46.Правове положення повного товариства.

Повним є тов-во,  учасники   якого   відповідно   до укл-го між ними дог-ру здійснюють підпр-ку діяльність від імені тов-ва і солідарно  несуть  додаткову  (субсидіарну) відпов-сть іза  його  зобов’язаннями  усім  майном,  що  їм належить. Особа  може   бути   учасником   тільки   одного ПТ. Учасник  ПТ не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені  та  у  своїх  інтересах  або  в інтересах  третіх  осіб  правочини,  що є днорідними з тими,  які становлять предмет діяльності товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за  своїм вибором  вимагати  від  такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими  правочинами. Найменування   ПТ має   містити імена (найменування) всіх його учасників,  слова “повне товариство”  або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів “і компанія”, а також слова “ПТ”. Засновницький договір ПТ створюється   і   діє на   підставі зас-го дог-ру, який підписується всіма його учасниками. Упр-ння діяльністю ПТ здійснюється  за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть  бути  передбачені  випадки,   коли   рішення   приймається більшістю голосів учасників. Кожний  учасник  повного  товариства має один голос,  якщо засновницьким договором не передбачений інший  порядок  визначення кількості голосів. Кожний учасник повного товариства,  незалежно від того, чи упов-ний він   вести   справи   тов-ва,    має    право ознайомлюватися   з   усією   документацією   щодо  ведення  справ тов-ва. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною. У   разі   спору   між   учасниками   повного   товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших  учасників  товариства  за  наявності  для  цього  достатніх підстав,   зокрема   внаслідок   грубого   порушення    учасником, уповноваженим  на  ведення  справ товариства,  своїх обов’язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення  суду  до  засновницького  договору  товариства  вносяться необхідні зміни. Прибуток та збитки повного товариства  розподіляються  між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або  домовленістю учасників. Позбавлення  учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається.

47.Правове положення командитного товариства.

КТ є  тов-во,  в  якому разом з учасниками,  які здійснюють від  імені  товариства  підприємницьку діяльність    і    солідарно    несуть   додаткову   (субсидіарну) відп-сть за зобов’язаннями товариства  усім  своїм  майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум  зроблених  ними  вкладів  та  не  беруть  участі в діяльності товариства. Найменування командитного  товариства  має  містити  імена (найменування)    всіх   повних   учасників,   слова   “КТ ” або містити ім’я (найменування) хоча б одного  повного учасника  з доданням слів “і компанія”,  а також слова “КТ “.Якщо у найменування  КТ включене  ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства. До  командитного  тов-ва астосовуються положення про повне тов-во,  якщо інше не встановлено Цив-м Кодексом,  іншим законом. КТ створюється  і  діє  на  підставі засновницького договору.  ЗД підписується усіма повними учасниками. Якщо   внаслідок   виходу,   виключення   чи   вибуття   у  КТ залишився   один    повний    учасник, засновницький   договір   переоформляється  в  одноособову  заяву, підписану повним учасником. Якщо КТ створюється одним  повним  учасником,  то  установчим документом є одноособова заява (меморандум),  яка містить усі відомості,  встановлені  цією статтею для КТ. Правовий  статус  повних учасників КТ та їх відповідальність за зобов’язаннями товариства встановлюються положеннями ЦКодексу про учасників повного товариства. Особа   може   бути   повним  учасником  тільки  в  одному КТ. Повний учасник КТ  не може бути учасником повного товариства. Повний учасник   командитного   товариства   не   може   бути вкладником цього самого товариства. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства.На момент державної реєстрації КТ кожний із вкладників  повинен  зробити  вклад  у  розмірі,  встановленому законом. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками.   Вкладники   не  мають  права  брати  участі  в  управлінні діяльністю  КТ т та  заперечувати  проти  дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства.  Вкладники КТ можуть діяти від імені  товариства  тільки за довіреністю.

48.Економічні перетворення відносин власності в процесі сучасної економічної реформи.

49.Форми власності в Україні.

Власність як науковий термін вживається у двох аспек­тах: в економ. і юрид.. В економічному – це присвоєння матеріальних благ, суть якого полягає в належ­ності наявних засобів виробництва і одержува- них продук­тів праці державі, окремим колекти- вам чи індивідам. На­лежність (присвоєння) у цьому випадку означає відношення суб’єкта присвоєння до певних матеріальних благ як до своїх, і відповідно відношення до них усіх інших осіб, як до чужих. Це матеріально-речовий аспект процесу присво­єння, який характеризує відношення людей до речі. Інший аспект прис- воєння матеріальних благ – це суспільні відно­сини власності, які характеризують відносини між людьми, що грунтуються на розмежуванні «мого» і «чужого».Суть його полягаг в пануванні власника над річчю і усуненні всіх інших суб’єк- тів від речі або, інакше кажучи, в недо­пущенні будь-яких перешкод власнику в здійсненні пану­вання над річчю з боку невласника. Згідно ЗУ «Про власність» влас­ність в У. виступає в таких формах: приватна, колек­тивна, державна. При цьому в законі встановлено, що всі форми влас- ності є рівноправними. Інакше регулюються відносини власності в КУ. По-перше, у К. (ст. 41, 116, 142, 143) щодо власності вживаються термі- ни «приватна», «держав­на» та «комунальна» і нічого не говориться про колективну власність. При цьому комунальна власність (власність те­риторіальних громад сіл, селищ, міст) розгляда- ється відо­кремлено від державної. По-друге, на відміну від ЗУ «Про власність» у К говориться не про рівнопра­вність форм власності, а про рів- ність перед законом усіх суб’єктів права власнос- ті. Зазначені новели зу­мовлюють необхідність внесення відповідних змін до За­кону «Про влас- ність».