5.3. Корпоративна обчислювальна мережа

Корпоративна обчислювальна мережа (КОМ) є мережею, що об’єд-нує кілька різнорідних ЛОМ в межах підприємства, фірми або корпорації. Під час створення КОМ виникають проблеми, пов’язані з об’єднанням (комплексуванням) різних невеликих ЛОМ у мережу з сотнями і навіть тисячами вузлів та утворенням магістралі корпоративної мережі. При цьому для передавання інформації використровуються протоколи верх-ього рівня архітектури ISO.

5.3.1. Протоколи верхнього рівня

Протоколи верхнього рівня за моделлю OSI на відміну від протоко-лів нижнького рівня мають засоби для забезпечення правильної послідо-вності приймання даних при перенаправленні файлів, а також засоби для ідентифікації прикладних програм, які мають потребу в обміні да-ними. Незалежно від внутрішньої конструкції кожного конкретного прото-колу всі вони мають спільні функції і властивості:

1. ініціалізація зв’язку. Кожний протокол має засоби для ідентифіка-ції РС за ім’ям або(та) номером. Обмін інформацією між вузлами ак-тивізується після ідентифікації РС, що ініціює діалог, вузла-адресата (на-йчастіше файлового сервера), причому втановлюється один з двох типів діалогів: дейтаграма або сеанс. Дейтаграма – це повідомлення, що передається в довільний момент часу і не потребує підтвердже-ння про його прийом одержувачем. Якщо таке підтвердження потрібне, то адресат посилає спеціальне повідомлення. Кожна дейтаграма є само-стійним повідомленням і за наявності кількох дейтаграм порядок їх дос-тавки не гарантується, але швидкість передачі дейтаграм більша, ніж повідомлень у сеансах. Сеанс – це створення логічного зв’язку для обмі-ну повідомленнями між РС із гарантією їх отримання;

2) відправлення та отримання повідомлень РС-джерелом та РС-адресатом виконується відповідно до засобів, що є у протоколу. Оста-нній накладає певні обмеження на довжину повідомлень і, крім того, надає учасникам діалогу сеансового типу засоби для визначення статусу діалогу;

3) закінчення обміну також виконується за допомогою засобів, які має відповідний протокол.

Становлення корпоративних мереж, як зазначалося вище, тісно по-в’язано з мережею Internet, у рамках якої були реалізовані основні при-нципи міжмережевих з’єднань та з’явилася нова група міжмережевих протоколів або ІР(Internet Protokol)-протоколів. Найбільш поширеними серед них є стек протоколів ТСР/ІР, тобто послідовність протоколів, які беруть безпосередню участь у передаванні інформації. Це два основні протоколи мережі Internet. Протокол ІР є протоколом мережного рівня моделі OSI, він забезпечує маршрутизацію (доставку за адресою) ме-режевих пакетів, тобто обмін дейтаграмами, і відповідає за адресацію мережевих вузлів. Протокол ТСР (Transmission Control Protocol) є про-токолом транспортного рівня і забезпечує встановлення надійного з’єд-нання між РС і власне передачу даних, контролює оптимальний розмір пакета і реалізує перепосилання його у разі збою. Цей протокол вважа-ється найбільш функціонально повним і підтримується практично кожною мережевою ОС. Перевагою цього протоколу є відсутність обмежень на кількість одночасно встановлених з’єднань, тобто кожна РС у деякий проміжок часу може об-мінюватися даними з будь-якою кількістю інших РС по одній фізичній лінії. Інша перевага цього протоколу в тому, що ме-режі з ним можуть об’єдну-вати РС з різними ОС.

Ієрархію керування в ТСР/ІР-мережах іноді зображують у вигляді п’я-тирівневої моделі:

1. рівень (нижній) апаратних засобів передачі даних (Hardware Level);

2. рівень мережного інтерфейсу (Network Interface) відповідає про-грамному забезпеченню, що реалізує передачу даних на тій чи іншій ді-льниці фізичного середовища. Зазначимо, що протоколи ТСР/ІР орієн-товані на незалежність від середовища передачі даних, тому ніяких об-межень на програмне забезпечення вони не накладають;

3. міжмережний рівень (Internet Level) представлений протоколом ІР.

Крім маршрутизації його задачею є приховування апаратно-програмних особливостей середовища передачі даних і подання більш високим рів-ням єдиного уніфікованого і апаратно незалежного інтерфейсу для дос-тавки інформації. Досягнення при цьому канальної (апаратної) не залеж-ності забезпечує використання програмних застосувань, що працюють над ТСР/ІР;

4. транспортний рівень (Transport Level) представлений протоколами ТСР і протоколом дейтаграм користувача UDP (User Datagrama Protokol). Перший, на відміну від другого, є протоколом встановленого з’єднання, при якому два вузли «домовляються» про обмін потоком даних і погод-жують керування цим потоком. При застосуванні другого інформаційний пакет оброблюється і поширюється від вузла до вузла не як частина потоку, а як незалежна одиниця інформації – дейтаграма;

1. прикладний рівень (Application Level) має прикладні задачі, які ви-користовують обидва транспортні протоколи: задачі обмін файлами (Fi-le Transfer Protocol – FTP) та термінальний доступ до віддалених серве-рів (Telnet); обмін повідомленнями електронної пошти (Simple Mail Tran-sfer Protocol – SMTP) та тривіальний протокол FTP (Trivial File Transfer Protocol – TFTP) – UDP. Останній застосовують для дистанційного заван-таження без дискових РС, він забезпечує двобічну без автентифікації передачу файлів між вузлами ТСР/ІР.

Зв’язок перелічених рівнів відбувається таким чином. Прикладний рі-вень передає транспортному повідомлення (message), яке має відповід-ний розмір і семантику. Транспортний рівень «розрізає» це повідомлення у разі, коли воно досить велике на пакети (paket), які передаються між-мережному рівню, тобто протоколу ІР. Останній формує ІР-пакети (ІР-дейтаграми) та запаковує їх у кадри (frame), які підходять для даного фі-зичного середовища передавання інформації.