- •Адміністративне право в системі права України.
- •Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •Поняття, риси та рівні державного управління.
- •Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •Поняття та види методів державного управління.
- •Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •Правові засади державної служби.
- •Поняття, ознаки і види державної служби.
- •Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •Принципи адміністративного судочинства.
- •Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
Згідно зі ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного й доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
Право на охорону здоров'я — це насамперед забезпечення відповідного життєвого рівня. Крім того, це право передбачає також наявність безпечного для життя й здоров'я людини навколишнього природного середовища.
Охорона здоров'я громадян базується на низці принципів, які закріплено в Основах законодавства України про охорону здоров'я. До них, зокрема, належать: визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства й держави, одним із головних факторів виживання та розвитку народу України; додержання прав і свобод людини й громадянина в галузі охорони здоров'я й забезпечення пов'язаних із ними державних гарантій; загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров'я; відповідність завданням і рівню соціально-економічного й культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна та фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров'я й медичну допомогу, поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у галузі охорони здоров'я; децентралізація державного управління, розвиток самоуправління та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній підставах тощо.
У цілому охорону здоров'я можна розглядати як систему заходів, спрямованих на забезпечення зберігання й розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
Основи державної політики охорони здоров'я визначає Верховна Рада України — шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, основних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, фіскальних, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.
Реалізацію державної політики охорони здоров'я покладено на органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування.
Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
Відповідно до ст. 54 Конституції України, громадянам України гарантується свобода літературної і художньої творчості. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами. Було прийнято Основи законодавства України про культуру, які набули чинності, Закон України "Про фізичну культуру і спорт", Закон України "Про туризм", Закон України "Про курорти".
Крім того, Президент України затвердив своїми Указами відповідні положення про органи виконавчої влади, які здійснюють управління у сфері культури і мистецтв: 31 серпня 2000 року - Положення про Міністерство культури і мистецтв України, 26 лютого 2002 року - Положення про Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, 11 квітня 2002 року - Положення про Державну туристичну адміністрацію.
Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері культури. Кабінет Міністрів України має повноваження, визначені Основами законодавства України про культуру та іншими законодавчими актами, зокрема він:
- забезпечує реалізацію політики держави у сфері культури;
- здійснює за участю громадських об'єднань розробку державних програм розвитку культури та їх фінансування;
- створює умови для відродження і розвитку культури української нації, культур національних меншин, які проживають на території України;
- встановлює державні замовлення на випуск літератури, творів мистецтв;
- сприяє розвитку нетрадиційних форм мистецтва;
- здійснює заходи щодо повернення у власність народу України культурних та історичних цінностей, що знаходяться за її межами;
- вирішує у встановленому законодавством порядку питання про надання закладам культури, що відіграють визначну роль у духовному житті народу, статусу національних;
- розробляє і забезпечує впровадження науково обґрунтованих суспільно необхідних нормативів культурного обслуговування населення різних регіонів України, матеріальних і фінансових норм забезпечення закладів культури.
Галузі управління в сфері культури і мистецтв. Галузями управління у сфері культури і мистецтв можна вважати: управління обігом об'єктів національного культурного надбання, регулювання в галузі мистецтв, реалізацію державної програми розвитку фізичної культури і спорту, управління туристичною та курортною справою. Культурні цінності. До культурних цінностей належать об'єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення. Унікальні цінності матеріальної та духовної культури, а також об'єкти (предмети), що мають виняткове історичне значення для формування національної самосвідомості українського народу, визнаються об'єктами національного культурного надбання і заносяться до Державного реєстру національного культурного надбання.
Місцеві органи управління культурою входять до відповідних державних адміністрацій і створюють необхідні умови для культурного розвитку громадян, керують закладами, підприємствами і організаціями культури.