- •1. Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права
- •2. Виникнення міжнародного права та періодизація його історії. Сучасне міжнародне право та його ознаки
- •3. Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •4. Система міжнародного права
- •6. Поняття джерел міжнародного права.
- •12. Допоміжні засоби визначення норм міжнародного права
- •13. Міжнародне м’яке право
- •14. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •19. Міжнародна правосуб’єктність держав. Зміст правосуб’єктності держав. Основні права та обов’язки держав.
- •21.Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
- •22. Міжнародна правосуб'єктність міжнародного комітету червоного хреста та червоного півмісяця
- •25. Визнання у міжнародному праві. Теорії визнання. Види і форми визнаня.
- •26. Інститут правонаступництва держав в міжнародному праві. Джерела міжнародного правонаступництва
- •30. Поняття і види територій в міжнародному праві. Демілітаризовані і нейтралізовані території. Умовна територія
- •31. Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території
- •32. Міжнародно-правове регулювання режиму річок. Правовий режим міжнародних рік
- •35.Концепція загальної спадщини людства
- •37. Міжнародно-правове регулювання без громадянства і подвійного громадянства.
- •38. Міжнародно-правовий режим біженців і вимушених переселенців. Право притулку.
- •39. Захист прав людини і основних свобод міжнародно-правовоими засобами
- •40. Понаття, джерела і принципи міжнародного захисту прав людини й основних свобод
- •43. Спеціалізовані органи оон з захисту прав людини
- •44. Європейський суд с прав людини
- •45. Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права. Кодифікація права міжнародних договорів
- •46. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів. Ратифікація міжнародних договорів. Ратифікаційні грамоти
- •47.Депозитарій
- •48. Найменівання і структура міжнародних договорів
- •50.Дія міжнародного договору. Умови недійсності міжнародних договорів
- •51. Право міжнародних організацій як галузь міжнародного права. Джерела права міжнародних організацій
- •52. Поняття й ознаки міжнародних організацій. Правовий статус і міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій
- •53. Функції міжнародних організацій. Правова природа актів міжнародних організацій
- •54. Оон: цілі й принципи діяльності
- •58. Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів
- •59.Поняття міжнародного спору
- •61.Дипломатичні засоби вирішення міжнародних спорів
- •62. Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду
- •63. Вирішення спорів у міжнародних організаціях
- •70. Консульське право і його джерела. Поняття і види консульських установ.
- •71.Класи консульських установ
- •72.Персонал консульських установ
- •73. Консульські привілеї та імунітети
- •74. Право спеціальних місій. Привілеї та імунітети спеціальної місії та її членів.
- •75. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •76. Кодифікація міжнародного морського права.
- •78. Внутрішні морські води та їх правовий режим. Режим морських портів.
- •79. Правовий режим архіпелажних вод.
- •82. Виключна економічна зона та її правовий режим
- •86. Поняття і види міжнародних проток. Правовий статус і режим міжнародних проток. Правовий режим Чорноморських проток
- •88.Поняття та джерела міжнародно правової відповідальності
- •89. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності.
- •90. Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність
- •91. Типи і види міжнародно-правових санкцій. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій
- •93. Поняття міжнародного кримінального права, його предмет та джерела
- •95. Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.
- •97. Поняття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки
- •98. Поняття і види колективної безпеки. Загальна колективна безпека
- •100. Заходи зміцнення довіри. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюдження ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь
- •101. Поняття права збройних конфліктів. Становлення та кодифікація права збройних конфліктів.
- •104. Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і шпигуни. Найманці. Парламентери
- •106. Захист поранених і хворих під час війни
- •107. Захист цивільного населення під час війни. Режим військової окупації
- •109. Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі
- •113. Поняття і принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права
- •116. Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права
- •117. Правовий режим космічного простору і небесних тіл
- •118. Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •120. Поняття та система міжнародного екологічного права. Джерела міжнародного екологічного права
54. Оон: цілі й принципи діяльності
ООН – це універсальна міжнародна організація, створена для підтримання міжнародного миру, загальної безпеки та для сприяння розвитку всебічного співробітництва між державами. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на Конференції в Сан-Франциско та набув чинності 24 жовтня 1945 р.
Цілі, принципи і структура ООН. Цілі ООН викладені у ст. 1 Статуту: 1) підтримувати міжнародний мир і безпеку та з цією метою вживати ефективні колективні заходи для запобігання або усунення загрози миру, а також придушення актів агресії чи інших порушень миру, здійснювати мирними засобами, у згоді з принципами справедливості й міжнародного права, владнання або вирішення міжнародних спорів або ситуацій, що можуть привести до порушення миру; 2) розвивати дружні стосунки між націями на основі поваги принципу рівноправності й самовизначення народів, а також вживати інші відповідні заходи для зміцнення загального миру; 3) здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру та в заохоченні й розвитку поваги до прав людини й основних свобод, незважаючи на раси, статі, мови і релігії; 4) бути центром для узгодження націй у досягненні цих загальних цілей.
Згідно зі ст. 2 Статуту для досягнення зазначених цілей Організація та її члени діють відповідно до таких принципів: 1) суверенна рівність усіх членів Організації; 2) сумлінне виконання узятих на себе зобов’язань; 3) вирішення міжнародних спорів мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку; 4) утримання в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим способом, не сумісним з цілями ООН; 5) надання ООН її членами всілякої допомоги в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до Статуту; 6) забезпечення того, щоб держави, що не є членами ООН, діяли відповідно до принципів Статуту; 7) невтручання ООН у справи, що входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави.
55. Рада Безпеки ООН, її функції. Членство. Порядок прийняття рішень
Рада Безпеки є одним з головних органів ООН,що виконує основну роль в підтримці міжнародного миру і безпеки та згідно з п. 1 ст. 24 Статуту ООН діє від імені всіх членів ООН.
Рада безпеки уповноважена розслідувати будь-який спір або ситуацію для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати міжнародному миру і безпеці. На будь-якій стадії такого спору або ситуації Рада може рекомендувати належну процедуру або методи врегулювання.
Сторони спору, продовження якого може загрожувати міжнародному миру або безпеці, мають право самостійно ухвалити рішення про його передачу на вирішення Ради Безпеки. Проте якщо Рада Безпеки вважає, що продовження даного спору може загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, вона може рекомендувати такі умови вирішення спору, які визнає відповідними.
Держава, що не є членом ООН, також може звернути увагу на будь-який спір, в якому вона є стороною, якщо відносно цього вона прийме на себе передбачені в Статуті ООН зобов'язання мирного вирішення спорів.
Крім того, Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акту агресії і робить рекомендації сторонам або вирішує, які заходи слід вжити для відновлення міжнародного миру і безпеки. Рада може зажадати від держав виконання тих тимчасових заходів, які вона визнає необхідними. Рішення Ради Безпеки є обов'язковими для всіх членів ООН. Рада Безпеки приймає рішення щодо необхідності застосування збройних сил, при цьому держави-члени ООН зобов'яжуть надати в розпорядження Ради Бе: пеки необхідні для підтримки миру озброєні підрозділи.
Рада Безпеки складається з 15 членів: пяти постійних (США,Росц Великобританія, Франція, Китай) і 10 непостійних,обраних відповіді до Статуту ООН строком на 2 роки без можливості негайного переор рання з врахуванням справедливого географічного розподілу і ступени участі держави в підтримці миру і досягненні інших цілей ООН.
У даний час розглядається питання про розширення складу Раді: Безпеки. На постійне представництво в Раді претендують Німеччині і Японія, посилаючись, зокрема, на те, що їх грошові внески є одним* з найбільших, а також Індія та Бразилія. Не має жодного постійною представника в Раді Безпеки Африканський континент.
Кожна держава-член Ради Безпеки має в ній одного представиш Рада встановлює свої правила процедури.
Рішення в Раді Безпеки з питань процедури вважаються прийнятими, якщо за них подані голоси дев'яти членів Ради. З інших питай рішення вважаються прийнятими, коли за них подані голоси дев'яті членів Ради Безпеки, включаючи співпадаючі голоси всіх постійні членів, причому сторона, що бере участь в суперечці, повинна утриматися від голосування. Якщо при голосуванні з непроцедурного питанні один з постійних членів Ради проголосує проти, рішення вважаєш* не прийнятим (право вето).
56. Генеральна Асамблея ООН, її структура. Порядок роботи та порядок прийняття рішень
Генеральна Асамблея - один з головних органів ООН, що складається з представників всіх держав-членів ООН. Делегація кожної держави-члена ООН складається не більш, ніж з п'яти представник і п'яти їх заступників.
Генеральна Асамблея в межах Статуту ООН, має право обговори вати та робити рекомендації членам ООН або Раді Безпеки з будь-яких питань або справ в межах Статуту, крім питань, що знаходяться # розгляді Ради Безпеки стосовно будь-якого спору або ситуації.
Структурно Генеральна Асамблея складається з семи головна комітетів, в кожному з яких представлені всі члени ООН: Комітет з політичних питань і питань безпеки (Перший комітет), Спеціальний політичний комітет; Комітет з економічних і соціальних питань (Другий комітет); Комітет з соціальних, гуманітарних питань (Третій комітет); Комітет з питань опіки і несамоврядних територій (Четвертий комітет); Комітет з адміністративних і бюджетних питань (П'ятий комітет), Комітет з правових питань (Шостий комітет). Крім головних комітетів Генеральною Асамблеєю створено велику кількість допоміжних комітетів і комісій.
Генеральна Асамблея, зокрема: розглядає принципи співпраці в області забезпечення міжнародного миру і безпеки; обирає непостійних членів Ради Безпеки ООН, членів Економічної! Соціальної Ради; за рекомендацією Ради Безпеки призначає Генерального Секретаря ООН; спільно з Радою Безпеки обирає членів Міжнародного Суду ООН; координує міжнародну співпрацю в економічній, соціальній, культурній і гуманітарній сферах; здійснює інші повноваження, передбачені Статутом ООН.
Генеральна Асамблея працює в сесійному порядку. Сесії Асамблеї проводяться щорічно, в жовтні-березні На вимогу Ради Безпеки або більшості членів ООН можуть бути скликані спеціальні або надзвичайні сесії. Робота сесії проходить у формі пленарних засідань і засідань комітетів і комісій.
Кожний член Асамблеї має один голос. Рішення з важливих питань ухвалюються більшістю в дві третини присутніх членів ООН, з інших питань рішення приймаються простою більшістю членів. Рішення оформлюються у вигляді резолюцій, а найзначніші з них іменуються деклараціями. Згідно Статуту ООН, всі вони носять рекомендаційних характер.
57. Міжнародні конференції: поняття, правила процедури, порядок прийняття рішень
Міжнародна конференція - зібрання офіційних делегацій держав з метою вирішення різних проблем політичного, військового, економічного і т.д. характеру, що носить тимчасовий характер і є важливим засобом багатосторонньої дипломатії.
Конференція - узагальнююче найменування нарад, з'їздів, конгресів, в яких бере участь не менше трьох делегацій різних держав. Тривалість роботи конференцій - від одного дня до декількох років.
При участі невеликої кількості держав правила процедури є спрощеними. Конференції з широкими повноваженнями приймають досить детальні правила. Щоб уникнути зайвої роботи, за основу зазвичай беруться правила процедури Генеральної Асамблеї ООН. Наради з небагатьма учасниками обмежуються вибором голови і створенні секретаріату. Конференції з широким представництвом мають досип складну організаційну структуру: голова, комітети, підкомітети,робочі групи, секретаріат. Основні організаційні питання вирішує генеральний комітет, що складається з голови конференції і голів комітетів. Особливий комітет займається перевіркою повноважень.
Правила процедури (регламент конференції) визначають порядок голосування, ухвалення рішень. На нарадах обмеженого складу рішення ухвалюються одноголосно. На конференціях з широкими повноваженнями процедурні питання вирішується простою більшістю присутніх, що приймають участь в голосуванні. Остаточний текст зазвичай приймають більшістю в дві третини. Часто використовується процедура консенсусу - рішення ухвалюється за відсутності заперечень.
Рішення зустрічей обмеженого складу, як правило, оформлюють спільною заявою або комюніке. Більш широкі конференції приймають заключні акти, конвенції: і рекомендації, що містять підсумки роботи, тексти ухвалених рішень. Вони підписуються учасниками, а підписання акту, що містить текст прийнятого договору, означає встановлені його автентичності.
Резолюції конференцій не є юридично обов'язковими, але вони поважаються учасниками як морально-політичні зобов'язання. Юридично обов'язкову силу мають лише рішення, оформлені у виглядів договору. Резолюції міжнародних конференцій є актами «м'якого права» Вони швидше формуються, держави погоджуються з ними легше,ніж з жорсткими зобов'язаннями за договорами і готують ґрунт для відповідних правових норм. Їх значення є істотним і при тлумаченні норм.