- •5. Загальна характеристика освітніх технологій.
- •8. Педагогічна культура вчителя: сутність та її складові.
- •6. Сутність, основні ідеї педагогіки співробітництва.
- •9. Характеристика методів формування досвіду поведінки
- •10. Сутність процесу виховання, його особливості. Проблема мети виховання та розвитку особистості. Державна національна програма "Освіта" про національне виховання.
- •12. Актуальні проблеми виховання.
- •13. Методи виховання
- •11. Закономірності виховання
- •14. Дати аналіз принципів процесу виховання (принц гуманізму, вих в діял та спілкув,цілісн)
- •15. Формування моральної культури учнів.
- •16. Громадянське виховання
- •17. Методи виховання. Характеристика методів формування свідомості особистості. Народна педагогіка про значення слова у вихованні.
- •18. Загальна характеристика дитячого колективу і шляхи його формування.
- •19. Спільна виховна робота школи та сімї.
- •20. Формування естетичної культури учнів. В.О.Сухомлинський про естетичне виховання учнів.
- •22. Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.
- •21. Правове виховання
- •23. Розумове виховання
- •24. Фізичне виховання школярів: мета, завдання, зміст і форми роботи.
- •25. Сутність і шляхи особистісно-орієнтовного виховання.
- •26. Самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми
- •27. Виховна робота класного керівника: зміст, напрями, форми.
- •28. Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи
- •29. Педагогічна майстерність: поняття, її складові. Розкрити сутність і компоненти педагогічної техніки.
- •30. Педагогічне спілкування: поняття, види. Визначити правила педагогічного спілкування.
- •31. Актуальні проблеми дидактики середньої школи.
- •32. Процес навчання, його особливості і функції.
- •33. Методи навчання, їх функції. Обґрунтувати різноманітні підходи до класифікації методів.
- •34. Дидактичні погляди Сухомлинського
- •35. Способи організації навчальної діяльності школярів на уроці. Групова робота на уроці. Взаємонавчання учнів.
- •36. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.
- •37. Загальна характеристика технології програмованого навчання. Особливості навчання за допомогою комп'ютера. Дистанційне навчання.
- •38. Проблемне навчання
- •39. Свідомість і активність учня як принципи навчання.
- •40. Сутність принципів науковості освіти і зв'язку з життям. Шляхи їх реалізації в процесі навчання.
- •41. Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні
- •42. Принцип трудності й доступності навчання: сутність, вимоги, шляхи реалізації.
- •44. Принцип оптимізації навчального процесу
- •43. Принцип наочності навчання
- •45.Форми організації навчання
- •46. Нестандартні уроки
- •47. Сутність принципу виховуючого навчання, шляхи його реалізації на уроці.
- •49. Обґрунтувати принцип систематичності і системності в навчанні.
- •48. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів та його функції
- •50. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.
- •51. Самостійна робота учнів
- •1) Визначити її місце в структурі уроку;
- •52. Загальна характеристика модульно-рейтингової системи навчання.
- •58. Організація домашньої роботи школярів.
- •53. Загальна характеристика розвивального навчання
- •54. Характеристика методів навчання в залежності від характеру пізнавальної самостійної діяльності школярів. Оптимальний вибір методів.
- •55.Система педагогічних наук, джерела їх розвитку, зв'язок педагогіки з іншими науками
- •56. Словесні, наочні, практичні методи навч.
- •5. Педагогічна діяльність педагога
- •57. Практикуми, семінари, екскурсії, як форма навчання
35. Способи організації навчальної діяльності школярів на уроці. Групова робота на уроці. Взаємонавчання учнів.
Організаційна форма — поняття, яке належить до таких, що менш за все піддається визначенню. Увага до організаційних форм навчання і до визначення поняття необхідна, бо поза будь-якої організаційної форми навчання не буває. Завжди навчання передбачає необхідність і неминучість прямого або непрямого спілкування, в якому втілюється процес навчання — взаємодія вчителя й учнів. Будь-яке навчання передбачає часову і просторову характеристику, тобто суттєвими ознаками поняття «організаційна форма» є: характер спілкування; розподіл навчально-організаційних функцій; добір і послідовність ланок навчальної роботи; режим — часовий і просторовий. Таким чином, форми навчання визначаються як цілеспрямована організація взаємодії вчителя і учнів, що характеризується розподілом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом — часовим і просторовим. Форми навчання пройшли довгий шлях розвитку. На ранніх стадіях розвитку людського суспільства навчання було органічно пов'язане з трудовою діяльністю людини. Діти навчались, наслідуючи дорослих. Із зміною мети, змісту, методів навчання, із зміною самого суспільства змінювались і форми навчання. Найстаріша форма навчального процесу — індивідуальне навчання. Воно переважало і в Давній Греції. Його зміст полягає в тому, що учень виконує учбові завдання індивідуально, користуючись при цьому безпосередньою допомогою викладача (або вивчення підручника). Це найефективніше навчання, тому що дозволяє враховувати особливості розвитку дитини, індивідуалізувати темп навчання, здійснювати контроль за ходом та наслідками навчальної роботи. Але індивідуальне навчання має і свої суттєві недоліки: воно потребує значних матеріальних витрат, учень не має можливості співпрацювати зі своїми однолітками. Уже в XVI сторіччі індивідуальне навчання піддавалось гострій критиці. Зараз індивідуальне навчання знаходить використання у формі репетиторства, доповнюючи колективне навчання. У середньовічній школі широкого розповсюдження отримало індивідуально-групове навчання. Але групи буди непостійними, навчались діти з різним рівнем знань, неоднакові за своїм віком та розвитком. Кожен учень самостійно вивчав те, що вимагав учитель, спираючись в основному на технічне запам'ятовування, багаторазове повторення матеріалу. Учитель викликав одного учня за іншим і вимагав відтворення вивченого.
36. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.
В основі догматичного навчання — спосіб вивчення фактів і явищ дійсності як певних незмінних положень (догм) без врахування практики, досвіду людини. Такий вид навчання склався в школах середньовіччя, коли догми релігії не допускали будь-якої самостійності мислення, вони вимагали пасивного засвоєння учнями всього, що їм пропонував учитель, тобто сутність навчання зводилась до того, щоб зміст усіх навчальних предметів завчався напам'ять. Таке навчання розвивало механічну пам'ять, але зазубрювання породжувало негативне ставлення до пізнання. 1.1. Панаєв згадував про навчання наприкінці 20-х років XIX століття: «Безглузде заучування напам'ять слово в слово по книзі було основою навчання, і тому найтупіші учні, але обдаровані доброю пам'яттю, завжди виходили першими... Наші розумові здібності аніскільки не розвивались; вони, навпаки, тупішали, забиті рутиною». Проте передові педагоги того часу розуміли неспроможність і шкідливість такого навчання і за власною ініціативою стали вимагати від учнів переказу тексту, що вивчається, своїми словами. Отже, догматичне навчання привчає учнів до зазубрювання, І нічного відтворення готових фраз, цитат, чужих думок, що в п мірі сприяє розвитку механічної пам'яті, але не створює ума розвитку інтелектуальних можливостей особистості, їх самостійності. У надрах догматичного навчання вже складався інший, І досконалий вид навчання — пояснювальний. Головне призначення його в тому, щоб забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, оволодіння міцними вмії і навичками. При цьому учням не просто повідомляються ; знання, а їх пояснюють, обґрунтовують, коментують, тобто здійснюється не механічне запам'ятовування, а відбувається розуміння суті, що потребує розумової діяльності школяра. З'явився при цьому виді навчання і такий ланцюжок, застосування знань. Тому вагоме місце посідають самостійні ти, задачі, вправи, переклади, складання графіків, таблиць. має місце достатньо великий відсоток робіт за готовим зразком. Таким чином, пояснювальний вид навчання пов'язанні роз’ясненням матеріалу вчителем з широким використанням : наочності й репродуктивним характером засвоєння знань у Психолого-педагогічна концепція при такому виді навчання дає такі ланки: сприйняття матеріалу учнями; осмислення сприйнятого; практичні вправи; закріплення знань, застосування самоконтроль і контроль; повторення вивченого. Кожному з визначених елементів відповідає певний є організаційної діяльності вчителя. Позитивні якості цього виду навчання великі, тому ц забезпечує: прискорений характер засвоєння знань; швидке формування вміння; керованість процесу засвоєння. Недоліки: недостатньо реалізується розвивальна функції діяльність учнів має репродуктивний характер. Це, так зване, цій не навчання.