3.5.3. Визначення санітарно-захисної зони
Об'єкти, що є джерелом виділення в навколишнє середовище шкідливих і з неприємним запахом речовин, варто відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисною зоною.
Розміри нормальної санітарно-захисної зони до границі житлової забудови встановлюють у залежності від потужності підприємства, особливостей технологічного процесу виробництва, характеру і кількості виділюваних в атмосферу шкідливих і з неприємним запахом речовин. Відповідно до санітарної класифікації промислових підприємств розміри санітарно-захисних зон встановлюються в межах від 50 до 3000м у залежності від класу небезпеки.
Підприємства з технологічними процесами, що не приводять до виділення в атмосферу забруднюючих речовин, допускається розміщувати в межах житлових районів.
Санітарно-захисну зону не можна розглядати як резервну територію і використовувати її для розширення промислової площадки. На її території допускається розміщення об'єктів більш низького класу шкідливості, ніж основне виробництво, - складів, гаражів, автостоянок і т.д.
Розміри санітарно-захисної зони до границі житлової забудови варто встановлювати:
для підприємств із технологічними процесами, що є джерелами забруднення атмосферного повітря – безпосередньо від джерела забруднення (труби, шахти, аераційні ліхтарі будинків, місця навантаження - розвантаження сировини);
для підприємств із технологічними процесами, що є джерелами шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот – від будинків, споруджень і площадок, де встановлене це устаткування;
для електростанцій, котелень – від димарів.
Територія санітарно-захисної зони повинна бути обладнана й озеленена. При проектуванні благоустрою необхідно зберігати існуючі зелені насадження. З боку селітебної території слід передбачати смугу деревинно-чагарникових насаджень шириною не менш 50м, а при ширині зони до 100м – не менш 20м.
Поблизу підприємств із великою кількістю викидів шкідливих речовин санітарно-захисна зона формується у виді аеродинамічної системи, що складається з зелених смуг і відкритих просторів між ними. Смуги доцільно розміщати під кутом 800-900 до основного напрямку вітру. При цьому зона провітрюється по численних каналах у горизонтальному напрямку. Завихрення повітря за смугами сприяє утворенню висхідних потоків і розсіюванню викидів у найбільш високих шарах атмосфери. Одночасно захисні смуги і газонні покриття затримують пил і аерозолі, поглинають шкідливі гази.
Розміри санітарно-захисної зони уточнюються при розрахунках розсіювання пилегазових викидів і можуть виявитися більше або менше нормативних. Якщо розрахунковий розмір захисної зони більше нормативного, то приймаються міри для зниження обсягу пилегазових викидів або розмір зони установлюється відповідно до розрахованого.
При перебуванні промислового підприємства усередині жилою забудови і неможливості забезпечити дотримання розмірів санітарно-захисної зони відповідно до нормативів необхідно забезпечити ступінь очищення пилегазових викидів до рівня ГДК на границі підприємства.
Отримані з розрахунку зони повинні уточнюватися для різних напрямків вітру в залежності від результатів розрахунку забруднення атмосфери і середньорічної троянди вітрів району розташування підприємства по формулі:
(3.18)
де l – розрахунковий розмір санітарно-захисної зони, м;
L0 – розрахунковий розмір ділянки місцевості в даному напрямку, де концентрація речовин (з обліком фонової) перевищує ГДКс.д., м;
p – середньорічна повторюваність вітрів розглянутого румба, %;
p0 – повторюваність напрямків вітрів одного румба при круговій троянді вітрів, %. Наприклад, при восьмирумбовій троянді вітрів p0 = 100/8 =12/5%.