129.Поняття захисту прав та законних інтересів.

Захист прав та законних інтересів – це комплекс заходів, які спрямовуться на суб’єктів господарювання та споживачів з метою забезпечення прав та законних інтересів. Держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів  суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб’єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб’єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов’язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.

130.Форми та способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів  суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб’єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб’єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов’язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.

131.Правове становище господарських судів.

Суперечності між підприємства­ми, організаціями, державними та іншими органами стосовно їхніх прав та обов’язків у господарських відносинах називають­ся господарськими спорами. Саме ці господарські спори і є пред­метом розгляду та вирішення ГС.ГС є однією з гілок судової влади. Це спеціа­лізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у госп-х відносинах. ГС є незалежним органом у вирішенні всіх госп-х спорів, що виникають між ЮО, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкр-во. Організація і діяльність господарських судів визначаються Конституцією України, ЗУ «Про судоустрій України», ГПК, іншими н/п актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. ГС в Україні – правонаступники органів дер­жавного арбітражу та арбітражних судів. ГС здійснюють правосуддя в госп-х відносинахі є незалежними при виконанні цієї функції. Правова природа ГС як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його на­ділено для виконання цих завдань, якими є забезпечення захисту гарантованих К-цією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів ЮО, інтересів сус-ва і держави. ГС є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції.ГС становлять єдину триланкову систему спеці­алізованих судів, яку складають: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди; Вищий госп-кий суд України. Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, обла­стей, міст Києва і Севастополя) є основною ланкою спеціалізова­них господарських судів, оскільки, як суди першої інстанції, вони виконують значний обсяг роботи щодо вирішення господарських спорів, розгляду справ про банкрутство і стоять найближче до господарського життя та до конфліктів, які в ньому виникають.  Апеляційні господарські суди є судами апеляційної інстанції. Вони утворені Указом Президента України. в кількості 9 з визна­ченням тер-ії, на яку поширюються повноваження апеляцій­них ГС. В апеляційному ГС також може запровад­жуватися спеціалізація суддів з розгляду окремих категорій справ. Відповідно до встановлених законом повноважень апеляцій­ний ГС: – переглядає в апеляційному порядку рішення місцевих госпо­дарських судів, які включені до території, на яку поширюються його повноваження; – переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення; – вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає про­позиції Вищому господарському суду України щодо вдоскона­лення правового регулювання господарської діяльності і прак­тики вирішення господарських спорів та щодо порушення пе­ред Конституційним Судом України питання про офіційне тлу­мачення законів України;

– проводить роботу, спрямовану на попередження правопору­шень у сфері господарських відносин; –  здійснює інші повноваження, передбачені законом.  Вищий господарський суд Украіни є вищим судовим органом гос­подарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах. Як вищий спеціалізований суд, він складається з обра­них до нього ВРУ суддів. 1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судо­вої юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; 2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;  4) здійснює інші повноваження, передбачені Законом.