3. Профілі лінії зв'язку.

Профілем повітряної лінії зв'язку називається порядок розташування ланцюгів і проводів на опорах. Найменування профілів визначається способом кріплення (підвіски) проводів на опорах.

На повітряних лініях зв'язку використовуються гаковий, траверсний і змішаний (проводи підвішують на траверсах і гаках) профілі. Для повітряних ліній зв'язку передбачено сімнадцять типових профілів опор. Найширше застосування одержали профілі, зображені на мал. 2.10. Гаки на опорі розташовують у шахматному порядку, місця ланок, підвішених на гаках, нумерують зверху вниз, а на траверсах – ліворуч, праворуч і зверху вниз (поняття лівої і правої сторін ліній є умовним, однак прийнято вважати лівою ту, що по лівий бік лінії, а правою-дорожню). Відстань між гаками на опорі дорівнює 30 чи 60 см. Траверси на опорі розташовуються на відстані 60 см одна від одної, відстані між проводами однієї ланки на траверсі складає 20 см, а між сусідніми ланками - 50 см.

Профіль №1 Профіль №1а Профіль №2 Профіль №2а Профіль No5 Профиль №5а

Рис.2.10 Профілі опор повітряних ліній.

4. Типи і конструкції опор.

Повітряні лінії зв'язку на залізобетонних опорах будуються, як правило, траверсного профілю. При будівництві повітряних ліній зв'язку застосовуються прості і складні опори. Простими називаються опори, що не мають додаткових зміцнень, складними-опори, що мають додаткові зміцнення, чи опори, складені з декількох стовпів. До простих опор відносяться проміжні опори, що встановлюються на прямих ділянках лінії; до складних - кутові, посилені, перехідні, кінцеві, кабельні та ін.

Кутові опори встановлюють у місцях зміни напрямку (повороту) лінії. Такі опори піддаються дії рівнодіючої сили тяжіння проводів, направленої всередину кута по його бісектрисі. Кутову опору зміцнюють підпорою, чи відтяжкою, що звивається з 6-8 лінійних проводів (мал. 2.11). Відтягнення зміцнюється в землі за допомогою якоря. При великій кількості проводів і значному куті повороту лінії кутову опору зміцнюють підпорою й відтягненням. Для обмеження можливих руйнувань на лінії у випадку великих навантажень застосовують посилені (мал. 2.12) і протиповітряні опори, що установлюються на прямих лінійних ділянках траси. При кількості проводів більше шести замість посилених опор установлюють напіванкерні чи анкерні опори (мал. 2.13). Ці опори встановлюють на лініях типу Пл - через 3 км, Н - через 2 км і типах Пс і ОПс - через 1 км. Противітрові опори встановлюють на середині ділянки між посиленими чи напіванкерними опорами.

Кінцеві опори встановлюють на початку і кінці повітряної лінії зв'язку. При підвісці до 16 проводів у якості кінцевих опор застосовують одинарні опори, укріплені підпорою з боку тяги проводів, чи відтяжкою з протилежної сторони, а при підвішуванні більш 16 проводів - напіванкерні опори чи здвоєні опори, укріплені підпорою.

Кабельні опори встановлюють у місцях переходу повітряної лінії на кабельну;

Вони обладнуються кабельною шафою і для зручності обслуговування - майданчиком і сходинками (мал. 2.14).

Рис.2.11. Кутова опора Рис.2.12. Посилена опора

Рис.2.13 Анкерна залізобетонна опора Рис.2.14 Кабельна опора