2.4.5. Реалізація фільтрів у контролерах

Розглянуті вище типові фільтри, як правило, можуть бути реалізова-ні в контролерах з допомогою стандартних алгоритмів, що наяні в їхніх бібліотеках. Так, наприклад, у контролерах типу “реміконт-ломіконт” ЕФ може бути реалізовано з допомогою алгоритмів ФЛТ (бібліотечний но-мер – 011) у ломіконта і ФИЛ (35) – у реміконта малої канальності. У ло-міконта можливе автопідстроювання T_ф, значення якої може змінюватися у тому ж діапазоні, що й інші сталі часу: 1 с – 72 год 14 хв 56 с, у ремі-конта малої канальності цей діапазон 0 – 819 с, хв або год. Реміконти великої канальності не мають окремого алгоритму ЕФ, оскільки такі філь-три включені у склад більшості алгоритмів регулювання, причому T_ф мо-же настроюватися у межах 0,02 – 545 хв при T_о = 1,02 с.

Алгоритмів СФ нема в бібліотеках вказаних контролерів, тому що їх легко можна реалізувати з допомогою алгоритму підсумовування СУМ. Що стосується ФКС, то такі алгоритми мають реміконти великої – СКС (27) і малої – СКС (49) канальності, причому у перших 5 ³ b, a y других 12 ³ b.

2.4.6. Аналітичне градуювання датчиків

Це третя задача ПОІ, яка зводиться до відновлення значення вимі-рюваної величини x за сигналом датчика y. Цю операцію виконують за до-помогою характеристики градуювання датчика:

x^г = f ^{- 1} ( y), (2.44) що є функцією, оберненої до її статичної характеристики:

y = f (x). (2.45) Остання може бути задана аналітично або у вигляді таблиці. У першому випадку труднощів з побудовою (2.44), як правило, не виникає. Таблично найчастіше задаються нелінійні статичні характеристики. За таких умов для розрахунку x за виміряними значеннями y використовують один з та-ких двох методів:

• всю градуювальну таблицю заносять до пам’яті ЕОМ, а значення x в будь-якій проміжній точці, що не сбігається з табличним, розраховують за допомогою методів нелінійної інтерполяції. Недоліком цього методу є велики витрати пам’яті;

• градуювальну таблицю апроксимують поліномом m-го ступеня

m

x^г = å a_i y ⁱ, (2.46)

i = 0

параметри якого a_i визначають методом найменших квадратів. Викори-стання полінома (2.46) дає відносно гірші точнісні характеристики, але не потребує великих витрат пам’яті. Обчислення за формулою (2.46) ви-конують в ЕОМ за схемою Горнера:

m

x^г = å a_i y ⁱ = {[( a_my + a_m-1) y + a_m-2] y + ... + a₁ } y + a_o. (2.47)

i = 0

Якщо датчик експлуатується в умовах, відмінних від нормальних, то

коригують значення вимірюваних зміних, вносячи поправки на відхиле-ння умов роботи датчика від нормальних

x^о = k_п x^г, (2.48) де x^о – відкориговане значення x, k_п – поправковий коефіцієнт.