Частина І. Сировинна база м’ясної промисловості Уêраїни…

Місцеві породи коней (гуцульська та ін.) пристосовані до міс- цевих ландшафтів та кліматичних умов.

М’ясна продуктивність і якість м’яса, жиру і субпродуктів зале- жать від породи, статі, вгодованості, умов утримання і годівлі коней.

У рисистих, місцевих та ваговозних коней жир рівномірно роз- поділяється в м’язових і міжм’язових тканинах, у швидкоалюр- них — переважно на внутрішніх органах.

Конину отримують від дорослих коней, старших за 3 роки, та від молодняку віком від 1 до 3 років. Вихід м’яса залежно від вго- дованості для вищої вгодованості становить 58 – 60 %, середньої — 48 – 52, нижчої за середню — до 48 %.

1.5. ПОРОДИ І КРОСИ ПТИЦІ

Птахівництво — одна із важливих галузей, яка забезпечує на- селення високоякісними дієтичними продуктами харчування: м’ясом, яйцями, а також пухом і пір’ям. Сільськогосподарська птиця характеризується скороспілістю, інтенсивним ростом, висо- кою відтворною здатністю, продуктивністю і життєздатністю. Все це в поєднанні з порівняно невеликими затратами кормів на оди- ницю продукції сприяє високій прибутковості галузі. Так, середня яйценосність курей породи леггорн становить 240 – 290 яєць за рік, курчата-бройлери в 49-денному віці важать у середньому 1,5 кг. Кури яєчних порід починають яйцекладку в 5-місячному віці, інкубація яєць триває 21 день. Забійний вихід птиці стано- вить більше ніж 80 %, а вихід патраної тушки — 60 %.

Для сучасного птахівництва характерні вузька спеціалізація, концентрація, повсюдне впровадження нових досягнень науки і передової практики, застосування прогресивної технології, повна механізація трудомістких процесів.

У сільському господарстві використовують в основному курей, індиків, гусей, качок, цесарок, перепілок і голубів. Усі породи сільськогосподарської птиці класифікують за напрямом основної продуктивності. Породи курей та індиків поділяють на яєчні, м’ясо-яєчні і м’ясні. Породи гусей і качок належать до м’ясних, цесарки — до м’ясо-яєчних, а перепілки — до яєчних.

1.5.1. Породи курей

Яєчні породи курей (леггорн, російська біла та ін.) мають порів- няно невелику живу масу, але несучість курок 200 – 290 яєць за рік.

В Україні поширені м’ясо-яєчні породи курей: полтавська гли- няста, кроси Борки-колор, Борки-117, Слобідський-3 та ін. Жива маса у 52 тижні курей становить 2,0 – 2,2 кг, півнів 3,0 – 3,2 кг. Не- сучість 210 – 285 яєць за рік. Маса яєць 60 – 62 г. Кури спокійні, добре пристосовуються до вирощування й утримання як на підло- зі, так і в клітках різного типу. М’ясо курей ніжніше і соковитіше, ніж у яєчних курей.

10

Розділ 1. Сировина м’ясної промисловості Уêраїни

В Україні приділяється значна увага розвитку птахівництва, виробництву м’яса птиці і, зокрема, м’яса бройлерів. Провідними виробниками бройлерів у світі є фірми КОББ та АРБОР-АЙКРЕС. Для виведення високопродуктивних м’ясних порід та кросів і ви- рощування гібридної птиці в Україні створено спеціалізовані, племінні господарства (Гаврилівський птахокомплекс та ін.).

Бройлерне виробництво ґрунтується на використанні гібридної птиці, яку одержують від схрещування спеціалізованих ліній ку- рей двох порід — корніш і плімутрок.

Біологічні особливості росту і розвитку молодняку птиці м’ясних порід дають змогу отримувати м’ясо високої якості за мі- німальних затрат праці, кормів та інших матеріальних засобів.

Промислове поголів’я корей подано переважно спеціалізова- ними кросами. При виробництві курчат-бройлерів в Україні най- поширенішими є такі високопродуктивні кроси: «Бройлер-6», «Гіб- ро», КОББ-500, «Зміна», «Бройлер-компакт-8» та ін.

Чотирилінійний крос «Бройлер-6» добре пристосовується до умов промислової технології, має великий генетичний потенціал відтворних і м’ясних властивостей вихідних ліній та батьківських форм. Чоловіча форма курей цього кросу характеризується висо- кою швидкістю росту молодняку, а материнська — добрими від- творними властивостями. Гібриди в 7-тижневому віці мають живу масу понад 1,6 кг.

Крос «Гібро» завезено із Нідерландів у 1982 р. Птиця цього кросу за швидкістю росту, м’ясними формами і конверсією корму переважає птицю кросу «Бройлер-6». Середня жива маса одного бройлера в 7-тижневому віці становить 1,84 кг.

Крос КОББ-500 завезено з Англії. Птиця цього кросу має під- вищену генетичну опірність хворобам. Курчата за 42 – 43 дні до- сягають живої маси 2,1 – 2,2 кг при витратах корму до 2 кг на 1 кг м’яса птиці.

Чотирилінійний крос «Зміна» створено в результаті багато- річної роботи на основі генофонду кросів «Бройлер-6» і «Гібро». Особливість кросу — висока швидкість росту бройлерів (понад 40 г за добу) і конверсія корму на 1 кг приросту (2,2 кг). На заключно- му етапі вирощування (з 5-го по 7-й тиждень) бройлери кросу «Зміна» мають добовий приріст живої маси до 70 г. Птиця кросу «Зміна» добре поєднує високі відтворні і м’ясні властивості.

Крос «Бройлер-компакт-8» має високий генетичний потенці- ал. Він відрізняється від кросу «Бройлер-6» материнською формою.

1.5.2. Породи качок

Пекінська порода вважається найкращою породою м’ясних качок, що походить із Китаю. Качки є скороспілими, витривалими і невибагливими. Жива маса качок становить 3,0 – 3,5 кг, качу- рів — 4 – 5 кг. Несучість качок — 100 – 140 яєць за рік, маса яй- ця — 80 – 100 г. У 50-денному віці каченята досягають живої маси

11

Частина І. Сировинна база м’ясної промисловості Уêраїни…

2 – 3 кг і їх можна забивати на м’ясо. Породу широко використо- вують при промисловому виробництві м’яса качок.

Крос «Медео». Він складається з двох заводських ліній: пекін- ської породи М1 — батьківської, яка має високу інтенсивність рос- ту, і М2 — материнської, що має високу плодючість. Несучість кач- ки за 40 тижнів становить 175 яєць. Качки батьківської лінії у віці 44 дні досягають живої маси 3,1 кг.

Качки української породної групи. Білі, сірі, глинясті та чорні білогруді качки мають приблизно однакову продуктивність. Жива маса у 7-тижневому віці самців становить 2,1 – 2,4 кг, качок 2,0 – 2,3, а в 52-тижневому віці маса селезнів 3,3 – 3,7, качок 3,0 – 3,5 кг. Сіра порода має таке оперення, як і дикі качки, глиняста — біло-коричневе, біла — біле або жовте, чорна білогруда — чорне з білими плямами на шиї та верхній частині грудей.

1.5.3. Породи гусей

Велика сіра порода. Виведено її у дослідному господарстві Інституту птахівництва схрещуванням роменських гусей з тулузь- кими. Гуси цієї породи мають сіре пір’я, на животі світліше, оран- жево-червоні ноги. Жива маса гусок становить 6 кг, гусаків — 7 – 8 кг. Несучість гусок 30 яєць за рік. У 2-місячному віці гусенята мають живу масу близько 4 кг.

Китайська порода походить від сірих гусей, одомашнених у Сибіру, Маньчжурії та північному Китаї. Жива маса гусок 4,5 – 5,0 кг, гусаків — 5 – 6 кг.

В Україні поширені також м’ясні гуси: рейнські, синтетична популяція, оброшинські сірі.

Гуси рейнської породи мають біле оперення. Жива маса у 52- тижневому віці гусаків становить 6,0 – 6,5 кг, гусок — 5,3 – 6,0 кг. Синтетична популяція гусей у тому самому віці має живу масу: гусаки — 6,2 – 7,2 кг, гуски — 5,6 – 6,4 кг. Жива маса дорослих оброшинських сірих гусей 6,5 – 7,0 кг, молодняку в 2-місячному віці — 3,8 – 4,2 кг.

1.5.4. Породи індиків

Московська порода. Її виведено відтворним схрещуванням міс- цевих білих порід із самками голландської і белтовільської дрібної білої породи. Одержані помісі розводили «в собі». Жива маса дорос- лих індичок становить 6 – 7 кг, індиків — 12 – 15 кг. Несучість інди- чок до 90 – 100 яєць за рік. Птиця цієї породи скороспіла, має добру м’ясну продуктивність, пристосовується до пасовищного утримання.

Крос індиків «Харківський» дволінійний, створений співро- бітниками Інституту птахівництва УААН і спеціалістами дослід- ного господарства «Борки». Індики мають біле оперення. Жива маса в 30-тижневому віці самців становить 14 кг, самок — 8 кг. Жива маса дорослих індиків — 20 кг, індичок — 10 кг. Вихід груд- них м’язів 20,2 %.

12