- •В.Г.Трегуб основи комп’ютерно-інтегрованого керування
- •Київ нухт 2006
- •Основні принципи комп’ютерно-інтегрованого керування
- •2. Збір і первинна обробка інформації в аск
- •2.1. Загальна характеристика задач збору інформації в аск
- •3. Вибір періодичності опитування датчиків
- •2.3.1. Загальна характеристика задачі
- •2.3.2. Вибір періодичності опитування датчиків за автокореляційною функцією
- •2.3.5. Визначення часу циклу контролера
- •2.4. Фільтрація сигналів і аналітичне градуювання датчиків
- •2.4.1. Загальна характеристика задачі фільтрації
- •2.4.2. Фільтр ковзного середнього
- •2.4.3. Експоненціальний фільтр
- •2.4.4. Статистичні фільтри
- •2.4.5. Реалізація фільтрів у контролерах
- •2.4.6. Аналітичне градуювання датчиків
- •2.5. Алгоритмічна самодіагностика і підвищення достовірності первинної інформації
- •2.5.1. Загальна характеристика задачі
- •2.5.2. Виявлення повної відмови і підвищення достовірності
- •2.5.3. Виявлення часткової відмови з використанням апаратурного резервування і підвищення достовірності інформації
- •2.5.4. Виявлення часткової відмови з використанням логічних зв’язків і підвищення достовірності інформації
- •2.5.5. Алгоритмічна самодіагностика в контролерах
- •2.6. Визначення узагальнених показників
- •2.6.1. Інтегрування та усереднення поточних значень вимірюваних величин
- •2.6.2. Визначення невимірюваних величин
- •3. Оптимальне керування технологічними комплексами
- •3.1. Задачі оптимального керування технологічними комплексами та методи декомпозиції цих задач
- •3.2.1. Оптимальне керування тк з паралельно працюючими агрегатами
- •3.2.2. Оптимальне керування тк з послідовно працюючими агрегатами
- •3.3. Оптимальне керування тк з агрегатами періодичної дії
- •3.4. Системи автоматизації виробничого потоку
- •3.4.1. Характеристика об’єкта керування
- •3.4.2. Системи автоматизації виробничого потоку
- •3.5. Системи автоматизації виробничого потоку
- •3.5.1. Характеристика об’єкта керування
- •3.5.2. Системи автоматизації виробничого потоку
- •Автоматизовані системи керування технологічними процесами
- •4.1. Загальна характеристика системи
- •4.1.1. Призначення системи
- •4.1.2. Функції системи
- •4.1.3. Склад системи
- •4.1.4. Структура системи
- •4.3. Обчислювальні мережі верхнього рівня
- •4.3.1. Загальна характеристика мереж
- •4.3.2. Технічна реалізація мереж
- •4.4. Вузли нижнього рівня
- •4.4.1. Апаратні засоби
- •4.4.2. Програмні засоби
- •4.5. Обчислювальні мережі нижнього рівня
- •4.5.1 Загальна характеристика мереж
- •4.5.2. Технічна реалізація мереж
- •5. Інтеграція систем керування
- •5.1. Загальна характеристика інтегрованої аск
- •5.1.3. Структура системи
- •5.2. Корпоративна система керування бізнес-процесами
- •5.2.2. Використання Web-технологій
- •5.2.3. Функції та структура системи керування
- •5.2.4. Підсистеми та компоненти системи керування
- •5.3. Корпоративна обчислювальна мережа
- •5.3.1. Протоколи верхнього рівня
- •5.3.2. Утворення магістралі корпоративної мережі і зв’язок з Internet
- •Література Основна
- •Допоміжна
2.4.5. Реалізація фільтрів у контролерах
Розглянуті вище типові фільтри, як правило, можуть бути реалізова-ні в контролерах з допомогою стандартних алгоритмів, що наяні в їхніх бібліотеках. Так, наприклад, у контролерах типу “реміконт-ломіконт” ЕФ може бути реалізовано з допомогою алгоритмів ФЛТ (бібліотечний но-мер – 011) у ломіконта і ФИЛ (35) – у реміконта малої канальності. У ло-міконта можливе автопідстроювання Tф, значення якої може змінюватися у тому ж діапазоні, що й інші сталі часу: 1 с – 72 год 14 хв 56 с, у ремі-конта малої канальності цей діапазон 0 – 819 с, хв або год. Реміконти великої канальності не мають окремого алгоритму ЕФ, оскільки такі філь-три включені у склад більшості алгоритмів регулювання, причому Tф мо-же настроюватися у межах 0,02 – 545 хв при Tо = 1,02 с.
Алгоритмів СФ нема в бібліотеках вказаних контролерів, тому що їх легко можна реалізувати з допомогою алгоритму підсумовування СУМ. Що стосується ФКС, то такі алгоритми мають реміконти великої – СКС (27) і малої – СКС (49) канальності, причому у перших 5 ³ b, a y других 12 ³ b.
2.4.6. Аналітичне градуювання датчиків
Це третя задача ПОІ, яка зводиться до відновлення значення вимі-рюваної величини x за сигналом датчика y. Цю операцію виконують за до-помогою характеристики градуювання датчика:
xг = f - 1 ( y), (2.44) що є функцією, оберненої до її статичної характеристики:
y = f (x). (2.45) Остання може бути задана аналітично або у вигляді таблиці. У першому випадку труднощів з побудовою (2.44), як правило, не виникає. Таблично найчастіше задаються нелінійні статичні характеристики. За таких умов для розрахунку x за виміряними значеннями y використовують один з та-ких двох методів:
всю градуювальну таблицю заносять до пам’яті ЕОМ, а значення x в будь-якій проміжній точці, що не сбігається з табличним, розраховують за допомогою методів нелінійної інтерполяції. Недоліком цього методу є велики витрати пам’яті;
градуювальну таблицю апроксимують поліномом m-го ступеня
m
xг = å ai y i, (2.46)
i = 0
параметри якого ai визначають методом найменших квадратів. Викори-стання полінома (2.46) дає відносно гірші точнісні характеристики, але не потребує великих витрат пам’яті. Обчислення за формулою (2.46) ви-конують в ЕОМ за схемою Горнера:
m
xг = å ai y i = {[( amy + am-1) y + am-2] y + ... + a1 } y + ao. (2.47)
i = 0
Якщо датчик експлуатується в умовах, відмінних від нормальних, то
коригують значення вимірюваних зміних, вносячи поправки на відхиле-ння умов роботи датчика від нормальних
xо = kп xг, (2.48) де xо – відкориговане значення x, kп – поправковий коефіцієнт.