Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pedagogika.docx
Скачиваний:
393
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
236.91 Кб
Скачать

35. Способи організації навчальної діяльності школярів на уроці. Групова робота на уроці. Взаємонавчання учнів.

Організаційна форма — поняття, яке належить до таких, що менш за все піддається визначенню. Увага до організаційних форм навчання і до визначення по­няття необхідна, бо поза будь-якої організаційної форми навчан­ня не буває. Завжди навчання передбачає необхідність і немину­чість прямого або непрямого спілкування, в якому втілюється про­цес навчання — взаємодія вчителя й учнів. Будь-яке навчання передбачає часову і просторову характеристику, тобто суттєвими ознаками поняття «організаційна форма» є: характер спілкування; розподіл навчально-організаційних функцій; добір і послідовність ланок навчальної роботи; режим — часовий і просторовий. Таким чином, форми навчання визначаються як цілеспрямована організація взаємодії вчителя і учнів, що характеризується розподі­лом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ла­нок навчальної роботи, режимом часовим і просторовим. Форми навчання пройшли довгий шлях розвитку. На ранніх стадіях розвитку людського суспільства навчання було органічно пов'язане з трудовою діяльністю людини. Діти навчались, наслі­дуючи дорослих. Із зміною мети, змісту, методів навчання, із змі­ною самого суспільства змінювались і форми навчання. Найстаріша форма навчального процесу — індивідуальне на­вчання. Воно переважало і в Давній Греції. Його зміст полягає в тому, що учень виконує учбові завдання індивідуально, користу­ючись при цьому безпосередньою допомогою викладача (або ви­вчення підручника). Це найефективніше навчання, тому що до­зволяє враховувати особливості розвитку дитини, індивідуалізува­ти темп навчання, здійснювати контроль за ходом та наслідками навчальної роботи. Але індивідуальне навчання має і свої суттєві недоліки: воно потребує значних матеріальних витрат, учень не має можливості співпрацювати зі своїми однолітками. Уже в XVI сто­річчі індивідуальне навчання піддавалось гострій критиці. Зараз індивідуальне навчання знаходить використання у формі репети­торства, доповнюючи колективне навчання. У середньовічній школі широкого розповсюдження отримало індивідуально-групове навчання. Але групи буди непостійними, на­вчались діти з різним рівнем знань, неоднакові за своїм віком та розвитком. Кожен учень самостійно вивчав те, що вимагав учитель, спи­раючись в основному на технічне запам'ятовування, багаторазове повторення матеріалу. Учитель викликав одного учня за іншим і вимагав відтворення вивченого.

36. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.

В основі догматичного навчання — спосіб вивчення фактів і явищ дійсності як певних незмінних положень (догм) без враху­вання практики, досвіду людини. Такий вид навчання склався в школах середньовіччя, коли догми релігії не допускали будь-якої самостійності мислення, вони вимагали пасивного засвоєння учнями всього, що їм пропонував учитель, тобто сутність навчання зводилась до того, щоб зміст усіх навчальних предметів завчався напам'ять. Таке навчання розвива­ло механічну пам'ять, але зазубрювання породжувало негативне ставлення до пізнання. 1.1. Панаєв згадував про навчання напри­кінці 20-х років XIX століття: «Безглузде заучування напам'ять слово в слово по книзі було основою навчання, і тому найтупіші учні, але обдаровані доброю пам'яттю, завжди виходили першими... Наші розумові здібності аніскільки не розвивались; вони, навпа­ки, тупішали, забиті рутиною». Проте передові педагоги того часу розуміли неспроможність і шкідливість такого навчання і за власною ініціативою стали вимагати від учнів переказу тексту, що вивчається, своїми словами. Отже, догматичне навчання привчає учнів до зазубрювання, І нічного відтворення готових фраз, цитат, чужих думок, що в п мірі сприяє розвитку механічної пам'яті, але не створює ума розвитку інтелектуальних можливостей особистості, їх самостійності. У надрах догматичного навчання вже складався інший, І досконалий вид навчання — пояснювальний. Головне призначення його в тому, щоб забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, оволодіння міцними вмії і навичками. При цьому учням не просто повідомляються ; знання, а їх пояснюють, обґрунтовують, коментують, тобто здійснюється не механічне запам'ятовування, а відбувається розуміння суті, що потребує розумової діяльності школяра. З'явився при цьому виді навчання і такий ланцюжок, застосування знань. Тому вагоме місце посідають самостійні ти, задачі, вправи, переклади, складання графіків, таблиць. має місце достатньо великий відсоток робіт за готовим зразком. Таким чином, пояснювальний вид навчання пов'язанні роз’ясненням матеріалу вчителем з широким використанням : наочності й репродуктивним характером засвоєння знань у Психолого-педагогічна концепція при такому виді навчання дає такі ланки: сприйняття матеріалу учнями; осмислення сприйнятого; практичні вправи; закріплення знань, застосування самоконтроль і контроль; повторення вивченого. Кожному з визначених елементів відповідає певний є організаційної діяльності вчителя. Позитивні якості цього виду навчання великі, тому ц забезпечує: прискорений характер засвоєння знань; швидке формування вміння; керованість процесу засвоєння. Недоліки: недостатньо реалізується розвивальна функції діяльність учнів має репродуктивний характер. Це, так зване, цій не навчання.

Соседние файлы в предмете Педагогика