3.5.3. Інвентаризація викидів в атмосферу.

Всі викиди підлежать систематичній інвентаризації, яка розглядається як систематизація відомостей про розподіл джерел викидів на території підприємства, кількості і складу забруднюючих речовин.

Ціллю інвентаризації є визначення викидів (г/с, т/р), оцінка їхніх впливів на навколишнє природне середовище, установлення ГДВ або ТДВ, що діють до 3 років. Так само при інвентаризації даються рекомендації по організації контролю викидів, оцінка стану очисних споруджень, планування черговості природоохоронних заходів. Інвентаризація проводиться 1 раз у 5(3) років органами екологічного надзору і контролю.

Загальна схема інвентаризації:

- Виявлення джерел забруднення і нанесення їх на ситуаційну карту.

- Визначення виду шкідливих речовин у джерелах і їхнє координування, тобто віднесення до визначеного джерела з визначеними параметрами.

- Визначення коефіцієнтів завантаження устаткування і присутності очисних споруджень, час роботи.

- Розрахунок викидів шкідливих речовин за кожнім джерелом.

- Установлення контрольних точок і санітарно-захисної зони.

- Одержання даних про метрологічні умови і фонові забруднення.

- Вимір параметрів джерел викидів: висоти труб і діаметра усть, температури, швидкості, вологості газів, концентрацію забруднюючих речовин у них.

- Розрахунок параметрів викидів і їх розсіювання у часі і просторі.

• Зведення всіх поданих у таблиці інвентаризації.

• Складання томів ГДВ і їх затвердження.

- Розробка природоохоронних заходів:

• визначення КНП підприємства і розмірів санітарно-захисної зони;

• розрахунок санітарно-захисної зони із нанесенням її границь на ситуаційну карту підприємства;

• розрахунок ГДВ;

• розробка плану заходів при неблагоприємих метеорологічних умовах, існує 3 рівні :

3 – часткова (повна) зупинка підприємства,

2 – зупинка устаткування на 60%,

1 – зупинка устаткування на 10 – 15%;

- розробка заходів щодо скорочення ГДВ;

- розробка средозахистних заходів: дотримання еффективності діючих і встановлення більш ефективних апаратів.

3.6. Визначення концентрацій шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств.

3.6.1. Загальні положення і нормативні акти.

Загальні положення розрахунків відповідають ОНД-86. Дійсні норми встановлюють методику розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що утримуються у викидах підприємств. Норми повинні дотримуватися при проектуванні підприємств, а також при нормуванні викидів в атмосферу що реконструюються і чинних підприємств. Норми призначені для розрахунку приземних концентрацій у двометровому прошарку над поверхнею землі, а також вертикального розподілу концентрацій. Ступінь небезпеки забруднення атмосферного повітря характеризується найбільшим розрахованим значенням концентрації, що відповідають несприятливим метеорологічним умовам, у тому числі небезпечної швидкості вітру. Норми не поширюються на розрахунок концентрацій на дальніх (більш 100км) відстанях від джерел викиду.

У залежності від висоти Н устя джерела викиду шкідливої речовини над рівнем земної поверхні зазначене джерело ставиться до одного з чотирьох класів:

а) високі джерела, Н > 50 м;

б) джерела середньої висоти, Н= 10...50 м;

в) низькі джерела, H=2. . . 10 м;

г) наземні джерела, Н < 2 м.

Для джерел усіх зазначених класів у розрахункових формулах довжина (висота) виражена в метрах, час — в секундах, маса шкідливих речовин — в грамах, їхня концентрація в атмосферному повітрі — в міліграмах на кубічний метр, концентрація на виході з джерела — в грамах на кубічний метр.

При одночасній спільній присутності в атмосферному повітрі декількох (n) речовин, що володіють, відповідно до переліку, затвердженим Мінздравом України, сумацією шкідливої дії, для кожної групи зазначених речовин однонаправленої шкідливої дії розраховується безрозмірна сумарна концентрація q або значення концентрацій п шкідливих речовин, що володіють сумацією шкідливої дії, приводяться умовно до значення концентрації з одного з них.

Розрахунок концентрації шкідливих речовин, що перетерплюють цілком або частково хімічні перетворення (трансформацію) у більш шкідливі речовини, проводиться по кожній вихідній речовині, що утворюється, окремо. При цьому потужність джерел для кожної речовини встановлюється з урахуванням максимально можливої трансформації вихідних речовин у більш токсичні. Ступінь зазначеної трансформації встановлюється за узгодженням із Держкомгідрометом і Мінздравом .

Розрахунками визначаються разові концентрації, що ставляться до 20-30-хвилинного інтервалу осреднения.

Значення потужності викиду М (г/с) і витрати газоповітряної суміші V_i (м³/с) при проектуванні підприємств визначаються розрахунком у технологічній частині проекту або приймаються відповідно до чинних для даного виробництва (процесу) нормативів. У розрахунку приймаються сполучення М й V_i, що реально мають місце протягом року при встановлених (звичайних) умовах експлуатації підприємства, при яких досягається максимальне значення ГДК.