Тема 29. Прокладка кабельних ліній зв'язку

1. ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ

2. ПІДГОТОВКА КАБЕЛЮ ДО ПРОКЛАДКИ

3. ГРУПУВАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ ДОВЖИН

4. РОЗБИВКА ТРАСИ

5. ПРОКЛАДКА ПІДЗЕМНИХ КАБЕЛІВ

6. ПРИСТРІЙ ПЕРЕХОДІВ ЧЕРЕЗ ШОСЕЙНІ ШЛЯХИ І ЗАЛІЗНИЦІ

7. МЕХАНІЗАЦІЯ БУДІВНИЦТВА

1. ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ

Розробка підготовчих заходів. У процесі підготовки до будівництва вивчається проектна документація і траса лінії в натурі. При цьому особливу увагу звертають на річкові переходи, перетинання із шосейними шляхами і залізницями, прокладку кабелю по мостах, дамбам, у туннелях, по узбіччях доріг, у болотах, на скельних і гірських ділянках, у населених пунктах і т.п. Одночасно уточнюються місця розташування кабельних площадок, стан доріг вздовж траси і можливість під'їзду до пунктів розвантаження кабелю, місця розташування будівельних підрозділів (прорабських ділянок, механізованих колон і ін.), стоянок для транспорту, житлових і побутових фургонів, умови забезпечення працюючих харчуванням, водою, культурно-побутовим і необхідним санітарно-медичним обслуговуванням.

Проект проведення робіт. За результатами вивчення проектної документації й ознайомлення з трасою в натурі складається проект виконання робіт (ПВР), у якому виходять з обсягу робіт і термінів їх закінчення, відбиваються наступні основні питання: склад і число механізованих колон; кількість автотранспорту; матеріально-технічне забезпечення; потреба у вимірювальній апаратурі, інструменті, нетипових конструкціях; потреба в робочій силі; склад виробничих підрозділів і їхнє розміщення.

Організація виробничих підрозділів. Для виконання окремих видів робіт у складі будівельних організацій (БМУ-будівельно-монтажних управлінь, ПМК— пересувних механізованих колон, БМП — будівельно-монтажних потягів і т.п.) створюються виробничі підрозділи: будівельно-монтажні ділянки; бригади по перевірці і підготовці кабелю на кабельних майданчиках; механізовані колони; бригади по розробці траншей і прокладці кабелю вручну; бригади по будівництву переходів через шосейні дороги і залізниці; бригади по будівництву телефонної каналізації й оглядових пристроїв; групи розбивки траси і фіксації; монтажно-вимірювальні колони.

2. ПІДГОТОВКА КАБЕЛЮ ДО ПРОКЛАДКИ

Розміщення кабельних майданчиків. Кабельні майданчики розміщуються, по можливості, ближче до траси через 15—20 км. Майданчик повинен бути рівний, сухий у період танення снігу, розливу рік, осінніх дощів і т.п., не повинен заливатися водою. Розміри майданчика визначаються виходячи з числа барабанів, що розміщаються таким чином, щоб була можливість робити виміри й іспити, а також навантаження і вивезення їх на трасу без перекочування.

Майданчики обладнуються протипожежними засобами: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою і т.п.

При транспортуванні кабелю в кузові машини барабани скріплюються постійним і змінним упорами, які після навантаження барабанів скріплюються подовжніми брусами (мал. 29.1).

Випробування кабелів. Усі будівельні довжини кабелю, що надійшли на кабельний майданчик, перед вивезенням на трасу піддаються повній чи частковій перевірці.

Рис 29.1. Зміцнення барабанів на автомашині: а) одного; б) двох;

1 — постійний упор; 2 — знімний упор; 3 — подовжні бруси

При повній перевірці проводиться: зовнішній огляд барабанів; іспит на герметичність; вимір електричного опору ізоляції ізолюючих шлангових покривів (оболонка-броня); іспит електричної міцності і вимір опору ізоляції жил; перевірка цілісності жил і екранів.

При частковій перевірці проводиться: зовнішній огляд барабанів, випробування на герметичність оболонки і вимір ізоляції «оболонка — броня» у кабелях зі шланговими покривами.

Кабелі, що надійшли на площадки без надлишкового тиску, а також ті, що мають ум'ятини, пережими, обламані кінці й інші зовнішні дефекти, піддаються повній перевірці. Після вимірів і іспитів усі будівельні довжини встановлюються під надлишковий тиск 90—110 кПа (0,9—1,1 кгс/см²). Результати перевірки кабелю на майданчику фіксуються в протоколах.

3. ГРУПУВАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ ДОВЖИН

Якість передачі по кабелю залежить від електричної однорідності ланцюгів. Для одержання максимальної однорідності будівельні довжини кабелю в межах однієї підсилювальної ділянки групуються перед прокладкою по конструктивних даних, розмірах будівельних довжин, хвильовому опору коаксіальних пар, величинах перехідного згасання і середніх значеннях робочої ємності.

По конструктивним даним групуванню підлягають кабелі всіх типів. На підсилювальній ділянці укладають будівельні довжини кабелю, що мають однакові матеріали і розміри струмоведучих елементів, ізоляцію, скрутку, колірність жил і елементів і оболонок, що випускаються по одному ДСТ (ТУ) і, як правило, виготовлених одним заводом. У межах підсилювальної ділянки прокладаються довжини з однорідними оболонками (поліетилен, поло-вінілхлорид і т.п.), що необхідно для забезпечення можливості їх зрощування при монтажі.

По розмірах будівельних довжин кабелі групуються таким чином, щоб загальна довжина ділянки відповідала проектній. При двокабельній системі підбирають по дві однакові довжини для того, щоб муфти були в одному котловані. Крім того, при підборі враховуються особливі умови траси (наприклад, ріки, болота й інші перешкоди, де розміщення муфт неможливо чи недоцільно).

По хвильовому опорі кабелі групуються таким чином, щоб у місці стику будівельних довжин різниця кінцевих значень хвильових опорів у кожній коаксіальній парі типу 2,6/9,5 не перевищувала 0,45 Ом, у парі типу 1,2/4,6—1,2 Ом і в кабелі ВКПА 2,1/9,7—2,4 Ом.

У підсилювальний пункт (ОП, ОПП, НПП) вводиться кінець будівельної довжини такого кабелю, у якого хвильовий опір будь-якої коаксіальної пари типу 2,6/9,5 знаходиться в межах 750,25 Ом, пари типу 1,2/4,6—750,3 Ом, а в кабелі типу ВКПА — 750,6 Ом. Порядок угруповання коаксіальних пар при виготовленні будівельних довжин кабелю і його маркіруванню викладенийраніше.

Групування будівельних довжин по величинах перехідного згасання здійснюється на симетричних ВЧ кабелях таким чином, щоб прилягаючі до підсилювального пункту (ОПП, НПП) будівельні довжини протягом 2,5—3 км мали по можливості найбільші величини перехідного згасання на ближньому кінці, але не менш 65 дБ. При цьому варто мати на увазі, що будівельні довжини ВЧ кабелів з мінімальним перехідним згасанням на ближньому кінці більш 65 дБ мають на щоці барабана відповідний знак (>65дБ).

Групування будівельних довжин за середнім значенням робочих ємностей здійснюється на симетричних високочастотних кабелях таким чином, щоб максимальне число довжин однієї і тієї ж групи було прокладено поруч, а середні значення робочої ємності суміжних будівельних довжин відрізнялися одна від іншої не більше ніж на 0,2 нф/км. На підходах до НПП (ОПП) прокладаються будівельні довжини, середня робоча ємність яких відрізняється від номінального значення не більше ніж на 0,2 нф/км.

За результатами групування для кожного кабелю кожної підсилювальної ділянки складається укладальна відомість.

4. РОЗБИВКА ТРАСИ

Перед прокладкою кабелю проводиться розбивка траси, що у процесі проектування вибирається з урахуванням найменшого обсягу будівельних робіт, максимального використання механізмів, зручності експлуатаційного обслуговування і мінімальних витрат на роботи з захисту кабелів від корозії, небезпечних впливів і ушкоджень від ударів блискавки. Розбивка траси здійснюється відповідно до робочих креслень, відступ від який допускається тільки за узгодженням з замовником чи проектною організацією.

Траса прокладки кабелю обирається, по можливості, прямолінійною. Ділянки з вапняними ґрунтами, стічними водами, смітники й інші місця, небезпечні в корозійному відношенні, варто обходити. Шляхи обходу перешкод повинні бути найкоротшими.

У лісовій місцевості осьова лінія траси позначається віхами, встановленними на коротких ділянках у межах видимості. Потім робиться просіка візирної лінії, після чого здійснюється вирубка просіки на всю ширину. Місця перетинання і зближення з іншими підземними спорудами відзначаються спеціальними знаками з написами.

Розбивка траси і провадження робіт у безпосередній близькості до інших підземних споруд (електричним кабелям, газопроводу, водопроводу, кабелям зв'язку і т.п.) здійснюються в присутності представників організацій, що експлуатують ці споруд.

Місця перебування існуючих підземних споруд визначають по технічній документації чи за допомогою кабелешукачів і шляхом шурфування.

5. ПРОКЛАДКА ПІДЗЕМНИХ КАБЕЛІВ

Способи прокладки. Прокладка підземних міжміських кабелів може здійснюватися двома основними способами: 1) спеціальними кабелеукладочними механізмами-кабелеукладчиками, за допомогою яких комплексно, практично одночасно, здійснюється утворення траншей, розмотування й укладання кабелю; 2) вручну в попередньо підготовлені траншеї.

Як правило, прокладка кабелю здійснюється кабелеукладачами, що в порівнянні з прокладкою кабелю вручну скорочує трудомісткість робіт у 20—30 разів. Траншеї розробляються тільки на ділянках, де використання кабелеукладача неможливо (наявність підземних споруд, в малих умови і т.п.) чи економічно недоцільно через обмежений обсяг робіт.

У межах однієї підсилювальної ділянки всі будівельні довжини розмотуються кінцем A в одну сторону, а кінцем Б — в іншу. Для коаксіальних кабелів ця вимога відноситься до ділянок ОПП-ОПП.

При розмотуванні барабан з кабелем повинен обертатися від зусилля, прикладеного за допомогою автоматичного пристрою чи від рук робітників, а не від тяги кабелю; це необхідно для пониження розтягуючих навантажень на кабель і забезпечення вільного, без натягу укладання його на дно траншеї. Під час розмотування стежать, щоб злипання чи змерзання витків не викликало різких перегинів кабелю. На стику будівельних довжин встановлюється тимчасовий знак з нанесенням номера муфти.

Глибина прокладки кабелю складає 1,2 м. Вона уточнюється проектом.

Прокладка кабелю кабелеукладачами. Найбільш розповсюдженими є кабелеукладачі, дія яких заснована на принципі розклинення спеціальними ножами ґрунту й утворення в ньому вузької щілини на задану глибину (0,7—1,3 м). У цю щілину в міру руху механізму (мал. 29.2) через касету , що знаходиться в тілі чи ножа прикріплену до нього, вкладають кабель, що змотується з барабанів, встановлених на корпусі кабелеукладача чи на спеціальному причіпному візку.

Рис 29.2. Прокладка кабелю кабелеукладачем:

1-корпус кабелеукладчика; 2-ніж; 3-касети; 4- кабель; 5 — барабан; 6 — ролики; 7 — ніж пропорочний; 8 — трактори; 9 — трос

Перед прокладкою здійснюється пропорка траси за допомогою спеціального пропорочного чи кабелеукладочного ножа (без кабелю в касеті), що забезпечує розпушення ґрунту й охороняє кабель від можливих ушкоджень при перетинанні схованих перешкод (каменів, коренів дерев і т.п.).

Перед початком прокладки для встановлення ножа в робоче положення копається котлован і кінець кабелю з встановленого на кабелеукладачі барабана пропускається через касету. Коли на барабані залишається 1,5—2 м кабелю, колона зупиняється, краном знімають порожні барабани, занурюють на їх місце повні, кінці кабелю скріплюють накладанням один на один з кінцями раніше прокладених довжин, що підлягають розмотуванню, і продовжують рух колони.

Розробка траншеї. На ділянках траси, де використання кабелеукладчика за умовами місцевості неможливо чи економічно недоцільно (при малому обсязі робіт, високої вартості транспортування колони і т.п.), кабель укладається у відкриті траншеї, попередньо розроблені механізмами чи вручну (мал. 29.3, а). Глибина траншеї визначається проектом і, як правило, повинна бути в ґрунтах I-III груп не менш 0,9 м, а в скельних ґрунтах, при виході скелі на поверхню,— не менш 0,5 м. Коаксіальні кабелі прокладаються на глибину 1,2 м, чим забезпечується їх більш надійний захист від механічних ушкоджень.

Рис 29.3. Траншея для прокладки кабелю: а) без кріплення; б) із кріпленнями; в) захист сторонніх споруджень

Ширина траншей, що розробляються механізмами, звичайно знаходиться в межах 0,4—0,7 м.

Для запобігання обвалів ґрунту і позв'язаних з цим нещасних випадків при розробці траншей і котлованів стіни їх кріпляться (мал. 29.3, б) чи влаштовуються укоси. Розробка траншей без кріплення може здійснюватися на глибину не більш 1 м у насипних піщаних ґрунтах; 1,25—у супіщаних і суглинних ґрунтах; 1,5 в глинистих ґрунтах; 2 м - особливо щільних ґрунтах. Діючі підземні спорудження, в місцях перетинання з ними траншей, що розроблюються, захищаються тимчасовими захисними коробами (мал. 29.3,в).

При перетинанні траси броньованого кабелю з іншими підземними спорудженнями дотримуються наступних розмірів по вертикалі: від трамвайних і залізничних колій— не менш 1м від підошви рейок; від шосейних доріг — не менш 0,8 м нижче дна кювету; від силових кабелів - вище або нижче них на 0,5 м, при прокладці в трубі—0,25 м; від водопроводу і каналізації вище їх на 0,25 м, при прокладці в трубі—0,15 м; від продуктопроводу— вище чи нижче на 0,5 м, при прокладці в трубі — 0,15 м; від кабельної каналізації нижче блоку не менш 0,1 м; від інших броньованих кабелів зв’язку нижче чи вище на 0,1 м. На схилах ярів і підйомах з ухилом більш 30° траншея риється зигзагоподібно (мал. 29.4). У кам'янистих і скельних ґрунтах у траншеї влаштовується постіль з розпушеної землі чи піску. Товщина нижнього і верхнього шарів постелі — 10 см.

Прокладка кабелю в траншеї.

Як правило, прокладка кабелю проводиться з барабанів, встановлених на кабельні транспортери чи автомашини, обладнані козлами-домкратами. Кабель змотується й укладається безпосередньо в траншею чи уздовж неї по брівці, а потім у траншею. При наявності на трасі перешкод, що виключають застосування механізмів, розмотування здійснюється вручну. Для цього барабан з кабелем встановлюється на козли-домкрати чи транспортер у безпосередній близькості до траншеї.

Засипання траншей.

Перед засипанням траншей усі підземні споруди (кабель, труби і т.п.) фіксуються на планшетах робочих креслень з «прив'язкою», тобто з указівкою відстаней до постійних орієнтирів.

Засипання здійснюється спеціальними траншеєзасипачами, бульдозерами чи вручну. У деяких випадках, у містах чи на території промислових підприємств перед засипанням траншеї кабель покривається цеглою для захисту його від механічних ушкоджень.

Кабелі, прокладені в районах вічної мерзлоти, піддаються впливу мерзлотно-ґрунтових явищ: спучення, морозобійні тріщини, зсуви і т.п.

Рис 29.4. Зигзагоподібна траншея при ухилі більш 30°

Як правило, кабелі зв'язку в районах вічної мерзлоти прокладаються в діяльному шарі, що відтає в літню пору і промерзає в зимову. Тип кабелю, глибина і спосіб його прокладки визначаються проектом. Основним заходом щодо захисту кабельних ліній від впливу мерзлотних явищ варто вважати застосування кабелю з круглопроволочною бронею. Використовується також обвалування траси шляхом насипки ґрунту товщиною шару в 0,6 м і більш.

6. ПРИСТРІЙ ПЕРЕХОДІВ ЧЕРЕЗ ШОСЕЙНІ ШЛЯХИ І ЗАЛІЗНИЦІ

Щоб не припиняти руху транспорту під час будівництва кабельної лінії, на перетині траси із шосейними дорогами і залізницями кабелі, як правило, укладають у попередньо закладені під проїзною частиною труби. Укладання труб, в основному, асбоцементних чи пластмасових, звичайно виконується методом горизонтального буравлення ґрунту. Асбоцементні труби, що прокладаються під залізницями, для підвищення їх ізоляції попередньо покриваються гарячим бітумом. Число труб визначається проектом. Кінці труб повинні виходити не менш чим на 1 м від краю кювету і лежати на глибині не менш 0,8 м від його дна (мал. 29.5).

Буравлення ґрунту і затягування труб здійснюється гідравлічним буром (мал. 29.6), бурильно-шнековою установкою чи пневмопробійником. Процес буравлення полягає в наступному.

Рис 29.5. Прокладка труб на перетинанні з залізницею

За допомогою гідравлічного блоку циліндрів і насоса високого тиску в ґрунт заштовхується сталева штанга, що складається з відрізків довжиною 1 м, нагвинчених один на одного в міру протискання. Після виходу на протилежну сторону шосе (чи залізниці) кінеця першої штанги з нагвинченим наконечником, останній заміняють розширником, що протягують у зворотному напрямку; при цьому в ґрунті в результаті його ущільнення утвориться канал. Слідом за розширником у канал заштовхують труби, що звичайно вдається зробити при ширині переходу до 12 м. При більш широких переходах труби затягують у канал за допомогою розбірної штанги при її зворотному русі. Для цього штангу проштовхують на протилежну сторону переходу, на її кінець насувають відрізок труби, що закріплюють за допомогою шайби і гайки. Кінці труб після їх прокладки на переходах негайно закривають пробками для запобігання від засмічення.

Рис 29.6. Прокладка трубопроводу за допомогою гідравлічного бура:

/-опорна плита; г-гідравлічний прес; 3 -шланги; 4 — насос високого тиску; 5-силова Установка; 6— сталева штанга; 7 — наконечник; 8 -розширник; 9— труба

Через деякий час після прокладки траса покривається рослинністю, а в зимовий час — снігом, що ускладнює виявлення кабелю, муфт і інших елементів лінії в процесі експлуатації. Тому в процесі будівництва на стиках будівельних довжин, а також на поворотах траси, у місцях перетинань із шосе, залізницями, ріками й іншими перешкодами встановлюються замірні стовпчики. Звичайно стовпчики виготовляються з залізобетону перетином 0,15х0,15 м і довжиною 1,2 м (підземна частина 0,7 м і надземна 0,5 м). У районах з великими сніжними покривами проектом передбачаються стовпчики збільшеної довжини. Стовпчики встановлюються на відстані 0,1 м від осьової лінії траси звичайно на польовій стороні.

7. МЕХАНІЗАЦІЯ БУДІВНИЦТВА

Трудові витрати на будівництво лінійних споруджень міжміських кабельних магістралей складають 50—60% загального обсягу робіт. До найбільш трудомістких видів робіт відносяться розробка траншей і котлованів, прокладка кабелю, влаштування вирубок, будівництво НУП і телефонної каналізації, захист від грози і корозії. Для скорочення трудомісткості важкі роботи повинні бути максимально механізовані. Ефективність механізації робіт із прокладки кабелю очевидна, наприклад, при зіставленні наступних даних:

трудозатрати на риття 1 км траншей і вкладання в неї кабелю вручну складає приблизно 200—300 чол.-дн., а при виконанні цих робіт кабелем-укладальником — 10 чол.-дн. Як правило, ручна праця повинна застосовуватися лише для обслуговування механізмів і в умовах, коли використання механізмів технічно неможливо чи економічно недоцільно.

За принципом побудови робочого органа кабелеукладачі можливо розділити на дві групи: пасивні (ножові) і активні (роторні, вібраційні, гідравлічні). По конструкції ходової частини кабелеукладачі розділяються (мал. 29.7) на колісного, гусеничні, типу волокуші (болотні) . Колісні кабелеукладачі виготовляються на пневматичних колесах автомобільного типу або на металевого-комбайнового типу. Гусеничні кабелеукладачі виготовляються на базі гусеничних тракторів.

Найбільше поширення одержали пасивні, ножові кабелеукладачі, тому що вони мають просту конструкцію робочого органа, економічні і надійні в роботі. Їх використовують для прокладки кабелів у ґрунтах I-III категорій, а при попередньому розпушенні (багаторазовій пропорці ножами чи іншими способами) у ґрунтах IV і V категорій. Важливою перевагою ножових кабелів-укладальників є можливість їх дуже ефективного використання для прокладки кабелів через ріки і болота, де інші кабелеукладачі, як правило, не можуть бути застосовані.

На будівництві кабельних ліній застосовуються різні кабелеукладачі, що відрізняються формою робочого органа (ножові і фрезерні), типом ходової частини (колісні, гусеничні на металевих полозах, болотні), устаткуванням для розмотування кабелю з барабана і навантаження барабанів з кабелем. У більшості їх, крім робочого ножа, є ще передній ніж, що служить для розрізування верхнього шару ґрунту. Основні технічні дані кабелеук-ладчиків наведені в табл. 29.1.

Рис 29.7. Кабелеукладачі: а) колісний; б) гусеничний; в) болотний

Таблиця 29.1

Характеристика	Одиниця виміру	Тип кабелеукладача
		ЛКУ-61	КУ-2	КУ-120	ку-к-з	КУ-Б-2	КУ-Б-3
Глибина прокладки	м	0,8	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2
Діаметр кабелю	мм	16	26	90	90	90	90
Тягове зусилля	кН	40—100	80—200	150—400	200—500	150—400	150—400
Число барабанів	шт.	4	5	5	5	5	4

Рис 29.8. Кабелеукладач на гусеничному ходу

Рис 29.9. Кабелеукладач на колісному ходу:

1-корпус; 2-основна рама; 3-рама для барабанів; 4-колеса; 5— дишель; 6-лебідка; 7 — пропорочний ніж; 8 — головний ніж

При прокладці важких кабелів звичайно застосовуються кабелеукладачі на гусеничному ходу (мал. 29.8). Вони можуть мати додатковий начіпний пристрій для укладання проводів (тросів), для захисту кабелю від ударів блискавки. Колісний кабелеукладач показаний на мал. 29.9.

Рух кабелеукладачів забезпечується тягою тракторного потяга з 3—7 тракторів (типу Т-100). Якщо за умовами траси проходження тракторів неможливо (болото), тяга на кабелеукладач передається за допомогою довгого троса. Замість тракторного потяга може бути використана спеціальна якірна тракторна лебідка.

Кабелеукладачі є основними ведучими механізмами, що визначають продуктивність робіт із прокладки кабелю. Для їх нормальної роботи в залежності від конкретних умов потрібен комплекс машин і механізмів, що має називається механізованою колоною, до складу якої входять: кабелеукладач—1, пропорщик—1, тросо-проводоукладчик—1, траншеєзасипщик—1, трактор (типу Т-100)—3—7, бульдозер—1, автокран чи кран на тракторі— 2—3, автобензовоз—1, автомашини (кабелевози)—2—4, автомашини для перевезення робітників—1, електростанція пересувна—1, зварювальний агрегат—1, фургони (житлові, їдальня, склад)—4—6.

Роторні кабелеукладачі застосовуються для розробки траншей з одночасним укладанням в них кабелю. Кабелеукладач складається із самохідного роторного екскаватора і причіпного візка з пристроями для навантаження, транспортування і прокладки кабелю. Перевага роторних екскаваторів у тім, що ним можна прокладати кабель не тільки в поталих, але й у мерзлих ґрунтах. Основним робочим органом комплекту є диск зі змінними ріжучими зубами, форма яких визначається категорією і складанням ґрунту (поталий, мерзлий і т.п.).

Для влаштування вирубок використовуються електропилки, що складаються з пильної частини, електродвигуна і редуктора. Пильна частина містить сталеву машину, натяжний пристрій і пильний ланцюг. Таку пилку обслуговує один робітник, що розробляє до 100 м³ лісу в зміну. Пила приводиться в дію від пересувної електростанції. При розробці вузьких просік, а також при вибірковій вирубці окремих дерев використовуються приводні пилки типу «Дружба», "Урал" та інші, з бензиновим двигуном. При прокладці кабелю в чагарнику використовуються кущорізи. За допомогою электросукорізок обрізають сучки й очищають зрубані дерева від кори і лубу.

Для корчування пнів, очищення просік і площ від великих каменів і транспортування їх на невеликі відстані, а також для валки невеликих дерев застосовується корчуватель. Механізм змонтований на тракторі і складається з рами, робочого органа у виді відвала з чотирма зубами і канатно-блоковою системою керування з лебідкою. Рама уніфікована і може бути використана для навішення інших робочих органів— бульдозера, снігоочисника і т.п.

Екскаватори використовуються для риття траншей на ділянках, де прокладка кабелю кабелеукладачами технічно неможлива чи економічно недоцільна. Екскаватори підрозділяються на одноковшові і багатоковшові (мал. 29.10). Одноковшові екскаватори застосовуються також при розробці котлованів для монтажу муфт, НУП і т.п. Як базу для багатоковшових екскаваторів використовуються гусеничні чи колісні трактори. Найбільш ефективні багатоковшові траншейні екскаватори роторного типу. Основним органом таких екскаваторів є робоче колесо-ротор, по окружності якого насаджені ковші (зуби).

Бульдозери використовуються для розчищення і планування траси, засипання траншей і котлованів, переміщення ґрунту, а в необхідних випадках— як тяговий механізм. Основним робочим органом бульдозера є відвал з ножем, підйом і опускання якого здійснюється за допомогою лебідки і сталевого каната чи гідравлічної системи (мал. 29.11).

Траншеезасипники призначені для збору ґрунту й утворення над щільовидной траншеєю валика з ґрунту після прокладки кабелю ножовими кабелеукладачами.

Для вантажно-розвантажувальних робіт використовуються самохідні автомобільні і тракторні крани, а також автонавантажувачі. При роботі з піднімальними кранами необхідно суворо дотримувати співвідношення між масою вантажу, висотою його підйому і вильотом стріли.

Для транспортування барабанів з кабелем, проводів грозозахисту, лінійного устаткування, залізобетонних виробів і інших великовагових вантажів використовуються автомашини і трактори (при бездоріжжі) зі спеціально обладнаними транспортерами-кабелевозами (мал. 29.12), кабельні візки і волокуші, НУПовози.

Рис 29.10. Багатоковшевий екскаватор Рис 29.11.Бульдозер

Рис 29.12.Кабелевоз

Для перевезення на великі відстані кабелеукладачів, тракторів, екскаваторів і інших механізмів використовуються причепи-важкоатлети (трейлери).