструментом, яким можуть скористатися практично, незалежно від їхньої спрямованості, чисельності, обсягу робіт тощо.

Оцінка вартості об’єктів інтелектуальної власності – це висновок про вартість майнових прав у грошовому вираженні, які випливають з виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Проблему оцінки вартості прав на ОІВ слід розглядати з двох боків. По-перше, з точки зору забезпечення розрахунків для цілого комплекту різновидів ОІВ, які виходять на україн­ський та міжнародний ринки інтелектуальної власності як то­вари і використовуються учасниками комерційних угод на ці ОІВ у різноманітних господарчих ситуаціях. По-друге, харак­тер розрахунків, що проводяться у цій сфері, має забезпечува­тися системним підходом до оцінки всього розмаїття видів і умов використання ОІВ, який враховував би принципи і спе­цифіку їхнього ціноутворення. На таких засадах мусить вес­тися кропітка робота з удосконалення рівня управління оціню­вальною діяльністю з боку держави, підвищення професіона­лізму і культури суспільства в даній сфері. Безумовно, за ринкових умов не можуть жорстко регламентуватися методи розрахунку, ціни і комерційні умови передачі прав на ОІВ.

Відповідно до Міжнародних стандартів оцінки (МСО-1 ... МСО-4) розрахунки вартості прав на об'єкти інтелекту­альної власності можуть виконуватися при визначенні:

- оподатковуваної бази майна підприємств;

- вартості виключних прав, переданих на основі ліцензійного договору чи договору про їхню переуступку;

- вартості об'єктів інтелектуальної (промислової) власності, що вносяться до статутного капіталу підприємства;

- розміру компенсації що необхідно виплатити згі­дно з чинним законодавством правоволодільцю за порушення його виключних (майнових) прав на об'єкт інтелектуальної власності.

Варто зазначити, що економічна ефективність придбання ліцензій має визнача­тися з урахуванням ефекту, який досягається у ліцензіатів та у споживачів ліцензійної продукції. Це є основною вимогою до оцінки економічної ефективності закупівлі ліцензій.

Об’єктами оцінки ОІВ є:

• Права промислової власності, що охороняються патентами та свідоцтвами

• Об’єкти авторського права і суміжних прав

• Права ноу-хау, які підтверджено документами підприємства

• Конструкторська, технологічна, проектна, дослідна, юридична, інша документація, призначена для використання у виробництві та реалізації товарів і послуг

• Інші результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектних і виробничих робіт

• Права, що охороняються ліцензійними, авторськими чи іншими договорами на придбання ОІВ, укладеними в порядку, установленому чинним законодавством

При проведенні оцінювання ОІВ необхідно враховувати низку чинників та відомостей про ОІВ.

Відомості про об’єкти інтелектуальної власності, які підлягають оцінці:

• Характеристика продукту, виготовленого із застосуванням ОІВ (за необхідності, в порівнянні з аналогічними або конкурентними)

• Ризики, пов’язані з придбанням прав на ОІВ і використанням ОІВ

• Опис ринку використання ОІВ

• Джерела одержання доходів від використання ОІВ

• Собівартість або ціна продукту, виготовленого із застосуванням ОІВ

• Чистий дохід від використання ОІВ

• Витрати на створення, придбання прав на ОІВ і використання ОІВ

• Інші відомості залежно від специфіки ОІВ і визначеної мети оцінки

Фактори ризику при купівлі ліцензії:

• Ризик інфляції – полягає у зменшення купівельних спроможностей в результаті збільшення цін на продукцію чи послуги.

• Кредитний ризик – ризик несплати боржником своїх грошових зобов’язань.

• Діловий ризик – невизначеність прогнозів майбутніх доходів від впровадження інновації

• Ризик дисконту – невизначеність дисконтної ставки при розрахунку майбутніх платежів в різні періоди здійснення ліцензійного договору. Чим більший рівень ризику – тим більша ставка дисконту (менше теперішнє значення грошового потоку). З двох майбутніх потоків вищу ставку дисконту має те, що надійде пізніше.

• Ризик операцій – пов’язаний із зміною курсів обміну валют.

• Ризик нежиттєздатності – пов’язаний із невпевненістю інвестора в одержанні передбачуваних доходів від фінансованого ним проекту для компенсації затрат, виплати заборгованості і забезпечення окупності капіталовкладень.

• Податковий ризик – пов’язаний із непередбачуваною зміною податкового законодавства (збільшення податкових ставок, планової норми амортизації тощо) із не ознайомленістю з податковим законодавством інших країн у випадку міжнародних ліцензійних договорів.

Оцінка ОІВ повинна проводитись на основі письмового договору між оцінювачем (оцінювальною організацією) і замовником або на основі рішення суду.

Під час обстеження матеріальних носіїв, що містять інформацію про ОІВ, аналізують письмовий чи зображувальний опис, технологічну, конструкторську або іншу документацію, креслення, схеми, дискети, аудіо – , відеокасети, інші носії.

Документами права власності підприємства на ОІВ, які офіційно не задокументовані офіційно є будь-які фактичні матеріали або договори, що підтверджують факт створення або передачі ОІВ.