- •5. Загальна характеристика освітніх технологій.
- •8. Педагогічна культура вчителя: сутність та її складові.
- •6. Сутність, основні ідеї педагогіки співробітництва.
- •9. Характеристика методів формування досвіду поведінки
- •10. Сутність процесу виховання, його особливості. Проблема мети виховання та розвитку особистості. Державна національна програма "Освіта" про національне виховання.
- •12. Актуальні проблеми виховання.
- •13. Методи виховання
- •11. Закономірності виховання
- •14. Дати аналіз принципів процесу виховання (принц гуманізму, вих в діял та спілкув,цілісн)
- •15. Формування моральної культури учнів.
- •16. Громадянське виховання
- •17. Методи виховання. Характеристика методів формування свідомості особистості. Народна педагогіка про значення слова у вихованні.
- •18. Загальна характеристика дитячого колективу і шляхи його формування.
- •19. Спільна виховна робота школи та сімї.
- •20. Формування естетичної культури учнів. В.О.Сухомлинський про естетичне виховання учнів.
- •22. Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.
- •21. Правове виховання
- •23. Розумове виховання
- •24. Фізичне виховання школярів: мета, завдання, зміст і форми роботи.
- •25. Сутність і шляхи особистісно-орієнтовного виховання.
- •26. Самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми
- •27. Виховна робота класного керівника: зміст, напрями, форми.
- •28. Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи
- •29. Педагогічна майстерність: поняття, її складові. Розкрити сутність і компоненти педагогічної техніки.
- •30. Педагогічне спілкування: поняття, види. Визначити правила педагогічного спілкування.
- •31. Актуальні проблеми дидактики середньої школи.
- •32. Процес навчання, його особливості і функції.
- •33. Методи навчання, їх функції. Обґрунтувати різноманітні підходи до класифікації методів.
- •34. Дидактичні погляди Сухомлинського
- •35. Способи організації навчальної діяльності школярів на уроці. Групова робота на уроці. Взаємонавчання учнів.
- •36. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.
- •37. Загальна характеристика технології програмованого навчання. Особливості навчання за допомогою комп'ютера. Дистанційне навчання.
- •38. Проблемне навчання
- •39. Свідомість і активність учня як принципи навчання.
- •40. Сутність принципів науковості освіти і зв'язку з життям. Шляхи їх реалізації в процесі навчання.
- •41. Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні
- •42. Принцип трудності й доступності навчання: сутність, вимоги, шляхи реалізації.
- •44. Принцип оптимізації навчального процесу
- •43. Принцип наочності навчання
- •45.Форми організації навчання
- •46. Нестандартні уроки
- •47. Сутність принципу виховуючого навчання, шляхи його реалізації на уроці.
- •49. Обґрунтувати принцип систематичності і системності в навчанні.
- •48. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів та його функції
- •50. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.
- •51. Самостійна робота учнів
- •1) Визначити її місце в структурі уроку;
- •52. Загальна характеристика модульно-рейтингової системи навчання.
- •58. Організація домашньої роботи школярів.
- •53. Загальна характеристика розвивального навчання
- •54. Характеристика методів навчання в залежності від характеру пізнавальної самостійної діяльності школярів. Оптимальний вибір методів.
- •55.Система педагогічних наук, джерела їх розвитку, зв'язок педагогіки з іншими науками
- •56. Словесні, наочні, практичні методи навч.
- •5. Педагогічна діяльність педагога
- •57. Практикуми, семінари, екскурсії, як форма навчання
53. Загальна характеристика розвивального навчання
Розвивальне навчання - орієнтація навчального процесу, його: змісту, принципів, методів, форм на розвиток потенційних можливостей людини, її інтелектуальну, чуттєву, вольову сфери.
Основне завдання педагога в процесі розвивального навчання - організація навчальної діяльності учня, спрямованої на формування його розумових здібностей, пізнавальної активності, самостійності, пізнавальних інтересів.
концепції розвивального навчання полягають в обґрунтуванні положень про формування навчальної діяльності
Провідна роль навчання в розвитку школяра як основоположна в теорії Л.В.Занкова розв'язує завдання високої ефективності навчання для загального розвитку школярів. У розробленій експериментальній системі велике значення мають сформульовані вченим дидактичні принципи:
Принцип навчання на високому рівні трудності. Мета його впровадження - дати можливість дитині розкрити свої духовні сили, дати їй простір і напрям діяльності.
Принцип вивчення програмового матеріалу швидким темпом, що означає безперервне збагачення школярів все новими і новими знаннями, відхід від одноманітного повторення, постійним рухом вперед.
Принцип провідної ролі теоретичних знань у навчанні, що не відкидає необхідність набуття школярами умінь і навичок, але їх формування в системі Л.В.Занкова відбувається на основі загального розвитку, глибокого осмислення необхідних понять, термінів, відношень, залежностей.
Принцип усвідомлення школярами процесу уміння, в основі якого покладено дидактичний принцип свідомості, що передбачає: розуміння змісту навчального матеріалу, вміння їх використовувати в практичній діяльності, усвідомлення значення придбання знань, позитивне ставлення до навчання та ін.
Принцип загального розвитку всіх учнів, в тому числі й найбільш сильних і найбільш слабких. Методи навчання спрямовані на розв'язання певних протиріч, передбачають можливість зміни стилю роботи вчителя в залежності від конкретних умов, рівня підготовленості учнів.
Особливості організаційних форм у системі Л.В.Занкова в тому, що вони динамічні, гнучкі.
Важливим у досвіді Л.В.Занкова є підхід до виявлення результатів навчання.
До особливостей дидактичної системи Л.В.Занкова відноситься і створення доброзичливих, наповнених позитивними емоціями, відношень між учителем і учнем, тобто радісного оточення, атмосфери захопленості й задоволення дітей учінням та ін.
Аналіз результатів експериментального навчання свідчить, що для дітей, які навчаються за цією системою, характерним є:
великий діапазон індивідуального розвитку;
розвиток інтелектуальних і емоційно-вольових якостей учнів
здатність до самоконтролю, рефлексії;
сформованість почуття співдружності з однокласниками та ін.
Основною концепцією розвивального навчання за системою В.В.Давидова є положення про те, що учень є не об'єктом діяльності вчителя, а суб'єктом учіння, який самозмінюється в цьому процесі. Засвоєння знань, умінь і навичок виступає як засіб розвитку, а не як самомета.
Теорія поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна) здійснюється за такими етапами:
Етап попереднього ознайомлення з метою навчання, формування мотивації учня.
Складання схеми орієнтованої основи дії (ООД)
Виконання дій у матеріальному або матеріалізованому вигляді.
Формування дії без опори на матеріальні засоби.
Формування дії як зовнішньої мови про себе. Дія супроводжується проговорюванням про себе, поступово скорочуючись, автоматизуючись.
Етап виконання дії в розумовому плані.
Ученими визначено три типи навчання за характером орієнтовної основи дії.
Перший тип навчання. Учням демонструється зразок і неповний словесний опис. Учні допускають помилки, дії залишаються повністю не усвідомленими, викликає утруднення перенесення дії на нові об'єкти.
Другий тип навчання. Учням надається алгоритм застосування і правил виконання дій (застосування правила). Школярі усвідомлюють дії, але перенесення дії на нові завдання обмежене конкретною орієнтовною основою дії.
Третій тип навчання. Орієнтири даються учням в узагальненому вигляді. Орієнтовна основа дії в конкретних випадках складається учнем на основі відомих йому загальних знань.
Формування розумової дії включає її контроль, завдяки чому учень може відчувати впевненість, що знаходиться на вірному шляху, осмислювати свої знання, а також здійснювати самоконтроль, значення якого зростає в залежності від розвитку розумових дій та самостійності учня.
Значення концепції поетапного формування розумових дій у тому, що вона орієнтує вчителя на те, як будувати навчання, щоб ефективно формувати знання і дії за допомогою такого дидактичного засобу як орієнтовна основа дій.