- •5. Загальна характеристика освітніх технологій.
- •8. Педагогічна культура вчителя: сутність та її складові.
- •6. Сутність, основні ідеї педагогіки співробітництва.
- •9. Характеристика методів формування досвіду поведінки
- •10. Сутність процесу виховання, його особливості. Проблема мети виховання та розвитку особистості. Державна національна програма "Освіта" про національне виховання.
- •12. Актуальні проблеми виховання.
- •13. Методи виховання
- •11. Закономірності виховання
- •14. Дати аналіз принципів процесу виховання (принц гуманізму, вих в діял та спілкув,цілісн)
- •15. Формування моральної культури учнів.
- •16. Громадянське виховання
- •17. Методи виховання. Характеристика методів формування свідомості особистості. Народна педагогіка про значення слова у вихованні.
- •18. Загальна характеристика дитячого колективу і шляхи його формування.
- •19. Спільна виховна робота школи та сімї.
- •20. Формування естетичної культури учнів. В.О.Сухомлинський про естетичне виховання учнів.
- •22. Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.
- •21. Правове виховання
- •23. Розумове виховання
- •24. Фізичне виховання школярів: мета, завдання, зміст і форми роботи.
- •25. Сутність і шляхи особистісно-орієнтовного виховання.
- •26. Самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми
- •27. Виховна робота класного керівника: зміст, напрями, форми.
- •28. Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи
- •29. Педагогічна майстерність: поняття, її складові. Розкрити сутність і компоненти педагогічної техніки.
- •30. Педагогічне спілкування: поняття, види. Визначити правила педагогічного спілкування.
- •31. Актуальні проблеми дидактики середньої школи.
- •32. Процес навчання, його особливості і функції.
- •33. Методи навчання, їх функції. Обґрунтувати різноманітні підходи до класифікації методів.
- •34. Дидактичні погляди Сухомлинського
- •35. Способи організації навчальної діяльності школярів на уроці. Групова робота на уроці. Взаємонавчання учнів.
- •36. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.
- •37. Загальна характеристика технології програмованого навчання. Особливості навчання за допомогою комп'ютера. Дистанційне навчання.
- •38. Проблемне навчання
- •39. Свідомість і активність учня як принципи навчання.
- •40. Сутність принципів науковості освіти і зв'язку з життям. Шляхи їх реалізації в процесі навчання.
- •41. Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні
- •42. Принцип трудності й доступності навчання: сутність, вимоги, шляхи реалізації.
- •44. Принцип оптимізації навчального процесу
- •43. Принцип наочності навчання
- •45.Форми організації навчання
- •46. Нестандартні уроки
- •47. Сутність принципу виховуючого навчання, шляхи його реалізації на уроці.
- •49. Обґрунтувати принцип систематичності і системності в навчанні.
- •48. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів та його функції
- •50. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.
- •51. Самостійна робота учнів
- •1) Визначити її місце в структурі уроку;
- •52. Загальна характеристика модульно-рейтингової системи навчання.
- •58. Організація домашньої роботи школярів.
- •53. Загальна характеристика розвивального навчання
- •54. Характеристика методів навчання в залежності від характеру пізнавальної самостійної діяльності школярів. Оптимальний вибір методів.
- •55.Система педагогічних наук, джерела їх розвитку, зв'язок педагогіки з іншими науками
- •56. Словесні, наочні, практичні методи навч.
- •5. Педагогічна діяльність педагога
- •57. Практикуми, семінари, екскурсії, як форма навчання
56. Словесні, наочні, практичні методи навч.
СЛОВЕСНІ МЕТОДИ
До них належать усне викладання знань (лекція, пояснення, розповідь), бесіда, диспут, рольова гра, драматизація, робота з книгою. Загальним для всіх цих методів є слово (усне чи писемне) як джерело знань, хоча кожен із методів має свої особливості.
УСНИЙ ВИКЛАД. Під викладом учителя розуміємо представлення учням навчального матеріалу за допомогою слова з метою формування у них знань, умінь, переконань. Це - монологічна форма навчальної роботи. Викладач повідомляє інформацію, учень сприймає її, осмислює, запам'ятовує, а потім репродуктує засвоєне. Живе слово вчителя може поєднуватися з іншими засобами: читанням книги, демонстрацією картини, проведенням дослідів, показами, як виконуються дії (читати, співати, писати тощо).
Види усного викладу:
Розповідь - живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що містить переважно фактичний матеріал. Вона триває до 15 хвилин у молодших класах і до 25 хвилин - у старших. Така тривалість забезпечує увагу до розповіді. Виділяють розповіді: художні, науково-популярні, описові.
Художня розповідь у своїй основі становить образний переказ фактів, вчинків дійових осіб
Науково-популярна розповідь заснована на аналізі фактичного матеріалу.
Розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей, властивостей, якостей предметів і явищ навколишньої дійсності.
Пояснення - доказовий виклад матеріалу вчителем, пов'язаний з вивченням правил, математичних дій, законів, явищ. Учитель висуває певну тезу і подає систему її обґрунтування.
Шкільна лекція - виклад учителем проблеми, важливого питання навчальної програми. Як метод навчання лекція використовується переважно у старших класах.
БЕСІДА Це діалогічний метод навчання, при якому вчитель за допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів або відтворювати раніше набуті знання, або робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.
Види бесід у залежності від дидактичної мети:
Вступна бесіда проводиться, звичайно, з учнями як підготовка до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу.
Повідомлювальна бесіда. Базується бесіда переважно на спостереженнях, що організуються вчителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів.
Бесіда-повторення використовується для закріплення навчального матеріалу.
Контрольна бесіда - для перевірки засвоєння знань.
За характером діяльності школярів у процесі бесіди можна виділити 2 основних види: 1) евристична; 2) катехізична.
Евристична - метод навчання, який передбачає, що вчитель уміло поставленими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи свої знання, спостереження.
Катехізична бесіди, спрямовані на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам'яті, стали називати катехізичними.
За формою проведення бесіди можуть бути: фронтальними (питання звернені до всіх учнів класу), індивідуальними (питання адресовані одному учневі), груповими (питання звернені до групи учнів).
ДИСКУСІЯ, ДИСПУТ.Диспут - це публічна суперечка на наукову або суспільно важливу тему. Дискусія - суперечка, обговорювання будь-якого питання. У процесі проведення диспутів треба вчити учнів вести обмін думками, суперечку, обґрунтовувати свої думки.
МЕТОД ДРАМАТИЗАЦІЇ, який знаходить широке застосування переважно при вивченні дисциплін гуманітарного циклу, дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву, активність і самостійність учнів. Метод драматизації може набувати форми монологу, діалогу, дискусії на певну тему, відтворення подій.
РОБОТА З КНИГОЮ. Сутність цього методу полягає в організації самостійної роботи учнів над друкованим текстом. Джерелом знань учнів можуть бути: підручники, посібники, науково-популярна література, газети, журнали, збірники вправ, матеріали першоджерел, довідники, словники.
НАОЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
За допомогою наочних методів навчання школярі набувають знань шляхом сприйняття окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. У педагогічній літературі названі такі наочні методи: спостереження, ілюстрація, демонстрація.
Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє живе "споглядання", сприйняття явищ дійсності (спостереження за явищами природи, праці людини). Спостереження можна проводити безпосередньо або за допомогою спеціальних приладів (мікроскопа, телескопа, термометра та ін.). Ілюстрація та демонстрація. Зазначені методи передбачають показ конкретних предметів та явищ ІЛЮСТРАЦІЯ матеріалів показується у статичному вигляді (мінерали, метали, живі рослини, прилади, фотокартки, малюнки, історичні картини, картини із зображенням ландшафтів природи, портрети, географічні карти, графіки, схеми, таблиці).
Під час показу ілюстрацій учні не тільки сприймають матеріал, а і проводять певну роботу з ними; вказують, що зображено, пояснюють зміст ілюстрацій, порівнюють їх, наводять замальовки та ін.
При ДЕМОНСТРАЦІЇ матеріали показуються в динаміці (проведення експерименту з фізики, хімії, креслення на дошці схем, таблиць, показ фільмів чи кінофрагментів).Ілюстрація та демонстрація не забезпечують набуття знань як системи теорій, законів, понять тощо. Тому ці методи є допоміжними методами, які забезпечують набуття знань учнями у поєднанні з іншими методами, зокрема зі словесними.
Наочні методи навчання ефективно використовуються за умов кабінетної системи навчання.
ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Сьогодні практичні методи використовуються для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування умінь та навичок.
Вправа - це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких учнями виробляються вміння та навички застосування вже набутих знань. Розрізняють вправи усні, письмові, графічні, технічні.
Усні вправи необхідні для опанування вмінь користуватися мовою, рахувати без використання засобів фіксації зображення.
Письмові вправи в основному застосовуються на уроках мови та математики.
Розрізняють тренувальні вправи (за зразком, за інструкцією), творчі (твори, розв'язання задач, що спонукають до використання знань в іншій ситуації), контрольні.
Графічні роботи, в яких знання знаходить відображення в кресленнях, графіках, замальовках з натури, ілюстраціях, таблицях, діаграмах.
Технічні вправи використовуються для набуття трудових умінь і навичок (робота з різними інструментами, обслуговування апаратів, машин).
Лабораторний метод оснований на проведенні експериментів, тобто на створенні умов, які дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання, наслідків та ін. Практичні роботи, як зазначає В.Ф.Паламарчук, розраховані на застосування знань у ситуаціях, наближених до життєвих (вимірити, зіставити, тобто визначити ознаки, властивості предметів і зробити відповідні висновки).