Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
укрНАН +.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
4.49 Mб
Скачать

1.1.2. Визначення припустимихнавантажень на природні системи різних категорій

Існують різноманітні підходи до природних систем. З точки зору цілей та методів нормування найбільш доцільною є класифікація природньо-територіальних комплексів згідно з Ізраелєм 1:

  1. Унікальні або заповідні.

  2. Природні або широко поширені.

  3. Сильно перетворені або штучні.

Відповідно до цієї класифікації для кожної категорії природньо-територіальних комплексів визначають припустимі навантаження:

для першої категорії навантаження встановлюються таким чином, щоб виключити випадання будь-якого виду з біоценозу;

для систем другої категорії повинні дотримуватися основні вимоги зберігання екосистем і високої якості навколишнього природнього середовища, але припускаються невеличкі зміни видового складу біоценозу;

для природньо-територіальних комплексів третьої категорії припускаються будь-які зміни відповідно до поставленої людиною мети.

1.2. Санітарно-гігієнічнета екологічне нормування

1.2.1. Історія виникнення природоохоронних регламентів

Історія природоохоронних регламентів нараховує тисячоріччя. У перших цивілізаціях, що розвивалися в хибі чистої води, водяні об'єкти захищалися від забруднень, і якість господарської води нормувалася.

У наступному розвитку людства таким осередком масового впливу на біосферу став сірчаний газ, що утворюється в процесі згорання кам'яного вугілля. У 1661 році в Англії опублікована робота Д.Мінца, в якій розглядався вплив сірчаного газу на рослини. Була запропонована норма на спалювання вугілля. Таким чином, ще в XVII столітті в Англії з'явилися перші обмеження на спалювання вугілля і підвищені податки на металургійні мануфактури, що викидають окисли азоту та сірку в атмосферу. Так само природоохоронні дії стосувалися лісових масивів. У 1711 році природні ресурси оголошені об'єктом охорони королівських ресурсів. За несанкціоноване вирубування лісу могли оштрафувати.

Подальший розвиток природоохоронних регламентів обумовила науково-технічна революція, що викликала різноманітні та масові впливи на навколишнє природне середовище. З'явилися різноманітні державні та недержавні служби контролю якості навколишнього середовища, що встановлювали множину гранично припустимих концентрацій (ГДК) та інших норм.

На початку 80-х років XX сторіччя багато держав мали державні органи контролю стану навколишнього середовища. Під їхньою пильною увагою знаходилися рідкісні, що зникають, види. До 1985 року тільки США і Канада мали заповідні ще не змінені природньо-територіальні комплекси. Тому ці країни приділяли особу увагу до консервації унікальних ландшафтів. У 1987 році при ООН організована Міжнародна Організація Охорони Природи. Ця служба займалася захистом загальносвітових природних ресурсів, зокрема, світового океану, Арктики й Антарктики.

В минулому, в колишньому Радянському Союзі, перші регламенти були офіційно задокументовані в 1922р., вони торкалися якості середовища робочої зони (по Al2o3, hCl, co, so2, nox).

Розробка критеріїв і стандартів почалася з робіт Хирта (1896 г), він установив гранично-допустимі концентрації (ГДК) (для НСl - 1%, тобто - 1600 мг/м3 ). В цей час ГДК для НСl - 0,5 мг/м3. Перші ГДК були встановлені в 1922 році спеціальною постановою наркомату праці для утримання в робочій зоні SO2, Al2O3, НС1. Перед початком війни в СРСР було встановлено 79 ГДК. В даний час в Україні установлено біля 2000 ГДК для робочої зони, 250 для атмосфери населених місць, для водоймів більш 1000, для ґрунту більш 30.