1Адміністративне право в системі права України. 2Поняття, риси і завдання адміністративного права. 3Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи. 4Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права. 5Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права. 6Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права. 7Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури. 8Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні. 9Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні. 10Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства СРСР і міжнародних договорів. 11Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства. 12Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин. 13Поняття, риси та рівні державного управління. 14Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика. 15Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика. 16Поняття та види методів державного управління. 17Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління. 18Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація. 19Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права. 20Адміністративно-правовий статус громадян України. 21Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців. 22Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права. 23Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права. 24Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування. 25Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права. 26Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права. 27Правові засади державної служби. 28Поняття, ознаки і види державної служби. 29Поняття і види державних службовців. їхні обов'язки і права. 30Право громадян на державну службу та механізм його реалізації. 31Поняття та риси адміністративної відповідальності. 32Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика. 33Ознаки та склад адміністративного проступку. 34Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності. 35Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх. 36Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права. 37Характеристика заходів адміністративного попередження. 48Характеристика заходів адміністративного припинення. 39Система адміністративних стягнень та їхня характеристика. 40Порядок накладення адміністративних стягнень. 41Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика. 42Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення. 43Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика. 44Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду. 45Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду. 46Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні. 47Право громадян на звернення та механізм його реалізації. 48Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян. 49Поняття та правова природа адміністративної юстиції. 50Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства. 51Принципи адміністративного судочинства. 52Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства. 53Основні напрямки адміністративної реформи України. 54Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності. 55Основні напрямки реформування інституту державної служби. 56Кодифікація адміністративного права в умовах реформування. 57Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення. 58Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою. 59Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства. 60Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища. 61Організаційно-правові засади державного управління митною справою. 62Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів. 63Організаційно-правові засади державного управління банківською справою. 64Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості. 65Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу. 66Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту. 67Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку. 68Організаційно-правові засади державного управління паливно-енергетичним комплексом. 69Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції. 70Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти. 71Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки. 72Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я. 73Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури. 74Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації. 75Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням. 76Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту. 77Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення. 78Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики. 79Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму. 80Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності. 81Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони. 82Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки. 83Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ. 84Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції. 85Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ. 86Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки. 87Організаційно-правові засади державного управління державною службою. 88Організаційно-правові засади охорони державного кордону.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспиту)

1. Адміністративне право в системі права України.

Адміністративне право (від administrare (лат.) – керувати, управляти) – окрема галузь права у системі права України, норми якої регулюють суспільні відносини, що склалися у процесі організації і здійснення державного управління. Саме тому адміністративне часто називають «управлінським правом», або «правом управління».

Адміністративне право як одна з основних галузей публічного права є найбільшим за обсягом свого змісту, регулює величезне коло суспільних відносин. Особливістю даних відносин є те, що вони виникають лише в результаті владної діяльності, діяльності від імені публічної влади, і в них завжди бере участь відповідний владарюючий суб'єкт — орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування тощо.

Адміністративне право також належить до категорії фундаментальних. У зв'язку з цим треба підкреслити, що в умовах адміністративної реформи значно підвищується його роль як особливого інструмента в кардинальній пере­будові всієї системи державної виконавчої влади.

При визначенні адміністративного права необхідно враховувати єдність трьох головних функцій, а саме: а) управлінської (тобто регулювання управлінської діяльності); б) правореалізаційної (реалізація прав і свобод громадян); в) правозахисної (захист порушених прав і свобод громадян). Саме в межах третьої функції передбачено створення адміністративної юстиції як форми спеціалізованого судового захисту прав і свобод громадян від порушень з боку органів виконавчої влади.

Найбільш тісний зв'язок існує між адміністративним і конституційним правом. Адже за допомогою норм конституційного права закладаються основи правового статусу цілої низки суб'єктів адміністративного права, фундамент, на якому вибудовується решта адміністративно-правових норм.

Але цим не вичерпується зв'язок конституційного та адміністративного права. В нормах конституційного права закріплено окремі загальні принципи державного управління. Наприклад, принцип законності: у частині другій ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України. Цей принцип дістає втілення в нормативно-правових актах, які регламентують процедури діяльності органів виконавчої влади у різних сферах.

Незважаючи на суттєві відмінності у методах правового регулювання, певні зв'язки існують між адміністративним і цивільним правом. В окремих випадках можуть співпадати елементи предмета регулювання зазначених галузей. Нормами адміністративного права, як і нормами права цивільного, регулюються певні майнові відносини. Але якщо для цивільного права характерною рисою є юридична рівноправність суб'єктів майнових відносин, то в адміністративному праві майнові відносини виникають, змінюються або припиняються у зв'язку з реалізацію суб'єктами своїх владних повноважень. Прикладом можуть бути відносини, пов'язані з приватизацією майна, що знаходиться у державній власності, або відносини, пов'язані з управлінням державним майном.

Досить часто у вітчизняній практиці цивільні правовідносини перебувають у сфері адміністративно-правового регулювання, насамперед там, де для регулювання певних суспільних відносин не вистачає можливостей окремо кожної із зазначених галузей права.

Наприклад, у загальному вигляді форма зовнішньоекономічних договорів визначається з допомогою норм цивільного права, але конкретні вимоги до інформації, яка має міститися у таких договорах, визначаються нормативно-правовими актами органів виконавчої влади, що містять норми адміністративного права. Аналогічно відбувається правове регулювання кредитних відносин. В загальному вигляді вимоги до кредитних договорів сформульовані в нормах цивільного права, але деталізовані вони у підзаконних нормативно-правових актах Національного банку України.

Це загалом не означає «посягання» на самостійну роль цивільного права у регулюванні майнових відносин, але свідчить про те, що держава додатково застосовує адміністративно-правовий метод регулювання у тих випадках, коли регульовані відносини становлять значний інтерес саме для держави.

Тісний зв'язок існує між адміністративним і кримінальним правом. Останнє як галузь суто охоронної спрямованості створює специфічний режим охорони відносин у сфері державного управління через встановлення кримінальної відповідальності за посягання на чинний порядок управління.

Адміністративне право певним чином зв'язане і з трудовим правом. Спільною ознакою тут виступає регулювання відносин державної служби. Хоча державна служба є одним з провідних інститутів адміністративного права, але в тій частині, в якій державна служба має ознаки трудового процесу, вона регулюється з допомогою норм трудового права. Це стосується насамперед питань робочого часу, відпусток, дисциплінарної відповідальності державних службовців тощо.

Крім того, за допомогою інституту адміністративної відповідальності забезпечується охорона трудових правовідносин. Наприклад, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, а також за правопорушення, пов'язані з укладенням і виконанням колективних договорів.

Дуже виразними є зв'язки, що існують між адміністративним правом і так званими комплексними, або предметними, галузями права, до яких належать фінансове, митне, податкове, банківське, підприємницьке, земельне, аграрне, екологічне галузі права. Особливості зв'язків з даними галузями полягають у тому, що, по-перше, в них широко використовується властивий публічному праву імперативний метод правового регулювання, а, по-друге, охоронна функція цих галузей реалізується переважно з допомогою інституту адміністративної відповідальності.

Так, адміністративно-правовий метод регулювання широко використовується для регулювання відносин між органами Державної податкової служби та платниками податків, між органами Державної митної служби та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, між Національним банком України та комерційними банками, між органами контролю у сфері екологічної безпеки та суб'єктами природокористування тощо.