Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pedagogika.docx
Скачиваний:
393
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
236.91 Кб
Скачать

5. Педагогічна діяльність педагога

Педагог – фахівець, який має спеціальну підготовчу і професійно проводить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних установах.

Головна функція педагога – управління процесом навчання, виховання, розвитку, формування.

Функції пов’язані з видами діяльності:

Підготовчий етап

  • Ціле покладання(чітке визначення й розуміння цілей навчально-виховного процесу, що планується)

  • Діагностування(визначення рівню підготовки й розвитку здібностей, особливостей, вихованість)

  • Прогнозування(вміння прогнозувати результати своєї діяльності в конкретних умовах і визначення у зв’язку з цим стратегії своєї дії )

  • Проектування(конструювання загальної моделі своєї діяльності, вибір засобів для досягнення конкретної мети, виділення етапів досягнення)

  • Планування (розробка детального плану кожного з етапів своєї діяльності)

Етап реалізації

  • Організація(залучення до співробітництва учнів)

  • Інформація(учитель – одне з головних джерел інформації)

  • Контроль, оцінка, корекція(створення дієвих стимулів для успішного досягнення поставленої мети)

Завершальний етап

  • Аналіз(визначення ефективності проведення роботи, порівняння поставлених задач та результатів, визначення шляхів подолання помилок)

Педагогічна діяльність

  • Діагностична(вивчення і аналіз рівня загальної освіти, навичок і вмінь, психологічних особливостей учня)

  • Орієнтовно-прогностична(визначення конкретних цілей, змісту, форм, методів, прийомів діяльності)

  • Конструктивно-проектувальна(оволодіння й вдосконалення методики проведення різних навчально-виховних заходів)

  • Організаційна(безпосереднє планування й організація конкретних заходів)

  • Практична(безпосереднє проведення )

  • Аналітично-оціночна(аналіз виховних дій учнів, порівняння запланованих цілей із отриманими результатами)

Стилі педагогічної діяльності(за Андрєєвою Г.М.)

Авторитарний

  • Справи у групі повністю плануються заздалегідь, визначаються лише конкретні цілі, а не перспективні

  • Учитель має чітку мову, непривітний тон

  • Превалюють ділові, короткі розпорядження

  • Позитивні й негативні оцінки – суб’єктивні

  • Беземоційність

Демократичний

  • Робота планується в групі, обговорюється колегіально. За результатами роботи несуть відповідальність усі.

  • Учитель надає інструкції у вигляді пропозиції, товариським тоном.

  • Похвала й осудження поєднуються з порадами, заборони – з дискусіями

Потуральний

  • Робота йде сама по собі

  • Відсутні співпереживання й співробітництво

  • Тон – конвенційний

  • Байдужість

57. Практикуми, семінари, екскурсії, як форма навчання

Семінарські заняття обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів).    Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу, мислення, інтерес до навчального предмета. Проводять їх здебільшого у старших класах. У них беруть участь всі учні класу. Семінари складаються з двох взаємопов'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.    Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей.    Заняття розпочинається вступним словом учителя, в якому він нагадує завдання семінару, порядок його проведення, рекомендує, на що необхідно звертати увагу, що слід записати в робочий зошит.    Семінарські заняття поділяють на підготовчі (просемінарські), власне семінарські заняття (9 —11 клас), міжпредметні семінари-конференції.     Практикум — форма навчального процесу, за якою учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння.

Проводять їх із предметів фізико-математичного і природничо-біологічного циклів після вивчення великих розділів курсу.    Під час практикуму узагальнюють і систематизують теоретичні знання, дбаючи про їх практичне застосування, оволодіння елементами дослідницької діяльності.    Проведенню практикуму передують уроки-повторення, узагальнення та систематизації матеріалу. На практикум відводять 10—15 год. навчального часу протягом 2—3 тижнів (наприкінці півріччя або року). Для зручності їх проведення учнів поділяють на групи. На початку практикуму викладач проводить інструктивне заняття, потім повідомляє тему, мету і завдання, актуалізує опорні знання, навички і вміння учнів. Добір необхідного обладнання і матеріалів, складання плану роботи відбувається теж під керівництвом учителя. Учні самостійно виконують завдання, роблячи певні розрахунки й обчислення, креслення, проводячи спостереження, розв'язуючи геометричні задачі тощо. Практикум завершується обговоренням і теоретичним обґрунтуванням одержаних результатів.

Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної cфери.    Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за часом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні).    Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії НДІ, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать до позакласних заходів, їх проводять в позаурочний час).    Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимального змісту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів.    Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:    1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії.    2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за потреби — накреслює маршрут-схему.

45

Соседние файлы в предмете Педагогика