75. Дипломатичне право міжнародних організацій

Держави, що не є членами організації, якщо це допускається статутом організації, можуть засновувати постійні місії спостерігачів з метою забезпечити представництво акредитуючої держави, охорону її інтересів в організації і підтримку зв'язку з нею. Конвенція визначає "постійне представництво" як місію представницького і постійного характеру, яка засновується державою-членом при організації. Сьогодні Україна є членом майже 100 МО і має постійні представництва при ООН у Нью-Йорку, при відділеннях ООН та інших МО у Відні, постійні представництва при Раді Європи, місію при НАТО. Як і посольства, вони належать до постійних закордонних органів зовнішніх зносин і становлять частину дипломатичної служби держави. Водночас потрібно зважати на чітку відмінність між посольством і постійним представництвом при МО.

По-перше, посольства функціонують у сфері двосторонніх відносин, де передбачена особлива процедура їх виникнення, тоді як постійні представництва при МО діють у сфері тристоронніх відносин (акредитуюча держава - МО - держава перебування штаб-квартири МО).

По-друге, постійне представництво акредитується не при державі перебування, а при МО, штаб-квартира якої розташована в цій державі. Як наслідок, реальний стан використання привілеїв та імунітетів, передбачених нормами міжнародного права, все-таки залежить від держави перебування, від її політичної і правової системи, від ефективності діяльності всіх гілок влади, особливо виконавчої.

По-третє, правовий статус представників держав - членів МО відрізняється від статусу співробітників МО. Те, що представники членів МО юридично зв'язані не з самою організацією, а з державами-членами, є вирішальним фактором у визначенні характеру та змісту їх імунітету. Вони як представники суверенних держав наділені дипломатичними привілеями та імунітетами.

По-четверте, під час призначення глави постійного представництва при МО не вимагається запиту агреману. Тому документом, який засвідчує його призначення, є його повноваження. Відповідно, термін "акредитування" при цьому змінюється на "призначення".

До функцій постійного представництва належать: забезпечення представництва акредитуючої держави при організації; підтримання зв'язків між акредитуючою державою й організацією; забезпечення участі акредитуючої держави у діяльності організації; у захисті інтересів акредитуючої держави щодо організації та ін. (ст. 6). Ці функції значною мірою збігаються з тими, які виконують дипломатичні представництва. Водночас постійне представництво держав при МО не наділене функціями дипломатичного захисту громадян своєї держави, консульськими функціями, які властиві дипломатичним представництвам.

Повноваження глави представництва видаються від імені глави держави, глави уряду, міністра закордонних справ або, якщо це допускається правилами організації, іншим компетентним органом акредитуючої держави. Глава представництва, з огляду на свої функції і без пред'явлення повноважень, вважається таким, що представляє державу з метою прийняття тексту договору між цією державою й організацією.

Акредитуюча держава повідомляє: про призначення, посади, звання і старшинство співробітників представництва, їх прибуття і остаточний від'їзд або припинення їхніх функцій у представництві, а також про будь-які інші зміни, що позначаються на їхньому статусі, які можуть відбутися під час їхньої діяльності у представництві; про прибуття і остаточний від'їзд приватних домашніх працівників, що перебувають на службі у співробітників представництва, і про припинення їхньої служби; про місцезнаходження житлових приміщень представництва і приватних резиденцій, що наділені недоторканністю. Організація переадресовує відповідні повідомлення державі перебування для того, щоб остання включила їх до переліку осіб, які мають відповідні привілеї та імунітети.